Представники медіаорганізацій шести країн Східного партнерства нещодавно приїздили до Києва, щоби взяти участь у Міжнародній конференції «Свобода медіа країн Східного партнерства у 2014 році: підсумки та прогнози».

Вони запропонували створити платформу для обміну об’єктивною інформацією про свої держави та для боротьби з російською пропагандою, а також ознайомили присутніх із діяльністю національних суспільних мовників (окрім Білорусі, де такого не існує, та України, де триває процес створення). Як виявилося, замало ухвалити закон і створити суспільного мовника — «найцікавіше» починається, коли телеканал намагається бути незалежним від влади.

Грузія: «Багатосерійне» формування Ради піклувальників

Суспільне мовлення Грузії (СМГ) існує з 2005 року, його було створено на базі державного телерадіомовлення. За словами місцевих і міжнародних спостерігачів, воно завжди зазнавало «прямого чи опосередкованого впливу уряду». Медіаексперти в основному зазначають, що Суспільний мовник не відповідає міжнародним вимогам і запитам громадськості або існує формально.

У травні 2013 року було прийнято поправки до закону «Про мовлення», в результаті змінилася процедура призначення ради піклувальників СМГГ. Закон формує також Суспільне мовлення Аджарії, передбачає використання принципів Must Carry/Must Offer. Хоча в грудні 2013-го члени конкурсної комісії заявили, що політичні сили штучно затягують процес призначення Ради піклувальників, і пояснили це бажанням більше контролювати СМГ.

Після двох турів голосування (перший відбувся в кінці грудня 2013-го, другий — 23 січня 2014 року), парламент зміг обрати лише чотирьох членів Ради піклувальників з дев'яти. Більшість із обраних комісією кандидатів депутати провалили (в основному, з парламентської більшості), і це викликало протест з боку ЗМІ та громадських активістів. Позитивом було визнано бесіди з кандидатами, що відбувалися в прямому ефірі.

Представник ОБСЄ Дуня Міятович висловила розчарування тим, що парламенту Грузії не вдалося повною мірою укомплектувати нову Раду піклувальників Суспільного мовника Грузії. Раніше, після проведеного в парламенті в кінці грудня першого невтішного голосування, представник ОБСЄ Дуня Міятович звернулася до голови парламенту Давида Усупашвілі, висловивши стурбованість тим, що законодавчому органу не вдалося обрати нових членів Ради піклувальників.

Затягування парламентом процедури призначення ради піклувальників (2013–2014 роки), а також постанова Конституційного суду від 11 квітня 2014 року, перешкоджають реформі СМГ. Суд постановив, що ключові положення закону (прийнятого 2013 року), на підставі якого парламент приступив до процесу реформ, є неконституційними. Суд поновив на посаді членів старої ради СМГ, тимчасом як парламент уже затвердив більшість нових членів (за винятком двох кандидатів від опозиційного «Національного руху»).

2 травня 2014 року парламент Грузії ухвалив законодавчу поправку, яка дала можливість вступити на посаду новим членам ради СМГ. Стару раду було перейменовано на Раду моніторингу, яка має тільки дорадчі функції. На початок 2015 року кандидатів від опозиції так і не було затверджено.

На думку медіаекспертів, закон «Про суспільного мовника» вимагає вдосконалення. Два конкурси для обрання ради піклувальників (що пройшли в грудні 2013 року — початку 2014 року) свідчать про те, що депутати парламенту при розгляді кандидатур керуються не об'єктивними здібностями конкурсантів, а їхніми політичними поглядами, рівнем лояльності до тієї чи іншої політичної сили.

Частина експертів вважає, що потрібно повністю переглянути правові норми формування Ради, бо чинний закон дає парламенту можливість маніпулювати. Інші переконані, що слід виконувати чинні закони й вести активний моніторинг процесів. Деякі експерти вважають, що міжнародні організації повинні моніторити процеси, пов'язані з СМГ. Існує проблема з повною деполітизацією СМГ.

Важливою є повна відмова політичних сил від спокуси контролювати суспільне мовлення Грузії, такі спроби простежувалися як за колишньої, так і за нинішньої влади.

За словами продюсера політичного ток-шоу центрального каналу «Руставі-2» Софії Букії, при Саакашвілі суспільний мовник був повністю підконтрольний владі. «У Раді піклувальників були представники влади, і незалежні представники, але вони не могли впливати на роботу СМГ. І директор, і голова інформаційної служби були провладними, як інші два центральних канали, фактично говорили в один голос. На цих каналах нічого не вигадували. Маніпуляція була в тому, що вони не говорили всієї правди. Критикували дуже дозовано. В очі впадало те, що було занадто багато інформації про президента і владу (т. зв. «паркетних новин»). Коли прийшла нова влада, ми думали, що все зміниться. Навіть почався процес формування нової піклувальної ради, після чого мав обиратися новий директор. Але все зробили так, щоб цей процес просто провалився. І не змогли обрати нову піклувальну раду. Думаю, це через те, що не було політичної волі. Зараз цей канал особливо не чіпають, новини як і раніше провладні, але не так сильно, як при Саакашвілі», — сказала Софія. Вона нагадала, що піклувальна рада СМГ формується шляхом конкурсу. До її складу входить 9 осіб, кілька від ГО, решта від влади (парламенту й президента). Провладна більшість парламенту представляє своїх членів, а меншість —  своїх. Як повідомила Софія, від меншості досі нікого немає, тому що більшість їх просто не затвердила. Фінансується СМГ з бюджету, торік на її фінансування було виділено 35 млн ларі.

