Колишній високопосадовець стверджує, що у статті немає «переконливих доказів» вини, яку йому інкримінують. Однак часопис доводить, що стаття ґрунтується на низці інтерв’ю з бізнесменами  та політиками. Головний редактор  видання Арманд Шнійдерс (Armand Snijders) заявив,  що не може назвати їхні імена, бо це завдало б їм шкоди.

Стаття  «Афера Абрахамса: крадіжка у політиці окуповується», опублікована  у серпні 2013 року у Parbode, містить «безпрецедентний» аналіз корупції у міністерстві громадських робіт відколи Абрахамс прийняв присягу міністра і до його звільнення з посади у червні 2013 року, відзначає ресурс Devsur.

«Існує чимало різних версій про те, як діяв і збагатився Абрахамс на посаді міністра, - говориться у статті. - Однак описати точно цю  історію  було важко, бо президент Баутерсе (Desiré Delano Bouterse) прикрив її. Мабуть, справи були настільки кепські, що він навіть офіційно не пояснив, чому звільнив міністра».

«Питання не в тім, чи міністр крав, а скільки», - пише часопис, посилаючись на одне зі своїх джерел. Під час перебування при владі Абрахамс придбав не тільки шикарну яхту, а й побудував собі розкішний будинок у фешенебельному районі. «Кревний брат» президента справляв враження  «невразливого і недоторканного». Усе це пояснюється просто: Абрахамс був серед 16 сержантів, з якими чинний президент захопив владу під час військового перевороту, здійсненого ним у лютому 1980 року.

Якщо суд вдовольнить фінансову вимогу позивача, це матиме згубний ефект для журналістів часопису Parbode, який  у такому разі припинив би існування, вважають «Репортери без кордонів». Більш того, це відлякувало б будь-яке інше видання від розслідування діяльності урядових осіб. А спростування публікації, на думку «Репортерів», було би рівнозначне самоцензурі.   

Parbode - одне з небагатьох видань у країні, що публікує журналістські розслідування та авторські колонки. Журнал популярний не тільки у Суринамі, а й у колишній метрополії – Нідерландах.

Cуринам, держава у Південній Америці з понад 500-тисячним населенням, має розвинену мережу друкованих медіа, радіо- і телестанцій та інтернет-провайдерів. За Індексом свободи преси «Репортерів без кордонів» у 2013 році вона посіла 21 місце серед 179 країн світу.