Про це йдеться у статті Washington Post, що ґрунтується на інформації, отриманій від високопосадовців розвідслужби та засекречених документів, наданих колишнім співробітником служби Едвардом Сноуденом.

Програма збору інформації, про яку до цього не було відомо, перехоплює адресні книги і-мейлів та списки друзів із сервісів миттєвих повідомлень у той час, як вони проходять через всесвітні мережі баз даних. Онлайн-служби часто передають такі дані, коли користувач заходить у систему, пише повідомлення чи синхронізує комп’ютер або мобільний пристрій з інформацією, що зберігається на віддалених серверах.

Згідно із секретною презентацією АНБ, щодня збиралося близько 500 тис. контакт-листів, тобто близько 250 млн. на рік. 

Аналіз таких баз даних дозволяє відшуковувати та встановлювати приховані зв’язки. Як стверджує видання, збір інформації здійснювався на основі секретних домовленостей із іноземними телекомунікаційними компаніями чи дружніми розвідслужбами.  

У поясненні, наданому речником Офісу керівника Національної розвідки (Office of the Director of National Intelligence), що курує АНБ сказано, що агентство «сфокусовано на викритті та дослідженню відомостей про дійсні цілі зовнішньої розвідки як то терористи, торговці людьми чи наркоторговці. Нас не цікавить особиста інформація про пересічних американців».

Раніше хвилю обурень викликала інформація про збір АНБ мало не всіх записів дзвінків американців. Тоді керівник служби генерал Кіт Бі. Александер (Keith B. Alexander) захищав роботу Агентства, доводячи, що це потрібно для боротьби із тероризмом.

Звісно, що контакт-листи електронних адрес надають набагато більше інформації, ніж записи телефонних дзвінків, оскільки часто містять розширені персональні дані: імена, електронні адреси, номери телефонів, поштові адреси, робочу та домашню інформацію.

Тобто така база даних дає можливість скласти детальну картину життя особи, зґенеровану на основі особистих, професійних, релігійних та політичних зав’язків. Водночас Проте таке представлення може бути викривленим, оскільки включатиме зв’язки із колишніми партнерами та людьми, з якими особа не контактувала роками.

Оскільки Агентство збирає інформацію з точок доступу по всьому світу, то обходить заборону спеціального документу Foreign Intelligence Surveillance Act здійснювати електронний нагляд за американцями чи на американській території. Відтак спрацьовує припущення, що особа, про яку зібрано інформацію «з усього світу», не американець, навіть якщо вона знаходиться у себе в дома у США. Частково це спрацьовує тому, що великі технологічні компанії  як Google та Facebook підтримують свої центри баз даних у різних точках планети.