Англія викидає за борт «наклепницький туризм»

Борха Берґарече, Комітет захисту журналістів

Нове законодавство про дифамацію, запропоноване британським урядом, схвально зустріли всі учасники кампанії за проведення реформи. Тепер їхні наміри будуть спрямовані на подальше посилення деяких аспектів законопроекту під час його обговорення у парламенті.

Спілка організацій за реформу у сфері дифамації вітала опублікований міністерством юстиції законопроект, що, ймовірно, «покінчить із наклепницьким туризмом, захистить свободу слова журналістів, письменників, блогерів і вчених по всьому світу». Коаліція, що об’єднує Index on Censorship, English PEN та Sense About Science, закликала реформувати законодавство про дифамацію з 2009 року.

«Це важливий правничий акт, який вперше за 20 років дає змогу повністю переглянути закони про наклеп. Ми дуже раді, що реформа має великий потенціал», – сказав Комітету захисту журналістів керівник кампанії, відповідальний за зв’язки з громадськістю англійського Пен-клубу Роберт Шарп (Robert Sharp).

В останні роки Лондон був світовою «столицею дифамації». Репресивні уряди та магнати породили явище «наклепницького туризму», подаючи судові скарги, оскільки чинне регулювання діє тут на їхню користь. Обвинувачуваний змушений доводити, що опублікована інформація правдива. На відміну, скажімо, від США, де тягар доказів лежить на позивачеві.

Згідно з чинним у Великій Британії законодавством, особі, яка подає позов за дифамацію, не потрібно доводити, що матеріал завдав їй реального збитку. Часто судам достатньо того, що шкоду могло бути завдано. Згідно з новим законопроектом, майбутнім позивачам доведеться доводити, що матеріал завдав їм «серйозної шкоди».

Критики стверджують: високі фінансові витрати у Великобританії, пов’язані, згідно з чинним законодавством, із захистом за позовами у наклепах, часто змушують видання врегульовувати конфлікти за межами судового процесу, якщо навіть інформація, що фігурує у судовій справі, була точною.

Тепер, відповідно до законопроекту, журналісти перебуватимуть під правничим захистом, якщо вони зможуть довести, що їхній матеріал ґрунтується «на чесній думці» або ж його написано «в інтересах суспільства». Отже, реформа закріплює принцип відповідальної публікації замість так званої оборони Рейнолдса (Reynolds defense) – привілею загального права, що історично склався. (Він веде свій початок від позову, поданого колишнім прем’єр-міністром Ісландії Албертом Рейнолдсом проти британської газети The Sunday Times. – MS). Цей привілей захищає публікацію дифамаційних матеріалів, якщо інформація служить інтересам суспільства і видавець діяв відповідально, перевіривши її вірогідність. Сфера захисту оборони Рейнолдса обмежена прецедентами, встановленими судами. Тож медіакомпанії традиційно скаржилися на вузькість рамок його використання.

Та деякі журналісти висловили стурбованість обмеженістю запропонованої реформи. «Законопроект – це лише змінена версія оборони Рейнольдса, що, як відомо, ненадійна, дорога й заплутана», – пише в Guardian журналіст із наукових питань і автор Саймон Сінгх (Simon Singh).

Це закон, однак, має на меті обмежити сферу наклепницького туризму, вилучивши з неї осіб, які не живуть у Великій Британії чи в Європейському союзі, як суб’єктів позовів за дифамацію в англійських та валлійських судах, окрім тих випадків, якщо «Англія та Уельс незаперечно визнаються найбільш гожим місцем для подачі позовів». (Англія та Уельс мають єдину правничу систему, в той час як у Шотландії та в Північній Ірландії чинні окремі закони та суди (Прим. в оригіналі. – MS)).

«Наклепницький туризм» становить особливий інтерес для груп, які відстоюють свободу преси, після того, як ізраїльсько-американська журналістка Рейчел Еренфелд (Rachel Ehrenfeld) опублікувала 2003 року в Нью-Йорку книгу, стверджуючи, що гроші від незаконного обігу наркотиків та багатих арабських бізнесменів використовувалися для фінансування тероризму. Проти неї подав судовий позов у Лондоні саудівський бізнесмен шейх Халід бін Махфуз (Sheikh Khalid bin Mahfouz). Справа Еренфелд підштовхнула США ухвалити 2010 року закон, щоб захистити журналістів і видавців від «наклепницького туризму». Відтоді рішення закордонних судів не мають виконуватися у США.

