Як повідомляють «Репортери без кордонів» (RSF), незважаючи на присутність у країні французького та африканського  військових контингентів за мандатом Ради Безпеки ООН, у столиці - Бангі неспокійно, й з 20 грудня тут не виходить друком жодна газета.

Хоча вперше ЗМІ замовкли ще на початку грудня: перестали виходили періодичні видання і замовк радіоефір. Три провідні радіостанції  - Radio Ndeke Luka, Radio Centrafrique та Radio Notre Dame відновили трансляції через зацікавленість очільника держави. Він зібрав у президентському палаці  кореспондентів, щоб вони записали та розповсюдили його звернення до спокою. Однак і до сьогодні ці радіостанції обмежують свій ефірний час, пристосовуючись до комендантської години.

У Бангі, де життя повністю паралізоване, газетам знадобилося більше часу, щоб поновити друк і мережі розповсюдження. За межами Бангі медіа взагалі заледве животіють, відзначають «Репортери». Озброєні бойовики формально розпущеного у вересні угруповання Séléka увірвалися до редакції розташованого за 100 км від столиці Radio ICDI, і четверо журналістів змушені були рятуватися втечею. Ця радіостанція – єдине джерело інформації для населення величезної території на північ від Бангі, ізольованої від решти країни.

«Репортери» привертають увагу до того, що деякі ЗМІ змінили свою редакційну політику, виявляючи обачливість, яка у деяких випадках доходить до самоцензури. Так, замість того, щоби самим  висвітлювати події у власній країні, газета Le Citoyen послуговується інформацією з французьких джерел.

У березні 2013 року збройне проісламістське угруповання Séléka захопило столицю ЦАР і усунуло від влади законного президента  Франсуа Бозізе (François Bozizé), нагадує медіаорганізація. Це  перекреслило деякі прогресивні досягнення у сфері медіа – від закону про свободу преси і декриміналізацію «злочинів» медіа до діючої Вищої ради комунікацій.

2013 рік позначений посиленням погроз і зростанням числа фізичних нападів на репортерів у ЦАР. З іншого боку, радикалізація на релігійному ґрунті деяких видань призвела до того, що    журналістську об'єктивність не було збережено, відзначають «Репортери».

Відносно нейтральним лишалося тільки Radio Ndeke Luka, фінансоване неурядовим швейцарським фондом Hirondelle. Однак під час захоплення столиці бойовики повністю пограбували цю радіостанцію, хоча вона працювала під егідою Програми розвитку ООН (ПРООН) як і офіси багатьох інших медіа. Комунальні радіостанції в умовах відсутності безпеки закрилися.   

Тимчасовий президент Мішель Джотодія (Michel Djotodia), який прийшов до влади внаслідок заколоту, пообіцяв з нагоди Всесвітнього дня свободи преси, що «жодного журналіста не  буде кинуто до в'язниці за відвертість» і що «нова влада гарантує свободу слова». Проте, як повідомляв MediaSapiens, це не стало на заваді колишньому ватажку Séléka генералу Махамату Нурадіну Адаму (Mahamat Nouradine Adam), який, за власним визнанням, викликав «на килим» редакторів видань і влаштовував їм жорсткі допити. Нині він очолює поліцейську організацію «Надзвичайний комітет захисту демократичних здобутків» (Comité extraordinaire de défense des acquis démocratiques - CEDAD), що тероризує   журналістів.