«Алло, говорить Хав'єр Еспіноса. Запишіть цей номер телефону і подзвоніть мені. З Рікардо і зі мною усе гаразд. Повідомте Моніку та наших батьків», – так описує першу, довгоочікувану звістку про звільнення у Сирії ісламськими терористами двох журналістів сайт іспанської газети.

Невдовзі обох зі сльозами оваціями зустрічали у ньюзрумі El Mundo.

«Ми хочемо подякувати кожному, хто хвилювався за нас, кожному, завдяки кому ми змогли повернутися додому», – сказав Еспіноса.

49-річного Хав'єра Еспіносу і 42-річного Рікардо Гарсію Віланову викрали торік 16 вересня на контрольно-пропускному пункті у прикордонній з Туреччиною провінції Ракка бойовики Ісламської держави Іраку й Леванту (ISIS), коли після 2-тижневого ризикованого  відрядження вони поверталися із Сирії.

Пов’язане з «Аль-Каїдою» терористичне угруповання ISIS вважає усіх закордонних журналістів та їхніх співробітників шпигунами й викрадає їх, тримаючи бранцями. Разом з іспанськими журналістами ісламісти викрали бійців Вільної сирійської армії, які їх супроводжували. Однак згодом повстанців звільнили.

Звістку про викрадення Хав'єра та Рікардо на прохання родин, стурбованих їхньою долею і пошуками шляхів їхнього порятунку, було оприлюднено тільки на початку грудня.

Під час перебування у полоні про репортерів-бранців не забували. Солідарність з ними висловлювали іспанські журналісти й колеги із багатьох закордонних медіа, відзначає El Mundo. Активно діяв Комітет підтримки, до якого увійшли рідні та друзі викрадених журналістів, представники El Mundo, El Periódico de Catalunya, «Репортерів без кордонів» (RSF).

Подробиці щодо умов затяжного перебування Еспіноси та Віланови в ісламістському полоні поки що невідомі, як і те, яким чином їх вдалося звільнити.

Хав’єр Еспіноса – видатний журналіст, лауреат численних відзнак, серед яких нагорода короля Іспанії та Хосе Ортегі-і-Гассета.

На Близькому Сході Еспіноса працює кореспондентом El Mundо із 2002 року, має постійний корпункт у Бейруті.

Ще до викрадення він пережив у Сирії один із найдраматичніших моментів своєї тривалої кар'єри військового кореспондента. 2012 року Еспіноса перебував у тому самому прес-центрі у Баб-Амрі, коли артилерійський снаряд, випущений під час обстрілу урядовими військами, убив військового кореспондента британської The Sunday Times, американську журналістку Мері Колвін (Marie Colvin) та молодого французького фоторепортера Ремі Ошліка (Remi Ochlik).

Уночі під інтенсивним обстрілом Еспіносі вдалося втекти. Діставшись Лівану, він розповів, передусім, не про свою драматичну історію, а про трагедію сирійського народу.

Його колега Рікардо Гарсіа Віланова теж має великий журналістський досвід. Він працював у зонах військових конфліктів як кореспондент телемереж Al Jazeera, Channel 4, Euronews, France 24 та інформаційних агенцій Agence France Presse і Reuters, з New York Times та the Washington Post. Співпрацював із ООН, «Лікарями без кордонів» та з Міжнародним комітетом Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Наражаючись на ризик, обидва вони неодноразово бували у Сирії.

Еспіноса і Віланова не вперше опинилися у становищі бранців, інформує CNN. Еспінозу викрадали 2012 року в африканській Сьєрра-Леоне, а Гарсію – у тій же Сирії.

Рікардо вірить у людську долю та в інші дива, пише El Mundo. Він вважає, що для повернення з ісламістського полону у Сирії трьох іспанських журналістів «потрібно було витягнути не один, а три щасливих лотерейних квитки».

Рікардо, окрім себе та Хав’єра, має на увазі ще й свого співвітчизника – репортера газети El Periódico de Catalunya Марка Мархінедаса (Marc Marginedas). Як повідомляв Media Sapiens, його так само викрали у Сирії ісламісти й звільнили після майже піврічного полону.

За даними «Репортерів без кордонів», 17 закордонних журналістів і понад 20 місцевих новинарів перебувають у Сирії на становищі заручників повстанських груп або зникли безвісти. Водночас близько 40 сирійських професійних репортерів і громадських журналістів перебувають за ґратами диктаторського режиму Башара Асада.

Як визнають усі світові та регіональні медіаорганізації, охоплена з березня 2011 року громадянською війною Сирія утримує «пальму першості» як найнебезпечніша у світі країна для журналістів.