У рішенні журі говориться, що лауреат – «пристрасний захисник свободи слова, який присвятив свою кар’єру викриттю корупції та порушень прав людини».

Він співпрацював із газетами Cumhurriyet, Evrensel, Yeni Yuzyl, Radikal. Як фоторепортер проявив себе у Reuters та часописі Nokta.

44-річний медійник закінчив факультет комунікацій Стамбульського університету.

Перше зіткнення Ахмета Шіка із владою відбулося 2007 року, коли він  опублікував критичну  статтю в часописі Nokta.

У березні 2011 року його заарештували й тримали за ґратами за звинуваченням у зв’язках із Ерґенеконом – організацією, яку турецька влада вважає терористичною.

Це сталося до публікації його найвідомішої книги «Армія Імама» (The Imam’s Army), присвяченої впливовому ісламському діячеві, колишньому турецькому імаму, проповіднику Фетхуллаху Гюлену (Fethullah Gülen) та заснованому ним суспільного руху, що пропагує демократію як оптимальну сучасно форму державного правління. Поліцейські агенти влаштували обшук у видавництві. Рукопис книги було вилучено й заборонено. Їі версію опублікували наприкінці 2011-го 125 журналістів, політичний активів і представники академічних кіл.

Наступного року, вийшовши на свободу, Ахмет Шік знову зайнявся журналістикою розслідувань.

Однак стамбульський суд висунув нове звинувачення проти Шіка, інкримінуючи йому погрози та дифамацію державних службовців під час виконання ними своїх обов’язків. Приводом для цього стала заява Шіка журналістам, яку він зробив одразу після звільнення із Сіліврійської в’язниці. «Поліцейські, прокурори та судді, які готували та здійснювали юридичну змову, – говорив він, – опиняться у цій тюрмі».

Турецька Феміда й досі не зняла із Шіка обвинувачення в іншій справі, в якій він фігурує. Вона стосується OdaTV, телемережі, яку влада вважає медіагілкою Ерґенекону.

Ахмет Шік зазнав також фізичних атак. 1998 року його поранили під час нападу провокованого поліцією натовпу на судовому процесі у справі «охоронців порядку, які катували арештантів». Крім цього були поранені й інші журналісти, а також адвокати та суддя.

Висвітлюючи антиурядові демонстрації у стамбульському Ґезі-парку, де торік у травні розпочинався загальнонаціональний антиурядовий рух протесту, Шік знову отримав поранення.

Скасування звинувачень проти Шіка настійно домагаються від влади в  в Анкарі медіа- та правозахисні організації, серед них  британський  PenClub.

Переможцем конкурсу ЮНЕСКО Ахмета Шіка обрало журі професійних медійників у складі видатних представників медіа 12 країн: Боснії і Герцеговини, Єгипту, Індонезії, Кенії, Мексики, М’янми, Нігерії, Перу, Словаччини, США,  Йорданії, Франції.

Церемонія вручення нагороди відбудеться 2 травня, у переддень Всесвітнього дня свободи преси у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі. Після цього планується провести конференцію, присвячену проблемам безпеки, боротьби з безкарністю за злочини  проти журналістів і тенденціям у сфері свободи медіа.

Нагорода ЮНЕСКО World Press Freedom Prize носить ім’я колумбійського журналіста у третьому поколінні Гільєрмо Кано  (Guillermo Cano), загиблого від рук наркоманії.

Її заснувало 1997 року виконавче правління ЮНЕСКО. Нагородою відзначають осіб, організації та інституції, які зробили видатний внесок у захист чи сприяння свободі преси у світі, особливо в умовах погроз. Номінантів пропонують держави-члени ЮНЕСКО, регіональні та міжнародні організації, які відіграють активну роль у сфері журналістики та свободи слова. Лауреатів вибирає міжнародне незалежне журі, членів якого призначає на 3-річний термін генеральний  секретар ЮНЕСКО.

У  цифровому виразі вартість премії становить $25 тис.

Раніше премією ЮНЕСКО було відзначено видатних журналістів різних країн і континентів. Серед них Анну Політковську (посмертно), Ейнуллу Фатуллаєва (Eynulla Fatullayev, Азербайджан), Гао Ю (Gao Yu) та Чена Їдзона (Cheng Yizhong, Китай), Рауля Ріверо (Raúl Rivero, Куба), Ахмаду Зейдабаді (Ahmad Zeidabadi, Іран), Рійот Алему (Reeyot Alemu, Ефіопія),  Віна Тіна (Win Tin, М’янма).