Азербайджан: Провладні новини на суспільному телебаченні

Голова Об'єднання журналістів Азербайджану «Єні Несіл» Аріф Алієв зазначив, що суспільне мовлення в його країні створено ще в 2006 році, але воно не виправдало очікувань. За зобов'язаннями Азербайджану перед Радою Європи державне мовлення повинно було трансформуватися на суспільне.

«Але в нас створили нове суспільне мовлення, залишивши державне, і фактично отримали два державні мовники, — сказав у коментарі «Телекритиці» Аріф Алієв. — У нас суспільне мовлення — це окрема юридична особа (спільно радіо і телебачення). Фінансується з бюджету. В законі записано, що з року в рік сума не може зменшуватися. Це викликало побоювання, бо від президента і парламенту залежало, коли і скільки коштів виділити. У 2011 році, коли закінчився перехідний період, мало розпочатися часткове фінансування суспільного з прямих податків. Але це фінансування не пішло, тому політики передумали, змінили закон і залишили СМ на держбюджеті».

За його словами, існування реклами на Суспільному викликає серйозні питання, рекламна діяльність якого настільки широка, що воно конкурує з іншими мовниками, і це на шкоду суспільному змісту. «Новини на СМ, звичайно, провладні. Якщо критикують, то тільки якісь низові структури в соціальних питаннях. А з серйозних ключових питань внутрішньої та зовнішньої політики, немає ніякої критики», — зауважив він.

Наглядова рада СМ Азербайджану формується з представників громадських організацій, релігійних громад, які висувають своїх кандидатів. Список кандидатів передають президенту, який відбирає 9 із них і передає в парламент, який їх затверджує. На СМ працює близько 600 осіб.

«Існування суспільного телебачення в Азербайджані має формальний характер. Його програми мало відрізняються від програм комерційних каналів. У квітні 2013-го відбулися вибори нового голови. Журналістські організації виступили з заявою про порушення, допущені в ході виборів», — ідеться в доповіді.

Загалом в Азербайджані 9 загальнонаціональних і 14 регіональних каналів.

Вірменія: Заборона на комерційну рекламу

Суспільне телебачення Вірменії (СТВ) так і не відбулося як значущий інститут, здатний запропонувати своїй аудиторії різноманітне та якісне новинне висвітлення актуальних проблем, зазначається в доповіді «Свобода медіа в країнах Східного партнерства 2014». Влада, для якої державне, а потім і суспільне телебачення було одним із головних інструментів, що забезпечують самовідтворення, тепер успішно вирішує це завдання за рахунок контрольованих приватних каналів.

СТВ все більше фокусується на культурних і освітніх програмах. Сама по собі така орієнтація позитивна, однак відбувається це за рахунок істотного скорочення новинного та суспільно-політичного контенту, що, в свою чергу, не відповідає інформаційним запитам аудиторії.

До останнього часу суспільний мовник був провідним гравцем на рекламному ринку, який реалізував комерційні проекти не менш ефективно, ніж провідні приватні телекомпанії. Однак сьогодні — особливо з уведенням заборони на комерційну рекламу в суспільному телеефірі — його взагалі виведено з числа бізнес-конкурентів. Саме цим законодавчим актом усі зазначені вище тенденції, які почали проявлятися кілька років тому, отримали  логічне завершення.

Молдова: Регіональні проблеми

У доповіді «Свобода медіа в країнах Східного партнерства 2014» повідомляється, що в Молдові діє національне й регіональне громадське телерадіомовлення. Національна громадська телерадіокомпанія «Телерадіо-Молдова» продовжує здійснювати реформи, розроблені відповідно до стратегії розвитку, виробленої за підтримки європейських інституцій. З погляду експертів, цей процес занадто повільний.

«Телерадіо-Молдова» в 2014 році працювала з урізаним на 1 млн доларів бюджетом і без Наглядової ради (НР), що є головним керівним органом компанії. В липні 2014-го сім неурядових медіаорганізацій звернулися до парламенту з проханням прискорити процес призначення членів НР, але депутати проігнорували це звернення. НР повинна незабаром почати роботу, адже на початку 2015-го закінчуються повноваження голови «Телерадіо-Молдови» й директора національного радіо. А НР якраз повинна призначати (після проведення відкритого конкурсу) керівників компанії. На початку грудня, після парламентських виборів голова «Телерадіо-Молдови» подав у відставку, мотивуючи своє рішення отриманням стипендії на навчання в аспірантурі в іноземному університеті.

Восени 2014 року на «Телерадіо-Молдови» нарешті запрацювала нова сучасна студія, що дуже поліпшило якість телемовлення. Експерти вважають, що в цілому продукція «Телерадіо-Молдови» відповідає потребам молдовського суспільства і що за останні чотири роки журналістам вдавалося підтримувати хорошу якість виробленої продукції.

Робота регіональної громадської компанії «Телерадіо-Гагаузія» не була стабільною через політичну боротьбу в автономній територіальній області. Членам НР, обраним за критерієм політичної приналежності, у вересні нарешті вдалося обрати директора регіонального телебачення. Але вже через кілька днів повноваження новообраного директора було припинено судом. Цілий рік компанію різко критикували Народні збори Гагаузії та башкан (вища посадова особа Гагаузії). На початку жовтня на прес-конференції голова компанії Ана Харламенко попросила захисту в поліції, стверджуючи, що їй погрожував спікер регіонального парламенту. Незабаром після цього вона подала у відставку. НР призначила нового керівника, але на початку грудня відсторонила його від виконання обов'язків голови компанії «за грубі порушення і недбале ставлення до роботи», призначивши тимчасово виконуючого обов'язки. Експерти вважають, що ці проблеми регіональної громадської компанії виникають через політичну боротьбу, пов'язану з виборами башкана й місцевими виборами, призначеними на весну 2015 року.