Зміни клімату — тема для запеклих медійних і політичних дискусій, суперечливих наукових досліджень та найрізноманітніших маніпуляцій, що не вщухають уже не перше десятиліття. Цю складну тему люди схильні сприймати спрощено: «надворі спека — ось вони, наслідки глобального потепління», або ж навпаки — «оце так мороз — і де ж воно, це глобальне потепління?» Тож перше завдання медіа в цій ситуації — донести до аудиторії факти, які дозволять зрозуміти, в чому справді полягають зміни клімату і що людство (а також окрема людина) може зробити, аби сповільнити їхній руйнівний ефект.

Вперше Всесвітня метеорологічна організація звернула увагу на непоправні зміни кліматичних умов у світі у 1993 році. Минуло 28 років, протягом яких планета не припиняє перегріватися. І причина цьому — техногенний фактор. Земля не витримує навантаження, яке спричиняють промислові підприємства: шкідливі викиди, отруйні відходи, вирубка лісів. Шкодять планеті й літаки — викидають в атмосферу багато вуглекислого газу, водяної пари, азоту й сажі. І навіть корови, кожна з яких на добу відригує 500 літрів метану, який затримує тепло у 28 разів краще, ніж вуглекислий газ. Тож середня температура на планеті стрімко зростає — дослідники прогнозують, що вже за 50 років три з половиною мільярди людей опиняться у непридатних для життя погодних умовах. До 2070 року середньорічна температура може сягнути 29 градусів за Цельсієм та вище на 19 % суходолу. Це температурний режим пустелі Сахара.

Ці зміни вплинуть на популяцію тварин та рослин, а також безпосередньо на життя людей. Одним із наслідків може стати масштабна міграція, адже жителі «гарячих» територій шукатимуть нові, більш придатні для життя місця. Можливо, що глобальна міграція може стати поштовхом для спалахів нових хвороб, мутацій вірусів та глобальних пандемій. Комітет із прав людини ООН уже визнав право кліматичних біженців на отримання притулку в інших країнах. Це означає, що країни не можуть депортувати на батьківщину біженців, яким загрожують кліматичні катастрофи.

Через кліматичні зміни тисячі людей у різних країнах, особливо в Африці та Азії, втрачають урожаї. Рівень моря підвищується й затоплює землі, де вони жили, через швидке танення льодовиків Гренландії. Тільки за 2019 рік Гренландський льодовитий щит втратив 600 мільярдів тонн льоду, що вже підвищило рівень моря на 2,2 міліметра.

Цьогорічне літо також виявилося спекотним для деяких країн. Наприклад, у Канаді вже фіксують аномально високу температуру — до 49,5 градусів за Цельсієм. Літні люди й ті, хто має слабке здоров’я, помирають від теплових ударів, горять ліси та поселення.

Карантинні обмеження зменшили інтенсивність промислового виробництва. Здавалося б, це мало би суттєво зменшити кількість шкідливих викидів. Проте, за даними Всесвітньої метеорологічної організації, під час карантину ситуація глобально не змінилася: вміст вуглекислого газу в повітрі продовжує зростати, хоч і не такими швидкими темпами, як до цього.

Феномен Грети Тунберг

Символом руху на захист довкілля останнім часом стала Грета Тунберг — шведська екологічна активістка, яка почала прогулювати школу та замість уроків виходила на одиночні пікети з вимогами захистити планету від згубних впливів людини. Грету Тунберг помітили й почали запрошувати на тематичні події — наприклад, на саміт ООН із клімату. Вона стала обличчям рекламних кампаній, знімалася в кліпах, фільмах тощо, своїм прикладом привертаючи увагу до невідворотних змін клімату, та потрапила на обкладинку журналу Time як людина року.

2019 року започаткований рух Fridays For Future (FFF), тобто «П’ятниці заради майбутнього» — це акції протесту школярів, які підтримують ідеї Грети та закликають політиків боротися зі змінами клімату. У вересні 2019 року на таких акціях збиралося близько чотирьох мільйонів людей зі 156 країн. У 2020-му руху довелося тимчасово згорнути роботу в офлайні через пандемію коронавірусу та обмеження масових заходів. Грета ж закликала небайдужих до проблеми зміни клімату перейти у формат онлайн-протестів.

