Росія продовжує бути лідеркою дезінформації та пропаганди. Такого висновку дійшли експерти міжвідомчого Глобального центру зі залучення (GEC) при Державному департаменті США. На днях вони опублікували дослідження, в якому детально розписали функціонування російської екосистеми дезінформації і як саме запущені там фейкові наративи швидко поширюються світом.

Головною метою автори дослідження зазначають нарощення спротиву дезінформації та пропаганді з боку країн-партнерів, їхных урядів і громадських організацій, а також наукової та медійної спільноти. Зокрема з дослідження можна дізнатись, яким із міжнародних та нібито поважних видань, так само як і їхнім популярним авторам, не можна вірити. Про ці та інші висновки дослідження Держдепартаменту — в матеріалі MediaSapiens.

Російські тактики й колони

У Держдепартаменті дійшли висновку, що російська екосистема дезінформації та пропаганді стоїть на основі п’яти так званих «колон»:

- офіційні урядові комунікації (Кремль, офіційні соціальні мережі, заяви та цитати можновладців);

- фінансовані державою глобальні наративи (російські медіа орієнтовані на іноземців, внутрішні російські медіа, російські канали за кордоном, міжнародні російські соціокультурні інституції);

- культивування проксі-джерел (пов’язані з Росією джерела з глобальною аудиторією, місцеві ЗМІ, навмисні та ненавмисні поширювачі сфабрикованого контенту за кордоном);

- воєнізація соціальних мереж (просування своїх наративів усередину суспільства, кампанії з підриву віри в інституції, посилення протестів чи суспільної незгоди);

- а також просування дезінформації шляхом кібератак (захоплення сайтів, створення сайтів-клонів, підробок, втручання в офіційні джерела чи об’єктивні медіа).

Експерти стверджують, що Кремль несе пряму відповідальність за культивування цих тактик і платформ, фінансово вкладаючись у їх розвиток. Втім, з огляду на велику кількість джерел, які поширюють російські наративи у світі, встановити прямий зв’язок видань із Кремлем буває непросто. Видання-союзники також мають певну «незалежність», тобто можуть публікувати свої варіації одних і тих же наративів, а деяку інформацію навіть заперечувати. У такий спосіб дезінформація набуває ще більшого розмаху, «замулюючи води інформаційного середовища, щоб заплутати тих, хто намагається дійти до правди». Ця ж навмисна тактика дає Росії підстави заперечувати свій зв’язок із різними виданнями.

Експерти, вчені та аналітичний центр

COVID-19 став зручною нагодою для Росії проштовхнути свої головні наративи, ось як підрив авторитету демократичних інституцій, а також США та країн-партнерів.

У дослідженні наводять кілька прикладів того, як подібна інформація поширюється у світі. Наприклад, маємо тезу, що коронавірус начебто створили американці. У січні 2020 року це вперше на телеканалі «Звезда» озвучив «експерт», який спостерігав за спалахом пневмонії в Китаї. Затим із «заявою» про це виступив одіозний політик Володимир Жириновський, потім у поширення інформації включилися Russia Today, Sputnik Arabic (приклад заголовку: «То коронавірус — це секретна біологічна зброя США?»), а паралельно тему обговорювали в соціальних мережах. У лютому цей наратив почав проникати в інформаційне середовище, а в березні-квітні вже повністю туди був інкорпорований (у хід пішли також хакерські атаки, згідно з моніторингом експертів Mandiant Threat Intelligence).

Та в той час як основні джерела російської інформації, як-от Russia Today та Sputnik, нібито всім відомі, Росія також поширює необхідні їй наративи через так звані проксі-сайти, які намагаються видаватися міжнародно авторитетними та всіляко уникають публічно декларувати свої зв’язки з росіянами. Експерти Держдепартаменту не уточнюють, скільки таких існує взагалі, але для наочності детально розповідають про діяльність кількох із них, а саме онлайн-журналу The Strategic Culture Foundation, канадського сайту Global Research, псевдоакадемічного журналу New Eastern Outlook, кримського міжнародного медіа News Front, орієнтованого на військових онлайн-видання з яскравою інфографікою та картами South Front, платформу для російських ультранаціоналістів Geopolitica.ru, а також розміщений у Москві квазіаналітичний центр Katehon.

Усі разом ці видання становлять єдину екосистему, підживлюючи діяльність одне одного. Так, наприклад, видання News Front завжди може апелювати до наукових досліджень New Eastern Outlook чи посилатися на думки «експертів» Katehon. Дуже часто на сайтах можна знайти згадку про партнерства зі згаданими сайтами, а їхні провідні автори мігрують з одного видання в інше, або ж перетворюються на зірок цілої екосистеми. Їхні книжки продаються, а імена легко загуглити.

