Про це повідомила агенція Associated Press.

Карикатуристу, якого у Малайзії знають під псевдонімом Зунар (Zunar), інкримінують злочин за дев'ятьма пунктами згідно із законом про заколот (the Sedition Act).Їх визначили за числом розміщених ним  у мережі опозиційних твітів.

Зунар, зокрема, опублікував карикатуру, на якій прем'єр-міністра Наджіба Туна Разака (Najib Tun  Razak) зображено як головуючого суддю у справі проти провідного опозиціонера Анвара Ібрагіма (Anwar Ibrahim).

У лютому ц.р., коли поліція проводила розслідування, Зунара тримали під вартою. 

Після порушення на запит прокуратури судової справи його звільнили під заставу еквівалентну понад 6 тис. доларів.

Початок судового процесу призначено на 20 травня.

Адвокат підсудного застерігає: у разі визнання його винним за усіма пунктами звинувачень Зунару загрожує 43-річне позбавлення  волі.

Однак він не піддається залякуванням.

На попередньому слуханні він грався у залі суду іграшковими наручниками.

Дев'ять твітів з критикою судової системи країн Зунар опублікував у лютому ц. р. Того дня, як лідер опозиції Анвар Ібрагім (Anwar Ibrahim), остаточно програвши оскарження в апеляційному суді щодо звинувачення у гомосексуалізмі, почав відбувати 5-річний тюремний термін.

«Підлабузники у чорних мантіях хизуються своїм вироком. Вони отримають від політичних хазяїв безліч  винагород», - йшлося в одному з твітів Зунара. «Сьогодні Малайзію вважають країною  беззаконня», - стверджувалося в іншому.

Арешт Анвара Ібрагіма, відзначає AP, був сприйнятий багатьма у Малайзії та за кордоном як «політично умотивований». Його мета – усунути будь-яку загрозу правлячій коаліції, популярність якої поступово знижується після тривалого незмінного перебування при владі. Саме Анвара Ібрагіма і очолювану ним  опозиційну Партію демократичної дії (Democratic Action Party) вважають реальною силою, що їй протистоїть. 

Прем’єр-міністр Наджіб Тун Разак заявляв, що скасує ухвалений 1949 р. під час британського колоніального панування, закон про заколот. На його основі у розпалюванні ненависті проти уряду звинувачують політиків, представників академічних кіл і журналістів. Однак після останніх виборів, на яких помітного успіху домоглася опозиція, він відмовився від проголошеного наміру.

Вістря критики Зунар спрямовує проти маніпулювання влади судовою системою. Його карикатури викривають те, як закон про заколот душить інакомислення в країні, хоча уряд заперечує використання його у боротьбі проти політичних опонентів.

Після того,як Зунара звільнили під заставу, він розмістив у мережі карикатуру, присягнувшись малювати «до останньої краплі чорнила». На ній зобразив себе художником у наручниках з металевим ланцюгом на шиї, який малює, тримаючи  пензель  у роті.

52-річний карикатурист новинного сайту Malaysiakini Зунар опублікував свої перші малюнки ще на початку 1970-х рр. Згодом почав випускати  стрічки коміксів.

Він є автором декількох книжок, що були заборонені чи піддані цензурі.  

Наприкінці січня ц.р. агенти поліціїї здійснили  рейд в  офісі Зунара у столиці  Куала-Лумпурі і конфіскували примірники двох видань його карикатур. Йому інкримінували порушення законів про друковану пресу та публікації (the Printing Press and Publication Act) і про заколот (the Sedition Act).

2010 року за декілька годин до того, як вийшла друком його книга політичних карикатур Cartoon-o-phobia,Зунараарештували. Тодішнє звинувачення проти нього у заколоті й досі не скасовано.

Уряд Малайзії вдруге очолює 61-річний прем’єр-міністр Наджіб Тун Разак – син другого голови держави й племінник третього. Він - очільник Об’єднаної малайзійської національної організації (United Malays National Organisation) – провідної партії правлячої національної  коаліції.

Політичні спостерігачі відзначають, що випускник Ноттінгемського університету здійснює ліберальний ринковий курс і економіка Малайзії традиційно успішна. Водночас у медійній сфері ця країна Південно-Східної Азії зіштовхується з проблемами державного контролю. Провідними газетами володіють уряд і партії правлячої коаліції, свобода слова обмежена. Опозиційні видання, як і самі політики, зазнають утисків.