Селфі як з обкладинки. Чи впливають б’юті-фільтри на сприйняття себе

Селфі як з обкладинки. Чи впливають б’юті-фільтри на сприйняття себе

14:01,
21 Травня 2021
3205

Селфі як з обкладинки. Чи впливають б’юті-фільтри на сприйняття себе

14:01,
21 Травня 2021
3205
Селфі як з обкладинки. Чи впливають б’юті-фільтри на сприйняття себе
Селфі як з обкладинки. Чи впливають б’юті-фільтри на сприйняття себе
Спочатку ми «покращуємо» своє обличчя, потім ми звикаємо до «покращеного» себе, а потім боїмося побачити й показати іншим себе справжнього.

Соціальні мережі можуть додавати невпевненості: людина мимоволі порівнює себе з красунями і красенями на фото у стрічці, відчуває невдоволення своєю зовнішністю, боїться отримати несхвальні відгуки. Водночас соціальні мережі пропонують заманливе розв’язання проблеми комплексів: фільтри для обличчя. Вони збільшать очі, зменшать ніс, зроблять повнішими чи виразнішими губи, замажуть прищі або шрами. І все це — за кілька секунд. Чимало людей користуються цією опцією. Можливо, декого зі своїх онлайн-друзів ви не впізнаєте, побачивши в реалі їхні обличчя, не змінені фільтрами. Але як ця можливість дивовижного перетворення впливає на людську психіку та емоційний стан?

Спочатку були селфі. Фотографування самих себе стало популярним ще у двотисячних. Саме ця мода спонукала виробників смартфонів додавати фронтальну камеру та покращувати якість фото, які можна відразу бачити на екрані. З появою Snapchat 2011 року селфі стало простим способом обміну візуальними реакціями.

У 2013 році Оксфордські словники обрали «селфі» словом року, а 2015 року Snapchat придбав українську компанію «Looksery» та випустив функцію «Лінзи» з можливістю відеочатитися з людьми з фільтрами на обличчі. Прогрес у цьому напрямку увінчався легендарним відео, на якому адвокат у зумі не може відключити маску кошенятка:

 

Втім бажання побачити себе в ролі сови або Сімби з «Короля Лева» — це забавка на один раз. А використання інструментів доповненої реальності, які змінюють форму та риси обличчя, розмір губ, очей і носа, нарощують вії чи показують, який вигляд матимуть на тілі татуювання, можуть стати щоденною практикою.

Коли Юра хоче зробили селфі для сториз в інстаграмі, він спершу переглядає фільтри й маски з меню камери. Фільтрами він почав користуватися тоді ж, коли й інстаграмом, — у 17 років. «Вони справді допомагають зробити фото цікавішими. З деякими з них зі звичайного фото / відео можна зробити щось зовсім незвичне. А маски я використовую, бо вони веселі», — каже Юра. Женя ж дотримується думки, що з масками обличчя виглядає свіжим, гарним, без «недоліків», а для Софії використання фільтрів — це спосіб впоратися з нерівномірною пігментацією обличчя.

У снепчата й інстаграма — двох платформ, які сягнули рекордного залучення в рік пандемії коронавірусної хвороби, — є опції доповненої реальності та б’юті-фільтрів. Налаштування типу «покращити» в тіктоку та «підретушувати мою зовнішність» у зумі забезпечують ідеальну шкіру для відео. Програма для редагування «FaceTune», кількість активних користувачів якої за час коронавірусної пандемії зросла на 20 %, експортує близько мільйона зображень щодня. У додатку можна звужувати та підтягувати обличчя. Простішим створення «ідеальної» зовнішності ще не було.

Нью-йоркська психіатриня Гелен Еґґер в інтерв’ю «Forbes» каже, що до появи соцмереж джерелом невпевненості у своїй зовнішності були обкладинки журналів. Люди порівнювали себе з обличчями й тілами зірок з обкладинок, часом не знаючи й не розуміючи, що ці фото — радше витвір мистецтва гримерів, фотохудожників і дизайнерів, ніж відображення реальності. Тепер ми порівнюємо себе не тільки з відретушованими фото зірок, а й із редагованими зображеннями друзів і навіть себе самих.

Вам може здатися, що час від часу використовувати фільтр в інстаграмі для селфі — це нешкідливо. Але з часом такі фото формують нове уявлення про вигляд вашого обличчя. Відредаговане обличчя отримує позитивне підкріплення — лайки і схвальні коментарі, «це дофаміновий удар, ніби “ого, я популярний, мені подобається це відчуття, я хочу зробити це знову", це відчуття може годуватися самим собою», — коментує Гелен Еггер. Водночас може виникати страх, що обличчя, не «покращене» фільтрами, розчарує або насмішить людей.