У лютому 2021-го США приєдналися до Паризької кліматичної угоди. Держава взяла на себе зобов’язання зменшувати викиди парникових газів кожні п’ять років. До цього Америка вже була членом угоди, проте за президентства Дональда Трампа вийшла з неї. У березні 2021 року Грета Тунберг критично оцінила політику американського президента Джо Байдена та додала, що не підтримує його стратегію захисту довкілля, а дії в цьому напрямку вважає непослідовними. Тоді ж і з тієї ж причини позов проти Байдена подали 12 американських штатів.

На економічному форумі в Давосі Грета закликала людей відмовитися від викопного палива, в онлайн-зверненні — від тваринництва:

Вона також постійно говорить про те, як сильно шкодять планеті літаки, а сама обирає альтернативні засоби пересування — наприклад, яхту.

Попри всі заклики й протести людство поки що не відмовилося ані від літаків, ані від тваринництва, ані від використання викопного палива. Проте певні зрушення все ж таки є — у світ прийшли нові тренди.

Усвідомлене споживання та інші тренди

Сортування сміття, переробка та повторне використання, відмова від целофану і пластику, використання екологічних товарів — ось нові екотренди, які сьогодні набирають все більшої популярності. Наприклад, в Україні з 2022 року почне діяти законодавча заборона на продаж пластикових пакетів, які не розкладаються.

Ще один тренд — це усвідомлене споживання. Його суть у тому, щоби споживати менше товарів та послуг, відповідно, витрачаючи менше грошей. Купувати тільки необхідне — в їжі, одязі та інших товарах, таким чином залишаючи після себе менше відходів. Серед принципів усвідомленого споживання, наприклад, відповідальне ставлення до одягу: не викидати в смітник те, що більше не носиш, а віддавати тим, кому воно потрібне більше.

Великі корпорації почали брати відповідальність не лише за виробництво та розповсюдження товарів, а також і за збирання, сортування й переробку упаковок.

Інший бік медалі — скорочення шкідливих викидів шляхом зменшення потужностей, що, у свою чергу, призводить і до скорочення робочих місць, і, як наслідок, до бідності. Одна з найшкідливіших для довкілля галузей — легка промисловість. За кількістю викидів CO² вона перевершує навіть авіацію й судноплавство. При цьому на швейних фабриках у країнах Азії, до прикладу, люди й так часто працюють понаднормово та за безцінь — це робота для тих, хто не має змоги влаштуватися на кращу роботу. Тож виходить, що скорочення робочих місць позбавить людей чи не останньої можливості заробити на хліб.

То що на нас чекає: тепло чи холод?

Минулого року на Netflix презентували серіал Snowpiercer, або в українському перекладі «Крізь сніг». Це — антиутопія про майбутнє після «кінця світу». За сюжетом, планетою безупинно курсує потяг на 1001 вагон. Через тотальні зміни клімату, технологічну революцію та шкідливі викиди в повітря Земля повністю замерзла, а світ став непридатним для життя. Вижити вдалося лише тим, хто сів у поїзд під назвою Snowpiercer — всі інші замерзли на смерть. Цей серіал висвітлює кліматичну кризу з іншого боку. Мовляв, людство готувалося до глобального потепління, але в реальності відбулися зовсім інші речі.

Такі сюжети  — одна з причин, чому при висвітленні такої тематики професійні медіа уникають терміну «глобальне потепління». «Зміни клімату» або «кліматична криза» — ширші поняття, які акцентують увагу на тому, що клімат змінюється, але не обов’язково в напрямку потепління.

Термін «кліматична криза» також охоплює цілу низку явищ, пов’язаних зі зміною клімату та впливом цих катастрофічних змін на довкілля: засухи або, навпаки, зливи, висихання водойм або, навпаки, повені та підтоплення, сильні вітри, непередбачувані заморозки та інше.

