Медіапрогноз-2014 – не дизайном єдиним…

www.ketchum.com

Традиційно наприкінці та на початку року медіаресурси публікують прогнози експертів – що чекатиме журналістську галузь наступного року. Серед англомовних сайтів одну з найповніших добірок медіапрогнозів подав  ресурс Nieman Journalism Lab. Журналісти, редактори, підприємці та професори розповідають, що на їх думку зміниться у медіабізнесі, у професії журналіста, які навики будуть актуальними.

Минулого року MediaSapiens публікував прогнози на 2013 рік: цікаво, що тоді більший акцент був на розвитку цифрової журналістики: збільшення ролі інфографіки, мобільних пристроїв, третього екрану та соціальних мереж. Зараз, безумовно, також прогнозують розвиток мультимедійних інструментів та дизайну, важливість Інстаграму і хештегів…Мова йде також про новинки журналістики такі як дрони.   Але в той же час помітно, що у новому році фахівці очікують концентрації на головній функції журналістики – інформуванні громадян. Все частіше звучить думка про те, що настав час замислитися про якість аудиторії та намагатися подавати знання, а не фрагменти інформації. Окрім цього, експерти пророкують посилення  ролі громадянської журналістики та появу  більшої кількості тематичних стартапів. MediaSapiens пропонує витяги з деяких прогнозів.

 «Ефект Сноудена»

Ден Гілмор, викладач цифрової медіаграмотності у Школі журналістики та масової комунікації Арізонського  університету

Наприкінці 2013-го року The Guardian, The New York Times, та Der Spiegel опублікували нові дані щодо стеження за громадянами з боку спецслужб США та Великобританії – це продовження теми, яка була у центрі світової уваги в 2013 році.  Якщо уряди, які керували стеженням, сподівались на поступове згасання цього питання, то зараз стало ясно -  це ще не скоро трапиться. 

Сноуденівські викриття - це класичний приклад критичної маси журналістів. Медіа, які висвітлювали цю тему, шукали  документи для підтвердження даних, розширювали та поглиблювали аналіз проблеми. Питання з часом набувало все більшої ваги серед громадськості, що згодом Джей Роузен назвав «Ефектом Сноудена» («Snowden Effect»).   

У 2014 році журналістів має надихати цей приклад. Вони мають зосередитись на критичній масі – як досягнути її і як підтримати. Ми не можемо просто порушувати серйозні теми – ми маємо розширювати їх та постійно підтримувати. Раніше щоденна газета – загальнонаціональна така як Times чи місцева – могла просто надрукувати матеріал на першій сторінці. Випуски новин та програми  на кшталт «60 хвилин»  (у ті часи,  коли вони, власне, займались справжньою журналістикою) могли також поставити проблему на порядок денний. Але задля досягнення справжньої критичної маси  журналісти повинні по-іншому подивитись на старі традиції, особливо щодо конкуренції. «Ексклюзиви» непотрібні, якщо вони спонукають інших журналістів ігнорувати чи применшувати ці новини (подані раніше за них), через заздрощі або нездатність знайти експерта чи джерело для власного висвітлення.

А викриття стежень АНБ продемонструвало іншу ситуацію. Тому що журналісти, які отримали документи, Гленн Грінвальд та Лаура Пойтрас, надали частину інформації відразу декільком ЗМІ. А The Guardian  у свою чергу поділились своєю інформацією, щоб запобігти спробам британського уряду припинити висвітлення. Потім, все більше журналістів та організацій намагались публікувати швидше ще більше нової інформації, щотижня.  Журналісти зрозуміли цінність співпраці. І вони зрозуміють, що донесення важливої інформації до громадськості - це насправді кампанія, а не один акт публікації.  У майбутньому потрібно кооперуватися для того, щоб заслужити увагу громадськості.