Психологиня Жасмін Фардулі з австралійського університету Маккворі припускає, що вподобайки на відредагованих фото запускають «спіраль зазрощів» та формують онлайн-середовище, що кардинально відрізняється від реальності.

Клер Пескотт, наукова співробітниця Університету Південного Вельсу у Великій Британії, яка вивчає поведінку підлітків у соціальних мережах, у фокус-групах спостерігала гендерну різницю у ставленні до фільтрів. «Усі хлопці сказали: "Це справді весело. Мені подобається приміряти ці кумедні вуха, я люблю ділитися цими фото зі своїми друзями, і ми сміємось”, — каже вона. — Однак дівчата сприймають фільтри доповненої реальності насамперед як інструмент для покращення. Дівчата всі говорили щось на кшталт: “Я використовую цей фільтр, тому що у мене стає бездоганною шкіра. Мої шрами та плямки зникають". А це були діти 10 і 11 років». Зрозуміло, що в такому ранньому віці діти можуть просто повторювати поведінку або фрази, які чули від дорослих. Однак із початком статевого дозрівання переживань щодо зовнішності дедалі більшає.

«Я не думаю, що це просто фільтрування вашого образу, — каже Клер Пескотт. — Це фільтр усього вашого життя».

Соціальна мережа утворює віртуальний соціальний простір, де кожна людина презентує себе, узгоджуючи свій образ зі своїм внутрішнім світом, розповіла «Детектору медіа» психологиня Торі Проніна. Серед масок є ті, що «покращують» вигляд обличчя, а є ті, що додають до обличчя аксесуари, світло тощо.

«Розгляньмо перший різновид масок, — каже психологиня. — Якщо людина оточена "ідеальними" образами, а свій образ оцінює як "неідеальний", це може привести до внутрішнього конфлікту. Та, навпаки, якщо образ тіла та обличчя, на думку людини, наближений до "ідеального", це підвищує самооцінку. Але тут криється пастка, оскільки виключається будь-яка можливість не відповідати "ідеалу", що зі свого боку може супроводжуватися постійною тривожністю».

Тобто постійне використання фільтрів та ретуші на фото в соціальних мережах наближає обличчя до загальноприйнятного уявлення про вроду, що може загнати людину в поганий психічний стан. Це підтверджують численні наукові дослідження. Наприклад, звіт Royal Society for Public Health 2017 року. Науковці припускають, що звичка до «покращеного себе» може вести до так званої дисморфофобії — психічного розладу, за якого людина болісно переживає справжню чи гадану недосконалість свого тіла.

Другий же різновид масок допомагає виразити себе та свою ідентичність, що може бути єдиною можливістю для людини, яка не може самовиражатись у своєму реальному житті.

Фільтри доповненої реальності в соціальних мережах — частина автоматизованого набору технологій краси. Попередні налаштування, або пресети — фіксовані налаштування, які пом’якшують риси обличчя, висвітлюють колір шкіри та можуть значно видозмінювати вигляд фото. Замість фото парку в похмурий день у стрічці вашого друга може з’явитися яскравий пейзаж саме завдяки пресетам.

Спостереження Пескотт привели її до висновку, що фільтри можуть мати позитивний вплив на дітей. «Вони можуть випробувати різні образи, — пояснює вона. — У них є особистість, яку можуть формувати і змінювати, розвиватися разом з іншими». Але вона сумнівається, що всі молоді люди здатні зрозуміти, як фільтри впливають на їхнє самопочуття. Дослідниця стурбована тим, як платформи соціальних медіа забезпечують негайним зворотнім зв'язком у формі вподобань та коментарів. Молоді дівчата, за її словами, особливо мучаться вибором: чи змінити фото за допомогою фільтрів, чи викласти «натуральне».

За словами Торі Проніної, маски та фільтри не формують стереотипів про красу, а поширюють їх, до того ж дуже ефективно. Стереотипні уявлення формує наше мислення, а підтримує — суспільство.

«Нині більшість суспільства підтримує певні образи зовнішнього вигляду, які важко назвати природними для всіх, а решта природних характеристик стають “недоліками", які тепер можна легко приховати через фільтри хоча би у віртуальній репрезентації себе», — коментує психологиня.

Чи значить це, що вам більше ніколи не слід використовувати фільтри, якщо ви спостерігаєте у своїй поведінці та сприйнятті себе тривожні ознаки, про які говорять психологи? Навряд чи це можна вважати панацеєю, адже фільтри — не єдине, що «сварить» нас із власним реальним образом. Краще шукати комплексні розв’язки проблеми: взяти під контроль використання соцмереж і смартфона, а якщо ви відчуваєте, що вам потрібна фахова психологічна допомога — звернутися по неї.

Зображення: Depositphotos

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
2019 — 2024 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду