Напередодні конституційний суд Туреччини визнав його тривале  позбавлення волі та прав парламентарія «порушенням закону».

Обраний за ґратами депутатом парламенту від опозиційної партії, Мустафа Балбай одразу прийняв присягу законодавця.

53-річний журналіст, автор і викладач університету, Балбай  працював    кореспондентом лівоцентристської щоденної газети Milliyet в Ізмірі, згодом  - кореспондентом і головним   репортером-розслідувачем лівоцентристської газети Cumhuriyet. Він був завідувачем редакції  новин, головним політичним кореспондентом і колумністом цього   видання. Мустафа Балбай був співведучим політичного ток-шоу Ankara Rüzgari (Вітри з Анкари) на каналі Avrasya TV. Працював також викладачем факультету журналістики університету Газі.

Вперше Мустафу Балбая арештували у липні 2008 року в рамках  розслідування «справи Ергенекон» за звинуваченням у причетності  до підготовки військового перевороту з метою повалення теперішнього уряду, очолюваного прем’єр-міністром Таїпом Ердоганом. Тоді поліція провела обшуки в його будинку та у редакційному офісі, конфіскувавши комп'ютери й документи.

Вдруге його арештували у березні 2009 року й утримували до суду в стамбульській тюрмі. На судовому процесі журналісту  інкримінували належність до  озброєної терористичної організації, спробу повалення уряду, підбурювання до  збройного повстання, незаконне отримування, використання та знищення документів, що стосуються державної безпеки, поширення секретної інформації.

Докази вини обвинувачення намагалося обґрунтувати записами його перехоплених телефонних розмов і бесід з військовими та політичними діячами, що нібито мали на меті здійснити переворот.

У газетних колонках, які Мустафа Балбай продовжував писати за ґратами і під час судових засідань, він спростовував звинувачення влади, стверджуючи, що він займався винятково професійною журналістською роботою.

Цю позицію Мустафа Балбай висловив і в листі, адресованому делегації турецької Платформи свободи для журналістів (Gazetecilere Özgürlük Platformu), Міжнародної федерації журналістів (IFJ), Європейської  федерації журналістів (EFJ), «Репортерів без кордонів» (RSF) та Міжнародного інституту преси (IPI).

Як повідомляв MediaSapiens, у серпні 2013 року спеціальний суд у турецькій Сіліврійській в’язниці виніс суворі вироки більш як 20 журналістам за звинуваченням у причетності до таємної змови з ультранаціоналістичною організацією Ergenekon, котра готувалася здійснити державний переворот. Першим у списку засуджених було ім’я  Мустафи Балбая, котрому винесли вирок - 34 роки і 8 місяців тюремного  ув’язнення.

Раніше, у грудні 2011 року, коли він уже перебував за  ґратами, його обрали   депутатом парламенту від опозиційної Республіканської народної партії (Republican People's Party, CHP).

Міжнародні медіаорганізації привітали звільнення турецького журналіста, не забуваючи однак про долю інших репортерів цієї країни. Президент Європейської федерації журналістів (EFJ)  Могенс Блічер  Бьєррегард  (Mogens Blicher Bjerregård) заявив: «Я хочу підкреслити, що ми продовжуватимемо нашу боротьбу поки не буде гарантовано свободу 60 журналістам, які все ще  в  тюрмах». Тільки-но опинившись на волі, Мустафа Балбай назвав своє звільнення «новим початком».

Згідно з моніторингом 2012 року, здійсненим «Комітетом захисту журналістів» (CPJ), Туреччина посіла перше місце серед країн, де журналісти сидять за ґратами: у Туреччині таких нарахували 49.