І це не буде відбуватися лише на національному рівні чи щодо глобальних питань. На місцевому рівні критичної маси важче досягнути: можливо, тому що місцеві газети зовсім схудли, а місцеве телебачення подає «новини» цинічно, роблячи акцент на криміналі. Але місцеві блогери, адміністратори локальних Фейсбук-сторінок змінять традиційні методи концентрації уваги аудиторії, оскільки вони будуть по-справжньому піклуватися про свої місцеві спільноти, будуть ділитися інформацією та знаннями. З-поміж усіх речей, які ми втрачаємо серед традиційних медіаінституцій, критична маса – це те, що замінити буде найтяжче, якщо ми не переосмислимо наші підходи. Ефект Сноудена – і журналісти, які зробили його можливим – показав, що відбувається, коли ми змінюємо цей підхід.   

Гарний дизайн не на першому місці

Мені Браун, співзасновник та виконавчий директор платформи Editorially.

Після тріумфу SnowFall від NewYork Times ми бачимо все більше матеріалів з гарним дизайном, який має на меті викликати емоційну реакцію читача. Матеріал стає комбінацією фотографій, відео, інтерактивних елементів – найкращі з таких історій лишаються у вашій пам’яті ще довгий час після перегляду. У мене лише одне бажання на наступний рік - давайте  не будемо нехтувати основами.

Матеріали з чудовим дизайном – це звичайно, дуже приємно. Але жодна історія не повинна залежати від відео чи інших елементів: оголена від усіх стилів та вставок, матеріал має лишатися читабельним та захопливим сам по собі.

Погляньмо і з іншого боку:   ми маємо бути переконані, що більшість наших читачів зможуть побачити і прочитати матеріал, незалежно від свого девайсу – чи це старіша версія  Android чи найновіший Macbook Air, під’єднаний до Google Fiber. Вага сторінки і час завантаження мають значення. (Хочете більше переглядів  від мобільних читачів? скажіть їм, скільки грошей коштуватиме завантаження сторінки).

Найкращий вибір –  забезпечити ще одну  версію матеріалу, де є лише текст. Це має додаткові вигоди:  матеріал стане доступним для читачів з різними можливостями інтернету, з різних місць земної кулі.

Тож у нашому ентузіазмі розширити межі роботи в інтернеті, давайте не будемо забувати, що саме робить інтернет кращим, ніж інші медіа -  потенціал досягнути всіх, скрізь, незалежно від їх здібностей чи статків. Наші дизайни не можуть бути красивими, якщо вони не універсальні – тобто зроблені так, щоб досягти максимальну різноманітність людей.

Наступні SnowFall сягнуть ще далі, ніж наші робочі столи та кишені, вони прийдуть до наших телевізорів та окулярів, до автомобілів і до все зростаючої кількості людей, які заходять в онлайн вперше. І що їм потрібно, окрім вміло зроблених елементів прокрутки та загасання зображень - це новини про світ.

Дбати про контекст

Лаурен Рабайно, редактор новин  The Seattle Times

Мій прогноз не надто блискучий – він не про дрони, сенсори чи мікропристрої. Він стосується простого смислу, ролі нашої галузі в інформуванні громадян. 2014 рік буде роком контекстуалізації. Медіа поки що були не надто успішними в контекстуалізації інформації. Ми публікуємо новини у 24-годинному режимі і очікуємо, що читачі самі з’єднають фрагменти. Ми використовуємо одне речення на початку матеріалу, щоб зафіксувати те, про що ми писали раніше. Іноді читачі стежать за темою від самого початку, але якщо вони починають читати зсередини, ми не допомагаємо їм розібратися у тому, що вони пропустили. По суті, ми пишемо новий контент, який  просто вкидаємо наприкінці дня.

Медіа, які мають CMS, можуть створювати автоматичні тематичні сторінки – вони дозволяють ставити теги та розподіляти контент у категорії. Або ж редактори-професіонали можуть ставити посилання на попереднє висвітлення. Але навіть ці механізми перекладають все на плечі читача – очікується, що він буде читати матеріали по кожному посиланню, щоб з’ясувати, в чому полягає історія і чому вона важлива.