Видання також мають досить популярні сторінки у різноманітних соціальних мережах, які час від часу потрапляють у бан, але згодом відновлюють свою діяльність. Так, у період із 1 лютого по 30 квітня 2020 року згадані видання сукупно опублікували 8542 статті, 1941 з яких репостнули у Twitter понад 20 тисячі разів. Із квітня по 30 червня цього ж року в цій же соціальній мережі було понад 173 тисячі твітів та ретвітів із згадкою про ці видання. Цікаво, що більшу частину цієї аудиторії становили користувачі з Великої Британії (16%). Розгляньмо детальніше діяльність чотирьох зі згаданих видань.

The Strategic Culture Foundation (SCF)

Це онлайн-журнал, зареєстрований в Росії, керований Службою зовнішньої розвідки та тісно пов’язаний із російським Міністерством зовнішнім справ. Одна з ключових тактик — публікувати західних маргінальних аналітиків та теоретиків конспірологічних змов, представляючи їм ширшу платформу для донесення своїх поглядів і водночас приховуючи російське походження журналу. Така тактика допомагає сайту виглядати органічним голосом на Заході. Автори добре знають свою аудиторію, часом навіть вдаючись до діалектизмів.

Видання з’явилося ще у 2005 році, публікуючи виключно російськомовні тексти. Проте у 2010 році в SCF з’явилась і англомовна версія, що тут же стала основною. «Так стався дебют сайта як інструменту дезінформації на міжнародній арені», — пишуть експерти Держдепартаменту.

Флагманський журнал російського МЗС International Affairs, що видається з 1922 року, зазначає цей сайт своїм «партнером». А президентом SCF є Юрій Прокофьєв, у минулому член Політбюро КПСС, а також перший секретар московського осередку комуністів.

Роками на сайті публікувалися переважно росіяни: Юрій Рубцов, Пьотр Іскендеров (тут і далі будуть приклади заголовків авторів — «Естонія: Приречена без Росії», «Брюсель і Київ: дует шантажистів»), Дмітрій Мінін, Ніл Нікандров, Ніколай Бобкін, Александр Донецкий, Наталія Мейден, Валентін Катасонов («Власники англо-американських статків організували Другу світову»). Втім, після 2015 року на англомовній версії залишилися виключно іноземці. Як-от бразилець Пепе Ескобар чи Фініан Каннінгем, родом із Белфасту (Північна Ірландія). Починаючи з 2012 року останній опублікував у журналі близько 550 своїх текстів. Ось кілька заголовків: «Проявіть трохи поваги до Північної Кореї», «Путін демонструє себе справжнім світовим лідером», «Очолюваний США капіталізм став причиною глобального конфлікту». Цей же автор публікується та згадується на Sputnik (330 разів), Russia Today (237), «Ria Новости» (30). Ще є австралієць Брайан Клаулі («Факти про Крим, які мають бути визнані. Так само як і Крим»), Меттю Ерет (засновник видання Canadian Patriot, що прихильне Китаю), Синтія Чанг.

У 2010-2011 роках журнал вибудував зв’язки з Global Research, китайським сайтом The 4th Media (правонаступником останнього експерти називають видання The 21st Century), з якими невдовзі став обмінюватись авторами. SCF має сторінки у Facebook, де англомовна та російськомовна аудиторія налічує близько 45 тисяч підписників, «Вконтакте» (2590), YouTube (трохи менше 500 підписників) та непопулярний паблік у Twitter.

Global Research

Цей заснований у Канаді в 2001 році сайт тісно інтегрувався в російську екосистему. Експерти називають його «резервуаром» для маргінальних авторів, теоретиків-конспірологів і джерелом інших «талантів» для російських та китайських сайтів. Варто відмітити, що Global Research — найпопулярніший у добірці Держдепартаменту: сьогодні аудиторія однієї статті цього видання сягає понад 350 тисяч читачів. А це означає, що публікації на сайті буквально стають вірусними, потужно підкріплюючи публікації інших проксі-сайтів, а також російської преси в цілому.

