«Цензура», «політика каналу», «джинса»… Перелік медійних визначень зі знаком мінус, породжених за часів незалежної України, досить великий. Здавалося, все має бути навпаки. Наша держава вже давно стала на шлях демократії. А в цьому процесі чи не найголовнішим чинником є свобода слова. Це фактично синоніми, взаємодоповнювані поняття – демократія і свобода слова. Про неї багато говорять із трибун, дискутують, намагаються сформулювати її визначення. Та безумовно, саме свобода формулювання думки, переконань та вподобань населення є запорукою вільного суспільства. Чому ж, маючи конституційно визначену свободу, журналісти – носії і транслятори цього поняття – фактично в кожному моєму інтерв’ю запитують про тиск на ЗМІ з боку посадовців чи цензуру, прописану в політику видань їхніми власниками? Переконана, один із ефективних інструментів, що допоможе розв’язати цей клубок протиріч – створення окремої, незалежної та незаангажованої платформи – суспільного мовлення, управління яким здійснюватиме саме суспільство...

Повний текст читайте на сайті «Суспільне мовлення».