Початок перетворенням було покладено 2010 року. Тоді німецька медіагрупа Westdeutsche Allgemeine Zeitung (WAZ) поступилася ринком країни болгарському медіахолдингу Media Group Bulgaria Holding, який скупив її видання. З іншого боку, болгарська медіагрупа – New Bulgarian Media Group – почала скуповувати численні медіа ще 2007 року. Нині обидві групи володіють багатьма ЗМІ та контролюють більшу частку ринку друкованої продукції.

Media Group Bulgaria Holding була пов'язана з фармацевтичною промисловістю. New Bulgarian Media Group – із банком, що користується довірою уряду. Ці два медіаконгломерати борються за ринок і вплив.

На думку деяких співрозмовників, вищому політичному керівництву країни довелося втрутитися, щоб зупинити публічну війну між ними. Відповідаючи на запитання про місію та ідеологію цих медіагруп, опитані однозначно відповіли: «Тут немає ідеології. Йдеться про ділові та особисті інтереси».

Поважання бізнес-інтересів власників ЗМІ та замовчування інформації, яка може виявитися шкідливою для власника – такий спосіб творення журналістики більшість журналістів вважає цілком прийнятним. Незалежні ЗМІ, що цінні своїм інтелектуальним (якісним) контентом і не пов'язані з вищезгаданими групами, уникають висвітлення тих економічних сфер, де діють їх власники. Якщо, скажімо, власник зайнятий нафтовим бізнесом, журналісти утримуються від написання поглиблених статей про енергетику.

Володіння медіа іноземцями сприймається як вигідне для них і журналістів. Закордонних власників вважають надійними, що мислять довгостроковими категоріями і не втручаються у щоденний редакційний процес.

З іншого боку, болгарських власників медіа, що мають менше, ніж два десятиліття капіталістичного досвіду, сприймають як інвесторів, які мислять короткостроковою перспективою і прагнуть негайного прибутку. Ця бізнес-модель вплинула на якість медіа: більшість газет стали таблоїдами.

Те, про що журналістам дозволено писати і як їм бути щодо конкретних тем чи політичних діячів, визначають ділові та особисті інтереси. Один редактор сказав: «Репортер, який прийшов працювати до нас з іншої газети, запитав мене: він має писати добре чи погано на ті чи інші теми або про політиків? Він мені сказав, що його попередній роботодавець давав щодо цього суворі інструкції. Не можна було писати про певних політиків. Про інших треба було писати тільки позитивно. Що ж до третьої групи, то був рекомендований негативний підхід».

Таке розуміння свободи медіа й журналістики передбачає, що читачі (й телеглядачі) для отримання суспільно корисної інформації не можуть покладатися на одне джерело. Вони мусять читати різні газети, дивитися різні телеканали й перемикати одну радіостанцію на іншу (з приватної на громадську), що продукують новинні програми або ж вибрати інтернет-медіа.

Корпоративна журналістика, як її називають у Болгарії, підриває довіру до більшості ЗМІ та створює недовіру серед репортерів. Їх сприймають як виразників тієї чи іншої групи ЗМІ.

Економічна криза у поєднанні зі зменшенням обсягів реклами позначились на більшості видань. Однак дві великі медіагрупи компенсують збитки, отримуючи прибутки в інших сферах бізнесу. А хто існує за рахунок медіабізнесу, стикається із серйозними викликами. Репортери віддають перевагу добре оплачуваним посадам у корпоративній журналістиці.

Медіаорганізація Південної та Східної Європи (SEEMO) зауважила, що болгарські журналісти не торкаються низки тем, передусім гендерних та гендерного насильства, гомофобії, проблем національних та релігійних меншин. До цих тем звертаються вряди-годи, коли до цього спонукає якась подія, зазвичай – негативна.

У болгарському суспільстві та на політичній арені країни ще не почали обговорювати соціальні теми, які стоять на першому плані політичного порядку денного в інших країнах ЄС.

Доповідь написано на основі квітневої поїздки Медіаорганізації Південної та Східної Європи (SEEMO) до Софії, здійсненої у зв’язку зі зміною власників та повідомлень про тиск на них. Делегація зустрілася з віце-прем'єром та міністром внутрішніх справ Болгарії, з понад 25 головними редакторами, провідними журналістами, з медіаекспертами та з представниками неурядових організацій.

SEEMO – філія Міжнародного інституту преси (IPI).

Джерело: IPI