Контекстуалізувати новини -   це означає бути провідником для читача у складних  звивистих темах, які висвітлюють журналісти вашого ЗМІ. Тобто ті теми, на яких ви розумієтесь. Для нішевих сайтів це може бути технологія чи мода. Для місцевої газети, це місцева влада, наприклад. Незалежно від теми, ми скоро побачимо зміни у тому, як ми допомагаємо людям зрозуміти інформацію, тобто буде відхід від класичного способу -коли одна стаття є початковою та кінцевою точкою для розуміння новин. 

Події не відбуваються у 24-годинному форматі, а найважливіші з них не вміщаються у статті з 2 тис. слів – але саме так ми їх висвітлюємо, тому що під такий шаблон зроблені наші газети і щоденні випуски новин. Але цього року ми щось змінимо, тому що наші читачі вже вимагають цих змін.   Уже є такі приклади  - тематичні сторінки ProPublica наближують нас  до поняття  контекстуалізації великих тем. Для кожної великої теми, яку вони висвітлюють, подається  коротко суть історії, окремо статті про різні аспекти проблеми, перелік всіх матеріалів на цю тему, перелік головних матеріалів, якщо ви не хочете читати все.  Voxs StoryStreams – тут ми бачимо он-лайн трансляцію подій, постійні оновлення щодо однієї події зібрані у стрімі, який містить посилання. Але якщо читач заходить туди під час  трансляції, то легко втратити зв’язок між посиланнями і пошуком контексту.

Але тематичних сторінок не достатньо. Тематичних сторінок з фільтрами також недостатньо, як і недостатньо Вікіпедії. Ми найближчим часом маємо кардинально переосмислити те, як ми публікуємо контент, і цього не відбудеться без культурних змін та невеликих експериментів. Цього року ми припинимо думати про контент як про неструктурований текст із заголовками, авторством та  лідом. Ми почнемо мислити більш глобально про історії і писатимемо контент не в наративному форматі, а будемо залучати більше структурованих даних, розмиваючи межі між «новинними доповненнями» та статтями.  Ми не готові повністю позбавитися наративу чи епізодичних історій. Можливо, це прогноз на 2018 рік. Але ми розпочнемо.

Зростання популярності тематичних сайтів

Елізабет Грін, редактор та співзасновник сайту про зміни в освіті Chalkbeat.

П’ять років тому, коли я тільки почала розвивати свій ЗМІ, який сьогодні ми називаємо Chalkbeat, друг поставив мені питання:  «Отже, ви пишете про освіту зараз. А що ви буде висвітлювати потім?». Мій прогноз на 2014 рік такий, що все більше засновників некомерційних медіа,  будуть давати на це питання таку відповідь, яку я 5 років тому не знала: «Нічого. Ми висвітлюємо тільки цю тему. Це все».

Багато таких медіа розпочинаються  з харизматичних зіркових репортерів, які стають брендами, а потім бізнесменами.  З Chalkbeat було інакше. Так само як, The Dish, Deadline Hollywood чи TV Newser ми виросли від блогу до повноцінної новинної організації, з працівниками і HR політикою. 

Ми взяли одну тему – зміни шкільної освіти у спільнотах з низьким доходом – і дізнались про неї більше, ніж хтось інший у нашій географічній зоні. При цьому ми уникали скандального висвітлення, яке б принесло нам більше переглядів. Замість цього ми займались контекстом, розвитком теми, аналізом. Через деякий час наша експертна оцінка виросла у бренд. А ще пізніше бренд став повноцінним бізнесом.

