Ці акції розцінюються крізь призму нового загострення політичного протистояння між президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом та його непримиренним опонентом, впливовим сунітським священнослужителем, добровільним вигнанцем до США Фетхуллахом  Гюленом (Fethullah Gülen).

Human Rights Watch розцінила звинувачення турецькою владою журналістів у вчиненні злочинів як спробу завдати шкоди свободі медіа та паралізувати свободу слова.

«Схоже, що ЗМІ знову стали мішенню у політичній боротьбі Ердогана з його колишніми союзниками – прихильниками Гюлена, - заявила старший науковий дослідник HRW Емма Сінклер-Уебб (Emma Sinclair-Webb). – Час проведення операції та обмеженість оприлюднених доказів спонукають до думки, що ці арешти політично вмотивовані, а не базуються на обґрунтованій підозрі у злочині».

Як відзначає представниця HRW, вони мають на меті не тільки дискредитувати та залякати медіа, прихильні до Гюлена. Арешти вписуються у знайому канву переслідувань журналістів за звинуваченням у належності до незаконних організацій. Мета цього – змусити замовкнути критично налаштовані  ЗМІ.

Нальоти на наймасовішу у Туречеччині  газету Zaman і на медіагрупу Samanyolu TV осудили Міжнародна федерація журналістів (IFJ) та Європейська федерація журналістів (EFJ).

«Нас жахає цей зухвалий напад на свободу преси та на турецьку демократію», - заявив президент Міжнародної федерації журналістів Джим Бумела (Jim  Boumelha).

Він вважає свавільну акцію «реваншем» влади проти інакомислячих, вчиненим через рік після порушення справи щодо корупції в її найвищих ешелонах.

Туреччина належить до країн із найбільшою кількістю ув’язнень журналістів. Три роки тому, у розпал судових процесів, за ґратами перебували понад 100 медійників. Цього року їхнє число значно зменшилося.

«Однак остання акція наочно свідчить, - заявив Дж. Бумела, - що зневага влади до журналістів не зменшилася».

Президент Європейської федерації журналістів Могенс Блішер Бьєррегард (Mogens Blicher Bjerregård) нагадав, що недавно спільно з Радою Європи був підписаний меморандум про взаєморозуміння зі створення нової інтернет-платформи з попередження  атак на журналістів і медіа. Тож міжнародна спільнота має надіслати турецькій владі чіткий і рішучий месседж.

Виконавчий директор Комітету захисту журналістів (CPJ) Джоел Саймон (Joel Simon) сказав: «За турецькою владою тягнеться хвіст політизованих судових процесів проти медіа. Вона не зносить критичної журналістики. В її теперішній жорсткій акції - присмак політичної помсти».

За словами голови правління Комітету захисту журналістів Сандри Мімз Роу (Sandra Mims Rowe), президент Ердоган знову показав, що використовуватиме «екстремальні заходи, аби змусити замовкнути голоси дисидентів».

«Він вірить у догідливу, а не у вільну пресу», - вважає голова правління КЗЖ.

Старший радник зі свободи медіа віденського Міжнародного інституту преси (IPI) Стівен М. Елліс (Steven M. Ellis) поставив скоєні минулого тижня  репресії проти журналістів в один ряд із листопадовою забороною законодавцями правлячої партії ЗМІ висвітлювати розслідування у парламенті корупційного скандалу, а також із березневою забороною урядом Twitter і YouTube.

«Покриття завісою секретності звинувачень у корупції та цілеспрямоване переслідування тих, хто їх висуває, лише підриватиме віру громадськості у верховенство право та демократію у Туреччині», - прогнозує він.

Завідувач бюро «Репортерів без кордонів» у Східній Європі і Центральній Азії (RSF) Йоганн Бір (Johann Bihr) зауважує: через рік після того, як у Туреччині вибухнув корупційний скандал щодо можливої причетності до нього членів уряду, на цю тему накладено табу. Над репортерами, які його висвітлюють, нависла загроза.

Йоган Бір засудив нову ескалацію репресій і закликав уряд в Анкарі негайно звільнити арештованих журналістів.

За Індексом свободи преси RSF Туреччина посіла 2014 року 154 місце серед 180 країн світу.

Масові арешти журналістів та інших опонентів влади у Туреччині розкритикував також розкритикував Європейський Союз. Стурбованість драматичними подіями висловив такожДерждепартамент США.