За рік, що минає, число репортерів за ґратами дещо зменшилося (211 проти торішніх рекордних 232, починаючи з 1990-го, відколи медіаорганізація веде тюремний перепис журналістів). Однак воно близьке до найвищого показника в історії.

Світовим лідером другий рік поспіль лишається Туреччина, яка трохи випереджає Іран та Китай.

Згідно з результатами розслідування КЗЖ, на ці країни припадає понад половина всіх журналістів, які нині перебувають в ув’язненні.

Відомі своєю нетерпимістю до критики, Анкара, Тегеран і Пекін кинули за ґрати 107 репортерів, блогерів і редакторів, переважно за звинуваченнями в антидержавних злочинах, зазначається в доповіді КЗЖ. Попри те, що Туреччина та Іран 2013-го звільнили з-під досудового ув’язнення по декілька репортерів, вони вже другий рік поспіль підтверджують статус найбільших тюремників журналістів у світі.

Число ув’язнених репортерів у Китаї лишається на попередньому рівні. У тамтешніх тюрмах цього року було стільки ж репортерів, редакторів, блогерів, як і торік.

До списку 10 головних світових тюремників журналістів увійшли також Еритрея, В’єтнам, Сирія, Азербайджан, Ефіопія, Єгипет та Узбекистан.

У Західній півкулі єдиний журналіст був позбавлений волі у Сполучених Штатах. Це Роджер Шулер (Roger Shuler), незалежний блогер, який спеціалізується на звинуваченні в корупції та скандалах у республіканських колах у штаті Алабама. Він потрапив до тюрми за звинуваченням у неповазі до суду у зв’язку з правничою забороною, накладеною на його публікацію, визнану наклепницькою.

Упродовж останніх декількох років журналісти в американських державах опинялися за ґратами дедалі рідше, зазначає КЗЖ. 2012 року тюремний термін відбував лише один кубинець. А 2011-го ув’язнених репортерів у регіоні взагалі не було.

До непочесного списку держав, у яких, згідно з даними тюремного перепису журналістів КЗЖ за 2012 рік, репортерів у тюрмах не було, потрапили декілька держав. Крім Сполучених Штатів це Росія, Македонія, Єгипет, Пакистан, Йорданія, Бангладеш, Кувейт, Бангладеш та Республіка Конго.

124 журналіста опинилися у в’язницях за звинуваченнями в антидержавних злочинах – таких як підривна діяльність і тероризм, – наголошує КЗЖ. Це значно більше, ніж за іншими звинуваченнями, зокрема, за дифамацію та образу. Однак співвідношення лишається приблизно таким, як і в попередні роки. У 45 випадках проти підозрюваних під час арешту не висувалися жодні звинувачення.

Серед ув’язнених журналістів трохи більше половини – 106 – працювали в інтернеті, 72 – у друкованих медіа. Близько третини – трохи менше, ніж у попередні роки – були фрілансерами.

У листах протесту, адресованих кожній країні – тюремнику журналістів, КЗЖ висловив тривогу у зв’язку з тим, що вони тримають в ув’язненні репортерів.

Упродовж останнього року завдяки правозахисній діяльності медіаорганізація домоглася звільнення з тюрем у різних країнах світу щонайменше 39 журналістів.

Повний текст спеціальної доповіді КЗЖ див. тут.

За правду – у в’язницю

Повний список ув’язнених журналістів із біографічними даними див. тут.

Методика Комітету захисту журналістів

До цього списку КЗЖ включив журналістів, які перебували у тюрмах за даними на 1 грудня 2013 р. У ньому немає багатьох репортерів, котрих протягом року звільнили з-за ґрат: вони фігурують в іншому документі. Журналісти лишаються в цьому списку КЗЖ, поки медіаорганізація не переконається в тому, що їх звільнили або ж вони загинули в неволі. Репортерів, котрі зникають або стають жертвами викрадення недержавними формуваннями чи групами повстанців, не включають до перепису ув’язнених. Вони належать до категорій «зниклих безвісті» або «викрадених».

Джерело: Комітет захисту журналістів (CPJ)

Туреччина лишається головною світовою тюремницею журналістів

Вже другий рік поспіль наш тюремний перепис показує, що в турецьких в'язницях більше журналістів, ніж у будь-якій іншій країні. Нині за ґратами 40 репортерів порівняно з 61 у жовтні 2012-го і менше 49 в грудні того ж року. Але Туреччина тримає в ув’язненні більше журналістів, ніж Іран, Китай чи Еритрея.

Як член НАТО і регіональний лідер, вона не мала б бути у списку головних тюремниць медіа. Однак через провал суттєвого реформування законодавства і погром репортерів після протестів у стамбульському Гезі-парку, незважаючи на те, що число співробітників медіа за ґратами дещо зменшилося, Туреччина стає дедалі більш репресивною.