Можу побитися об заклад, що  у 2014 році  щось схоже трапиться з іншими темами. Це же сталось зі здоров’ям, транспортом, вищою освітою, Сирією, кліматичними змінами. Збільшення  кількості спеціалізованих  медіа – це, безумовно, дуже добре для демократії. Чим більше буде знань на наших ресурсах, тим більш обізнаними будуть наші громадяни та законотворці.

Більше того, експертна оцінка  певного предмету має перспективу стати самоокупною. Якщо говорити про тему шкільної освіти, то наш ресурс не покладається на невеликі організації, що підтримують журналістку, нам не доводиться чекати від них грантів або ж шукати місцевих спонсорів. Ми маємо визначену аудиторію, яка в свою чергу визначає велику кількість фондів, донорів та спонсорів, які зацікавлені у цій аудиторії – таким чином, отримання прибутків, що завжди є викликом, у нашому випадку порівняно простіше.

Зростання громадянської журналістики

Джастін Аучєлло, засновник  новинної сторінки Jersey Shore Hurricane News.

З розвитком  Фейсбуку та Твітеру, кожен громадянин є не лише потенційним джерелом інформації, але і потенційним репортером. І зараз громадянська журналістика займається  не лише великими подіями, такими як політичні заворушення, падіння  літака чи стихійне лихо. Висвітлення щоденного життя також може стати основою діяльності для громадянських журналістів, які зараз озброєні мобільними пристроями та пишуть новини в реальному часі. Предметом висвітлення може бути  автокатастрофа, пожежа будівлі, поведінка поліції, погодні пригоди. 

Тому мої прогнози на 2014 рік: 1) Громадянські репортери матимуть більше інструментів для повідомлення новин. Соціальні медіа, зокрема Фейсбук, продовжать відігравати важливу роль у громадянській журналістиці, але кількість смартфонів зростає, і ми побачимо зростання кількості мобільних додатків, які розроблятимуть самі громадяни, щоб  інформувати інших. Додатки дозволять громадянам ділитись новинами один з одним в реальному часі в організованому мультимедійному середовищі, комбінувати текст, фото, відео. Редактори ЗМІ будуть моніторити ці додатки, перевіряти інформацію щодо дотримання журналістських стандартів та будуватимуть свої матеріали навколо цих новин.

2) Покращиться співпраця між громадянськими журналістськими  платформами і традиційними медіа. Нічого нового в тому, що мейнстрімові медіа покладаються на громадянських журналістів немає, але ми побачимо поглиблену співпрацю з організованими спільнотами громадянських журналістів. Це має плюси для обох сторін: забезпечить швидкий потік інформації і збільшить довіру до громадянських журналістів. 

3) Прогресивні фонди підтримають  громадянських журналістів. Вони зрозуміють, що ці громадяни пишуть свої повідомлення не з метою прибутку, а просто для того, щоб інформувати людей. Але поки рух ще на початковому етапі, йому потрібна підтримка. Фонд   New Jersey Recovery Fund почав підтримувати ідеї та проекти з акцентом на колаборації та інновації на  тему налагодження роботи у  Нью-Джерсі після урагану Сенді. Фонд надав фінансову підтримку  Jersey Shore Hurricane News.

4) Коли люди почнуть більше звертати увагу на громадянські проекти, рекламодавці також звернуть на них  увагу. Причини дві: зростання та підтримка спільноти. Громадські платформи вже мають активних учасників. Зародкова природа цих медіа є родючим грунтом для рекламодавців для зміцнення звязків зі спільнотами. 

5) Твітер та особливо Фейсбук будуть виховувати та допомагати цим платформам. Чим більше громадяни будуть об’єднуватися між собою для повідомлення новин та корисної для себе інформації, тим більше зростатиме їх сила, а соціальні мережі створюватимуть інструменти для сприяння цьому зростанню. Громадянська журналістика це не нове поняття, але вона все ще у стані немовляти, а 2014 рік буде роком, коли ми побачимо більш сильного громадянського репортера.     

Підготувала Марина Дорош 

comments powered by Disqus