Олег Шевкун очолював радіо, що спеціалізується на висвітленні питань, які важливі людям із вадами зору. В контексті цього, розповів Шевкун Радіо Свобода, він разом із колегами в середині вересня їздив у Євпаторію на фестиваль «Кримська осінь» – захід, який об’єднав інвалідів по зору.

Анонсуючи фестиваль у програмі «Кухня» напередодні поїздки, Шевкун отримав на адресу редакції листа від слухача із України, який питав, чи журналісти радіо їхатимуть в Крим тому, що керівництво так сказало, чи за «покликом душі». 

Тоді в ефірі думки співведучих розділилися. Наприклад, напарниця по ефіру Наталія Лескіна відповіла, що має редакційне завдання, проте поїздки в Крим для неї – задоволення.

Шевкун же в ефірі говорив про те, що коли «ввічливі зелені чоловічки опинились у Криму» – він був шокований, адже «російські війська перейшли кордон іншої держави». А другим шоком для нього стало те, що «кримчани ці дії підтримували».

Він також сказав в ефірі, що його позиція відрізняється від того, що зазвичай пишуть російські ЗМІ.

«Я вважаю, що з точки зору міжнародного права приєднання Криму було незаконним. І мають рацію ті країни, які відповіли на це санкціями. Ми отримали Крим разом з ізоляцією від усього світу», – сказав журналіст.

Водночас додав, що в Криму багато незрячих, що його спеціалізоване радіо має що запропонувати їм – тому й на «кримську осінь» поїде.

Олег Шевкун також гостро висловився, що є принципова різниця між ідіотизмом та патріотизмом: «Патріот любить свою батьківщину не за рахунок інших народів. Ідіот любить свою батьківщину, принижуючи усіх інших», – сказав він.

Внаслідок цього керівництву Всеросійського товариства сліпих, якому підпорядковується радіо, почали висловлювати претензії, буцімто воно «не контролює» контент програм.

«Мені запропонували піти, оскільки позиція головного редактора має відповідати офіційній позиції», – прокоментував Шевкун. І додав: «Я прийшов працювати на станцію у 2013 році, це був час третього терміну Путіна. Тоді такого тиску не було. Ми дуже сильно змінились із лютого-березня 2014 року».

Резюмуючи, Шевкун сказав Радіо Свобода, що мова йде не про стільки про офіційну цензуру, а про самоцензуру, без якої зараз в Росії в журналістиці майже неможливо працювати.