Чимало журналістів, яких звільнили протягом декількох місяців, починаючи з жовтня 2012 року, все ще вважаються підсудними. Серед них – Недім Шенер (Nedim Şener) – лауреат нагороди КЗЖ International Press Freedom Award 2013 р. Якщо його засудять за звинуваченням у підтримці так званої терористичної змови Ергенекону, йому загрожує до 15 років позбавлення волі.

Комітет захисту журналістів скористався можливістю обговорити проблеми, що постають, із турецькими офіційними особами. У вересні цього року міністерство юстиції Туреччини прийняло нашу делегацію. Голова КЗЖ Сандра Мімс Роу (Sandra Mims Rowe), член ради директорів Джон Керролл (John Carroll) та виконавчий директор Джоел Саймон (Joel Simon) зустрілися з офіційним представником мін'юсту Кенаном Йоздеміром (Kenan Özdemir) і передали йому докладного листа з питань свободи преси (на ім’я прем’єр-міністра Таїпа Ердогана. – MS). Обидві сторони домовилися стосовно обміну інформацією про ув'язнених журналістів.

На прохання КЗЖ в листопаді турецьке міністерство надіслало документ у формі таблиць, вміщений для користування громадськістю тут. У ньому – докладний опис місцезнаходження, дати ув’язнення і звинувачень, висунутих проти 54 журналістів, що перебувають за ґратами. Серед них – декілька нещодавніх справ репортерів, порушених згідно із законодавством про боротьбу з тероризмом.

На основі незалежних джерел – ретельного розгляду звинувачувальних висновків, повідомлень преси, загальнодоступних правових документів, а також показів свідків, адвокатів, колег і обвинувачених КЗМ підтвердив, що з 54 журналістів, які фігурують у списку, 40 осіб було ув'язнено за професійну діяльність. У 14 інших справах КЗЖ дійшов висновку, що за браком інформації неможливо тюремні ув'язнення однозначно пов’язати з роботою. У цих випадках медіаорганізація продовжує розслідування.

З докладною інформацією про 40 справ, перерахованих у нашому списку, можна ознайомитися тут.

Отримуючи міжнародну нагороду в готелі «Вальдорф-Асторія» у Нью-Йорку, Недім Шенер критично висловився перед численною аудиторією про судову систему Туреччини. Він автор декількох книг, серед них – розслідування про вчинене 2007 р. нерозкрите вбивство турецького журналіста вірменського походження Гранта Дінка (Hrant Dink), у причетності до якого Шенер звинувачував офіційні кола.

Він докладно посилався на власний досвід. Його самого тримали в ув'язненні без вироку протягом року й тимчасово звільнили після інтенсивного протесту міжнародної громадськості. «Я й досі лишаюся підсудним. Мене можуть позбавити волі більше, ніж на 15 років, – сказав Шенер. – Так працює турецьке правосуддя. Замість притягувати до суду вбивць журналістів, їх самих судять як терористів».

В останні декілька років Туреччина, яка породжувала надію в регіоні, почала викликати тривогу через дедалі більше звуження простору свободи слова. Вона на роздоріжжі. Ще не пізно вибрати шлях демократії й толерантності, щоб подолати авторитаризм і цензуру. Цей шлях можна розпочати, звільнивши з в'язниць 40 журналістів, які перебували там станом на 1 грудня.

Автор: Ніна Огнянова (Nina Ognianova), народжена в Болгарії, координатор програми Європи та Центральної Азії КЗЖ. Очолювала місії медіаорганізації до Росії, Грузії, Азербайджану і Казахстану.

Джерело: Комітет захисту журналістів (CPJ)

Європейська федерація журналістів закликає підтримати кампанію за звільнення турецьких журналістів

У новорічному зверненні президент Європейської федерації журналістів (EFJ) Могенс Блічер Б’єррегард (Mogens Blicher Bjerregård) закликав репортерів підтримати кампанію за звільнення ув’язнених турецьких журналістів.

«Святковий сезон наближається. Це час, який ми пов’язуємо з тими, кого любимо, – йдеться у звернені. – Однак це може бути й час почуття самотності. Багато хто з нас зустріне його з родинами та коханими. Однак 60 журналістів у Туреччині зустрічатимуть його на самоті. Їх позбавили можливості, яка є в нас, і кинули за ґрати, бо вони казали правду. Їхні професійні права журналістів грубо порушено… Та ми лишаємося переконаними, що за вашої підтримки нашої кампанії “Туреччина: звільнити журналістів” 2014 рік буде кращим для журналістів і свободи преси в Туреччині».

Переклад: Аркадій Сидорук