Так, до прикладу, сайті ООН йдеться про те, що лютий 2020 року був рекордно холодним, зокрема, для США — найхолоднішим із 1989 року. Температура повітря 15-16 лютого 2020-го в Північній Америці була настільки низькою, що побила 69 попередніх рекордів. Найнижчі ж показники реєстрували в Сибіру. Натомість в Арктиці температура була нижчою, ніж зазвичай.

Ось як пояснюють такі кліматичні феномени у Всесвітній метеорологічній організації: «Стратосферні потепління призвели до послаблення полярного вихору. Він являє собою область низького тиску і холодного повітря навколо північного і південного полюсів Землі — із західними струминними вітрами, які циркулюють навколо них. Зазвичай ці вітри досить сильні, вони утримують холодне повітря в Арктиці. Їх послаблення дозволило холодному повітрю проникнути в середні широти, в тому числі в США, а теплому — в Арктику».

Разом із тим, літо 2020 року стало одним із трьох найбільш спекотних за всю історію метеонаглядів — разом із 2016-м та 2019-м роками. Загалом же період з 2011 по 2020-й став одним із найбільш спекотних десятиріч у світовій історії в принципі. Саме аномальна спека у 2020-му викликала масштабні лісові пожежі в Австралії.

Тож попри те, що загалом погода на планеті змінюється по-різному, в залежності від сезону, континенту тощо, дослідники виділяють одну загальну тенденцію — потепління. І головне завдання світу — це втримати показники на такому рівні, щоб вони не стали критичними для нашого життя. За умовами Паризької кліматичної угоди, максимально допустимий показник зростання середньої температури в світі — 2 градуси. Температура піднялася вже на 1,2 градуси.

За словами Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша, підняття температури на 3–5 градусів може стати для планети критичним.

То як домовитися з природою?

Утримати природні кліматичні показники на нейтральному рівні — нелегке завдання, яке сьогодні має бути справді пріоритетним для всього світу. Так, до прикладу, ООН включила до списку Цілей сталого розвитку дві цілі, дотичні до цього питання: «боротьбу зі змінами клімату» та «збереження екосистем суходолу».

«Боротьба зі змінами клімату» — тринадцята ціль у списку. Генсек ООН пропонує шість кроків, які можуть допомогти технологічним підприємствам зменшити рівень шкідливого впливу на довкілля. Це перехід до зеленої економіки, екологізація робочих місць, інвестування у стійкі рішення, а також зменшення викидів вуглецю.

Вуглецева нейтральність — стратегія, яка також лежить і в основі Паризької кліматичної угоди. А 4 березня 2020 року Європейська кліматична комісія представила документ під назвою «European Climate Law», що також базується на досягненні вуглецевої нейтральності. Закон зобов’язує до 2050 року досягнути нульових викидів парникових газів.

Європейська комісія також почала обговорення «Механізму прикордонного вуглецевого регулювання», або «Сarbon border adjustment mechanism». Цей механізм дозволить обкладати вуглецевим податком енергомісткі товари, які імпортуються з-за меж ЄС. Рішення Комісії щодо цього питання заплановано на другий квартал 2021 року.

Можливо, ці превентивні заходи зможуть хоча би частково вберегти планету від кліматичної кризи та утримати температурні показники на некритичних для нашого існування рівнях. Проте важлива вимога для цього — консолідація зусиль.

Великі викиди СО² — проблема не лише великих корпорацій та промислових підприємств. Це також і проблема, яку може створювати сама природа. Торф’яні ліси містять величезну кількість вуглецю — нагріваючись, він виходить на поверхню та провокує лісові пожежі. Це, в свою чергу, ще більше нагріває Землю та провокує нові й нові загоряння торфу й нові порції шкідливих викидів. Це явище має назву «зомбі-пожежі». І якщо домовитися з корпораціями ще цілком можливо, хоч і важко, то з природою — навряд. Чи вдасться нам змусити планету зачекати, доки ми зменшимо обороти? За підрахунками експертів з ООН, в нас є на це лише десять років.

Фото: unsplash.com