Свого часу The Economist назвав це видання «хабом конспірології та фейкових історій», а Western Standard помістили його очільника, Мішеля Чосудовського, у список «найбільш божевільних канадських професорів». Зокрема, він прославився своїми заявами про те, що США заздалегідь знали про атаки 11 вересня, а також любов’ю до антизахідних диктаторів: у 2004 році Чосудовський навіть виступав свідком на суді над колишнім югославським президентом Слободаном Мілошевичем, обвинуваченого в геноциді та злочинах проти людяності. Чосудовський регулярно з’являється в Russia Today, та і сам поширює їхній контент на своєму сайті.

Мішель Чосудовський

Global Research роками співпрацює з SCF та The 21st Century. Свого часу саме звідси SCF переманило до себе Фініана Каннінгема, який доти за два роки встиг опублікувати в Канаді 187 своїх статей. Така ж історія сталась і з Пепе Ескобаром.

Цікаво, що хоч з 2010 року по 8 березня 2018-го Global Research був зазначений у списку партнерів SCF, з 14 березня його там уже немає. Як припускають експерти Держдепартаменту, можливо, з метою приховати свої зв’язки. Сам Чосудовський не хоче обговорювати свої зв’язки з Москвою, або ж заперечує їх.

Між іншим, саме з цього сайта запустили багато конспірології про COVID-19, зокрема статтю Чосудовського, опубліковану 1 березня під назвою «Коронавірус: фейкова пандемія? Хто за цим стоїть? Глобальна економічна, соціальна та геополітична дестабілізація», репостнули щонайменше 70 різних сайтів чи публікацій.

Видання також публікує та републікує 7 авторів, визнаних Facebook фейковими онлайн-персонами, створеними ГРУ. Йдеться про Софі Мангал, Анну Юнгер, Мілко Пейовича, Адомаса Абромаітіса, Маріам аль-Хіджаб, Саід аль-Халакі та Мехмет Ерсой. Global Research має і власну фейсбук-сторінку з понад 279 тисячами підписників, Twitter (37 тисяч) та YouTube (35 тисяч).

New Eastern Outlook (NEO)

Тут з 2013 року базуються псевдоакадемічні публікації Інституту східних студій Російської академії наук, що просуває дезінформацію та пропаганду, фокусуючись в основному на Близькому Сході, Азії та Африці. Сайт є міксом прокремлівських поглядів російських академіків та антиамериканських поглядів західних маргінальних голосів, а також теоретиків-конспірологів. Журнал намагається заробити собі авторитет, прикриваючись російськими вченими, водночас приховуючи свої зв’язки з державними інституціями.

На головній сторінці ніщо не вказує на зв’язки з Російською академією, проте в підвалі сайту можна зайти лого з кириличними буквами. Клікнувши на нього, ви опинитеся на сайті Інституту, хоча цей зв’язок однаково ніде не пояснюється — навіть на російській версії сайта. Серед партнерів — жодних академічних інституцій, крім західних теоретиків-конспірологів, маргінальних груп і мислителів. Один із партнерів, як зазначають у Держдепартаменті, свого часу поширював антисемітські конспірологічні теорії.

Одним із провідних авторів видання є канадець Крістофер Блек, який із листопада 2014 опублікував на сайті 118 статей. Приклади «Кубинський опір: приклад для світу», «Париж та Волноваха: брутальне обличчя тероризму НАТО», «Війна проти Венесуели — це війна проти всіх нас», а в лютому 2029-го цей автор описував військові навчання США із союзниками по НАТО як прелюдію до нападу на Росію.

Шведський автор Пітер Кеніг за останні два роки написав 52 статті. Він же пише для кількох інших сайті з російської екосистеми, включаючи Global Research, Sputnik, Russia Today. У лютому цього року просував конспірологічну теорію про походження COVID-19 з американських лабораторій.

Австралійський автор Джеймс О’Нілл написав 123 статті з 2015 року. У перших п’яти говорив про збиття «боїнгу» МН17 у 2014-му, відбілюючи причетність до аварії росіян. Цей же автор дописує до American Herald Tribune, який у США вважають пов’язаним з іранським державним ЗМІ. У NEO публікуються і вже згадані Фініан Каннінгем та Пепе Ескобар.

Також статті звідси перепубліковують такі ресурси як Qoshe (тут є багато як достойних публікацій, але не без згаданих авторів), Vijayvaani.com (індійський сайт), New Age (базований у Бангладеш), The Fringe News (де в сторінці про себе не вказано жодної інформації, так само як і контактів), CounterCurrents.org (Індія), OffGuradian (називається так через те, що всіх засновників забанили від коментування під матеріалами The Guardian), Veterans Today (називають партнерство з NEO «союзом, укладеним на небесах»).

