У коментарях до попереднього тексту, присвяченого проектові обдурювання суспільства під назвою «громадське мовлення Арфуша-Бенкендорфа», мене закликали побоятись Бога: мовляв, на Першому національному виходить чимало некомерційних програм, гідних громадського/суспільного телебачення.

Перевірив, ознайомився, визнаю. «Надвечір’я», «Світло», «Віра. Надія. Любов»  та інші унікальні гуманні проекти, яких не побачиш на комерційних каналах, на Першому є. Вважаймо, що ці світлі фрагменти ефіру компенсують мордобій у праймі (щось, до речі, проти цього прояву «треш-гламуризації» не поспішають протестувати телеглядацькі асоціації батьків та інші моралісти), поріддя «Фабрики зірок» і дочку Арфуша в розважальних проектах, компенсують навіть Михайла Поплавського та Дмитра Гордона, яких не мало би бути й близько не те що на громадському, а й взагалі на будь-якому телебаченні.

Але вони не компенсують і не виправдовують брехливих новин. Власне, немає нічого, що може виправдати брехливі новини.

25 листопада глядачі «Підсумків дня» Першого національного довідались, що Європарламент ухвалив резолюцію щодо України. Очевидно, зробив це він із єдиною метою – похвалити українську владу за демократичність та успіхи: «Одним із основних пунктів документа Європарламент підкреслює той факт, що Україна може подати заявку на членство в ЄС, як і будь-яка інша європейська країна, яка дотримується принципів свободи та демократії. Європейські депутати задоволені переговорами з приводу створення зони вільної торгівлі та спрощення візового режиму». Не обійшлось і без мале-есенької ложечки дьогтю: «В ухваленій резолюції зазначено: Жаль, що Україна змінила виборче законодавство за кілька місяців до проведення виборів. Це послабило можливості деяких політичних сил. Україна має ретельніше розслідувати усі повідомлення про порушення прав громадян та ухвалити закон про доступ до публічної інформації", - йдеться у резолюції. І більш активно боротися з корупцією».

Тлумачення та оцінки не є завданням новин, тож залишмо політикам сперечатись, чи дала Європа ляпас Україні, чи ласкаво погладила по щоці. Загляньмо в текст резолюції й запитаймо авторів новини Першого національного:

Де«були висунуті звинувачення, що демократичні свободи, такі як: свобода зібрань, свобода слова і свобода засобів масової інформації, в останні місяці опинилися під загрозою»?

Де «збільшилося число тривожних ознак ерозії демократії і плюралізму, про що свідчить, зокрема, поводження з деякими неурядовими організаціями (НУО) та індивідуальні скарги журналістів про тиск з боку своїх редакторів чи власників своїх ЗМІ, щоб висвітлювати або не висвітлювати певні події. Так само пожвавилась і стала політично мотивованою діяльність Служби безпеки України (СБУ), а також збільшились зловживання адміністративними і судовими ресурсами у політичних цілях»?

Де«висловлює стурбованість з приводу останніх подій, які можуть підірвати свободу ЗМІ і плюралізм; закликає українську владу вжити всі необхідні заходи для захисту цих важливих аспектів демократичного суспільства, і утримуватися від будь-яких спроб контролювати (прямо чи опосередковано) зміст повідомлень в українських ЗМІ; наголошує на нагальній необхідності реформувати законодавство, що регулює ЗМІ, і тому вітає нещодавню пропозицію створити Суспільне мовлення в Україні; також Європарламент вітає публічні запевнення української влади, що законодавчі основи, необхідні для створення суспільного мовлення, будуть закладені до кінця року; висловлює жаль з приводу того, що два незалежних телевізійних канали: TВi і «5 канал», були позбавлені певної частини частот на мовлення; закликає владу забезпечити, щоб судові процеси не призводили до вибіркового перегляду розподілу частот на мовлення й закликає переглянути будь-які рішення чи призначення, що можуть призводити до конфлікту інтересів»?

Де «закликає українську владу ретельно розслідувати зникнення Василя Климентєва, головного редактора газети, що фокусує увагу на висвітленні фактів корупції в Харківській області»?

Де «дослідити роль СБУ у зв'язку з втручанням у демократичні процеси»?

Де «закликає до створення рівних умов для бізнесу і для застосування однакових правил для вітчизняних та іноземних інвесторів; у зв'язку з цим висловлює жаль з приводу надмірної участі великого бізнесу в політичному житті»?

Усі ці пункти були визнані менш «основними», аніж формальний реверанс у бік України – констатація права нашої держави подати заявку на членство в ЄС, у чому, в принципі, й раніше ніхто не сумнівався (як і в тому, що ця заявка за нинішніх обставин не має шансів бути задоволеною). Усе, що стосується конкретних порушень прав людини, конкретних випадків незаконного «закручування гайок» та інших недемократичних проявів, не потрапило до повідомлення. Натомість, знайшлося в ньому місце для двох абсолютно незмістовних синхронів – заступника міністра закордонних справ України Костянтина Єлисеєва та латвійського депутата Європарламенту Олександра Мирського. У секунди, зайняті їхніми загальними фразами, можна було перелічити ще кілька претензій-закликів Європи до України.

Перший не був єдиним каналом, що зманіпулював на цю тему – його перевершив «старший брат» «Інтер», який весь негатив резолюції звів до слів «Есть в документе и критика. В основном, она касается местных выборов. Также евродепутаты призывают украинские власти расследовать все сообщения о нарушениях свободы слова. Но, в целом, реформами и политической стабильностью в стране довольны». Інші канали просто промовчали: навіть ті, що протягом дня повідомляли в новинах про те, що резолюція має бути виголошена, не дали нічого в праймових новинах. СТБ, ТРК «Україна» та 5 канал стали винятками, які хоч стисло, але сказали про негатив у резолюції в праймових новинах.

Але «Інтер», ICTV, Новий канал, «1+1» ніколи не декларували переходу до принципів громадського мовлення. Вони мають приватних власників, на чий тиск можна списати (що з легкістю щоразу роблять речники влади) замовчування, перекручування або «фільтрацію» фактів.

Власник Першого національного – держава, його «інвестор» - ми з вами. Нам пропонують платити більше податків, аби зростали надходження в бюджет (ті з нас, хто не вважає себе спроможними, виходять на Майдан протестувати – а потім їхня кількість, ніби за помахом чарівної палички, у матеріалах того самого Першого національного виявляється в 4-5 разів меншою, ніж насправді). Держава сама визначає, як адмініструвати гроші, які ми їй сплачуємо. Частину їх вона скеровує на те, щоб пудрити нам мізки. Наприклад, розповідати, що на Банковій «текст Податкового кодексу ще не бачили» (поки Литвин офіційно не передасть документ Президенту), тому експерти не можуть почати його аналізувати. Або – що головний зміст резолюції Європарламенту полягає в тому, що Україну запрошують до ЄС, а не в тому, що їй пропонують спершу виправити величезну кількість порушень та недоліків, значна частина яких з’явились або посилились саме за цієї влади!

Пунктом першим переходу до стандартів громадського телебачення має бути такий: «Припинити брехати». А тих високопрофесійних виконавців рекомендацій пана Шувалова та інших горе-архітекторів інформаційного простору, які зробили з найчистіших колись новин Першого рупор вигідної для влади брехні, перевести на посади… як там в Османа? Спеціалістів із розшифровування відеокасет, диспетчерів центрального диспетчерського відділу або спеціалістів із документообігу.