Фейсбук- і твіттер-акаунти видання заблоковані, YouTube налічує понад 3 тисячі підписників, а «Вконтакте» — 575.

News Front

Цей розміщений у Криму сайт поставив собі за мету надавати «альтернативне джерело інформації» для західної аудиторії. Видання було зареєстровано в Роскомнадзорі в червні 2015 року. Компанія-власниця — Media News Front, співзасновником якої є Константін Книрик, очільник News Front. За словами останнього, спочатку видання називалося «Кримський фронт» та було засновано з метою інформаційної підтримки спроби анексії українського півострову. Після подій 2014-го видання змінило назву на South-Eastern Front (звідси ж його коріння із South Front, ще одним проксі-сайтом російської екосистеми), згодом отримавши нинішню назву.

Тут подають інформацію словацькою, грузинською, угорською, французькою, сербською, іспанською, німецькою, болгарською, англійською та російською, а в більшості країн, де цими мовами офіційно розмовляють (включаючи Велику Британію), News Front має власні філії. У 2018 році основна редакція налічувала 10 людей та мала понад 100 позаштатників з усього світу.

Книрик заявляв, що його організація фінансується виключно шляхом «донейтів від моєї сім’ї, друзів, та прибутків від інших бізнесів», але колишній працівник зізнався німецькому виданню Zeit, що фінансування російських служб безпеки складають «велику частину бюджету» видання. Іноземне видання Time також звернуло увагу на «надзвичайний доступ» журналістів News Front до російських сил у Сирії та на Сході України.

Численні ЗМІ зазначають, що News Front веде «найбільш агресивну інформаційну війну проти України», майже завжди забуваючи про «традиційні журналістські стандарти» та вигадуючи більшість свого контенту. Вже згаданий колишній працівник видання зізнався, що деякі теми насаджуються прямо з адміністрації президента Росії.

Ось кілька фейкових наративів видання:

- США створили COVID-19 як біологічну зброю і випробовували її на українцях та китайцях, навмисне розробивши вірус так, щоб він вражав певні етнічні групи та мігрантів;

- кооперація з Європою є катастрофою для України. Країна стала колонією МВФ та Джорджа Сороса. Україна не може контролювати коронавірус, оскільки вже понад 1500 солдатів на Донбасі ним заразилося. Нацисти патрулюють київські вулиці, а ветеран української армії в’їхав бензовозом у натовп мітингувальників у американському Міннеаполісі. (Ми писали про те, як в Україні підхопили цей фейк.);

- ЄС мертвий, не може стримати COVID-19 та облишив Україну. Він же розпалив війну на Донбасі та намагається дестабілізувати Білорусь;

- НАТО не надавала якоїсь підтримки в зв’язку з COVID-19 для Іспанії, не опікується долею Чорногорії та поширює коронавірус у ЄС;

- Білл Гейтс пов’язаний зі спалахом коронавірусу та використовує пандемію, щоб імплантувати чіпи «всьому людству». Вакцини проти коронавірусу — це шахрайська змова між Гейтсом та великим фармацевтичними компаніями.

Маніпулятивні тактики збільшення аудиторії (за допомогою ботів і фейкових акаунтів) призвела до фактичної ліквідації присутності News Front у соціальних мережах на початку 2020 року. У квітні Facebook видалив численні різномовні пабліки видання, а в травні зникли і ютуб-канали News Front: сукупно видання мало маже півмільйона підписників та 479 мільйонів переглядів. На думку YouTube, видання порушувало умови користування платформою. Так само заявив і Twitter.

Важливо знати: News Front на своїх сторінках не раз вихвалявся, що їхній головний редактор Книрик безпосередньо брав участь у захопленні Криму, організації референдуму, а також причетний до появи «ЛНР». Існують також свідчення того, що Книрик брав участь у бойових діях на Донбасі. За свої дії він нагороджений медалями «за співпрацю» від російських служб безпеки та МЗС. Цього ж року це ж міністерство не упустило нагоди назвати блокування News Front з боку YouTube «ще одним прикладом американської цензури».

У Держдепартаменті наголошують, що діяльність цих та інших проксі-сайтів часто залишається непоміченою: увагу на себе перебирають офіційні заяви російських чиновників, маніпуляції в соціальних мережах чи кібератаки за участі росіян. Втім, важливо пильнувати, щоб інформація саме з цих ресурсів не просочувалась у ширше інформаційне середовище, адже саме вони посилюють та надають «авторитетності» російській дезінформації.

Фото: visegradinsight.eu