«Наклепницький туризм”призвів до численних провалів у чинному законодавстві. Від нього дрижаки беруть репортерів по всьому світі. Чимало журналістів, які займаються розслідуваннями, вдаються до самоцензури, боячись позовів за дифамацію в англійських судах», – сказав Шарп.

Активісти у Великій Британії вітали презумпцію з нового законопроекту про те, що судові процеси за участю присяжних у справах про дифамацію буде скасовано, а оператори сайтів отримають додатковий захист, якщо вони зможуть довести, що не розміщували матеріалів, про які йдеться. Тим не менш, хостингові компанії позбудуться захисту в тому разі, якщо позивач доведе, що неможливо встановити особу, яка опублікувала матеріал, і оператор не зреагував на подану скаргу.

Критики звернулися з проханням до уряду ще більшою мірою обмежити можливості корпорацій захищати себе за допомогою законів про дифамацію. Це питання радше за все виникне під час майбутнього обговорення у парламенті.

«Новий закон напевно убезпечить від зриву загрозами про позови за наклеп солідні наукові та академічні дискусій», – заявило міністерство юстиції.

Тепер законопроект обговорюватиметься у Палаті громад та у Палаті лордів. До нього вже додано рекомендації спільного комітету обох палат. Оскільки реформу підтримують усі сторони, очікується, що його ухвалять восени, після того, як він пройде остаточне читання у Палаті лордів.

Від MediaSapiens. Гроші не завжди вирішують все. Нагадаємо: 24 лютого 2011 року представник високого лондонського суду відкинув позов про наклеп, який подав проти газети Kyiv Post мільярдер із України Дмитро Фірташ. Він постановив, що зв’язок позивача з Британією «практично невловимий». Як засвідчили спостерігачі, суддя назвав цей позов «майже зловживанням процесуальними нормами».

Джерело: Комітет захисту журналістів (CPJ)

Автор: Борха Берґарече (Borja Bergareche), іспанський журналіст. Мешкає в Лондоні. Консультант КЗЖ з європейських питань.

Desacato – під сікатор?

Скотт Ґріффен, Міжнародний інститут преси

Апеляційний суд Домініканської Республіки скасував кримінальний вирок за дифамацію радіожурналісту Джонні Альберто Саласару (Johnny Alberto Salazar), засудженому в січні цього року до 6-місячного тюремного ув'язнення за звинуваченням у наклепі на місцевого адвоката.

За повідомленнями місцевої преси, судді апеляційного суду в Сан-Франциско-де-Макоріс постановили, що початковий вирок Саласару, який працює на Vida FM та на www.vidadominicana.com, був «необґрунтованим і суперечливим».

У справі йшлося про коментарі Саласара, який у своїй радіопрограмі стверджував, що адвокат Педро Бальдера Ґомес (Baldera Pedro Baldera Gomez) з Комісії прав людини у місті Нагуа захищав злодіїв.

Саласар, який перебував на волі, поки розглядалася його апеляція, міг стати першим у Домініканській Республіці журналістом, який потрапив би до в'язниці за кримінальний наклеп. Рішення звільняє його від сплати штрафу в 1 млн песо (20500 євро), накладеного на нього водночас із тюремним вироком, винесеним суддею Сальмою Бонілья (Salma Bonilla). Ця сума в сотні разів перевищує дозволену кримінальним законодавством країни.

Скасування вироку відбулося в той час, як Міжнародний інститут преси (IPI) готується відвідати Домініканську Республіку (візит відбувається цього тижня. – MS) в рамках місії свободи преси в країни Карибського басейну, щоб домагатися скасування кримінального законодавства про наклеп.

Виконавчий директор IPI Елісон Бетель Маккензі (Alison Bethel McKenzie), яка очолюватиме місію, заявила: «Ми раді почути, що апеляційний суд скасував вирок сеньйору Саласару. Це справді гарна новина, якої, однак, замало, щоб у світі панувала свобода преси. Саласар, передусім, не повинен був опинитися в такому становищі. Журналісти не повинні наражатися на загрозу тюремного ув’язнення за те, що виконують свою роботу».

«Ця справа, – продовжувала вона, – демонструє, що замість того, аби стати правовою реліквією, кримінальні закони про наклеп нині активно використовуються, щоб залякувати медіа й забороняти інформацію, яку громадськість має право знати. Ми настійно закликаємо уряд Домініканської Республіки визнати небезпечність цих законів для демократії й розглянути питання про їхнє скасування».

Домініканський союз журналістів, який надає допомогу IPI у підготовці місії в країни Карибського басейну, підтримує законопроект-2010 про свободу слова, який змінив би закон №6132 про висловлення й поширення думок. Це – одне з двох правничих джерел у Домініканській Республіці, що стосується кримінального засудження за наклеп.

Законопроект, який очікує затвердження виконавчою владою перш, ніж його буде розглянуто на законодавчому рівні, декриміналізує дифамацію.

Під час подальших зустрічей із владою Домініканської Республіки IPI сподівається надихнути її політичну волю, щоб осучаснити законодавство й, отже, зміцнити демократію.

Кримінальне законодавство Домініканської Республіки про наклеп регулюється кримінальним кодексом і окремим законом №6132, що передбачає у деяких випадках максимальне покарання – дворічне позбавлення волі.

Обидва джерела включають принцип «desacato» (правничий термін, що означає «образа влади». – MS). Він чинний в усіх іспаномовних країнах і передбачає покарання за нібито наклепницькі матеріали, що стосуються виконання державними посадовцями офіційних функцій.

Джерело: Міжнародний інститут преси (IPI)

Автор: Скотт Ґріффен (Scott Griffen)

Від Ліберії до Мальти: що за обіцянками?

Стівен Елліс, Наомі Гант

Міжнародний інститут преси (IPI) вітав, як одну з нещодавніх позитивних подій у сфері законодавства про наклеп, рішення президента Ліберії Еллен Джонсон-Серліф (Ellen Johnson Sirleaf) докласти зусиль до скасування кримінального законодавства про дифамацію у своїй країні. У промові, виголошеній 3 травня, вона підтримала (ухвалену в Кейптауні, ПАР. – MS) Декларацію Столової гори (The Declaration of Table Mountain), що містить заклик скасувати кримінальні закони про наклеп та образу в медіа на всьому континенті.

Еллен Джонсон-Серліф, друга глава африканської держави, зробила цей крок слідом за президентом Нігеру Махамаду Ісуфу (Mahamadou Issoufou), ідеться в заяві Всесвітньої асоціації видавців газет і новин (WAN-IFRA).

Згадану Декларацію Столової гори було ухвалено 2007 року на форумі WAN-IFRA спільно з IPI та багатьма іншими регіональними та міжнародними групами із захисту свободи преси. Декларація визначає «як найбільше лихо для свободи преси на континенті збереження чинними “законів про образу”, що забороняють критикувати політиків і можновладців, та кримінального законодавства про наклеп. І те, й інше свавільно використовується у переважній більшості африканських держав, передусім задля "блокування інформації"».

IPI вважає, що кримінальні закони про наклеп – це бич не тільки для Африки, а й для всього світу. Нещодавно ми розпочали кампанію, мета якої – скасувати кримінальне законодавство про дифамацію в країнах Карибського басейну. Делегація IPI відвідає Домініканську Республіку, Ямайку, Барбадос, Тринідад і Тобаґо, щоб зустрітися з представниками уряду, медіа та громадянського суспільства з проблеми декриміналізації злочинів про наклеп.

Карибська медіакорпорація (Caribbean Media Corporation) повідомила про обіцянку прем'єр-міністра Ґренади Тіллмана Томаса (Tillman Thomas). «До кінця цього року, – сказав він, – у наших законодавчих актах не має бути жодної кримінальної відповідальності за наклеп». Він присягнув, що його уряд домагатиметься ухвалення Закону про свободу інформації (Freedom of Information Act), а також здійснення нової політики у сфері медіа.

Міжнародний інститут преси вітає й інші позитивні кроки у цій царині по всьому світу.

Президент Косова Атіфета Яхьяґа (Atifete Jahjaga), за повідомленням її прес-служби, заявила, що не підпише ухваленого в березні кримінального закону, який виокремлює журналістів, загрожує їм тюремним ув’язненням за наклеп і змушує розкривати джерела інформації. Пропонований закон буде повернено на розгляд парламенту Косова.

Прокуратура канадської провінції Нью-Брансвік вирішила закрити кримінальну справу про наклеп проти блогера Чарлза Леблана (Charles LeBlanc). Він оприлюднив коментарі, в яких зобразив «сексуальним збоченцем» поліцейського офіцера, котрий після сварки нібито доторкнувся до нього непристойним чином. Суди у провінціях Альберта, Саскачеван і Онтаріо постановили, що кримінальне переслідування за наклеп, згідно з законом 301 Кримінального кодексу Канади, неконституційне. Речник генеральної прокуратури провінції Нью-Брансвік висловив сумнів, що «будь-який суд заперечуватиме їхнє рішення».

Європейська спілка мовників (The European Broadcasting Union) заявила, що Алі Ґасанов, завідувач політичного відділу президента Азербайджану, сказав її представникам після зустрічі у штаб-квартирі ЄСМ у Женеві, що керівництво його країни «відкрите для зміни законодавства і зниження статусу дифамації з кримінального до цивільного злочину». Він також пообіцяв, що його уряд розслідуватиме порушення прав журналістів.

Однак деякі спостерігачі висловилися про цю зустріч різко критично. Вони назвали її не більше як окозамилюванням, що його влаштувала багата на нафту каспійська країна у зв’язку з конкурсом «Євробачення».

Члени парламентського комітету зі зміцнення права на Мальті підтримали пропозицію скасувати кримінальну відповідальність за наклеп. Однак деякі члени комітету закликали підвищити покарання за нього у сфері цивільного права.

Джерело: Міжнародний інститут преси (IPI)

Автори: Стівен Елліс (Steven Ellis), Наомі Гант (Naomi Hunt)

«Критики – не злочинці»

Апеляційний суд Перу повинен скасувати вирок двом перуанським журналістам за звинуваченням у дифамації, заявив Комітет захисту журналістів (CPJ).

Суд у Лімі засудив редактора щоденної газети Diario 16 Хуана Карлоса Тафура (Juan Carlos Tafur) і репортера цього видання Роберто Море Чавеса (Roberto More Chávez) до дворічних термінів ув’язнення умовно і до штрафів по 60 тис. нових солес (US$22,200).

Справу було порушено через публікацію в січні 2011 року статті Море, в якій розкривалися зв’язки відомого відставного генерала з родиною, нібито причетною до наркотрафіку.

Море розповів, що Diario 16 отримала доступ до поліційного документу, який засвідчує: генерал – колишній міністр внутрішніх справ Антоніо Кетін Відаль Еррера (Antonio Ketín Vidal Herrera) мав стосунки з сім’єю Санчеса Паредеса (Sanches Paredes), якій було висунуто звинувачення у відмиванні грошей, повідомляють ЗМІ.

Після того, як статтю було опубліковано, Відаль подав судовий позов і заявив: матеріал не відповідає дійсності, а його честі й репутації завдано шкоди.

«Ми засуджуємо вирок Хуану Карлосу Тафуру та Роберту Море Чавесу і настирливо закликаємо судові органи Перу скасувати вирок за апеляцією, – сказав старший координатор програм КЗЖ по країнах Америки Карлос Лауріа (Carlos Lauría). – Тафур і Море – останні перуанські журналісти, яких засудили згідно з анахронічними положеннями про наклеп. Ми закликаємо владу привести законодавство країни у відповідність із міжнародними стандартами свободи слова».

Місцеве група преси IPYS повідомила, що на момент публікації статті генерал Відаль розглядав питання про висунення своєї кандидатури у віце-президенти. Згідно з повідомленням, опублікованим в Diario 16, суддя заявив у своєму рішенні, що підсудні, публікуючи статтю під час передвиборної кампанії, мали намір завдати шкоди честі генерала.

Адвокати підсудних, як пише Diaro 16, викривали процесуальні порушення під час судового розгляду, зокрема й той факт, що Море і Тафуру заборонили давати свідчення на свій захист. Газета La Republica повідомила, що правничий підрозділ із боротьби проти корупції рекомендував у зв’язку з допущеними порушеннями оштрафувати суддю, який вів справу. Адвокати заявили, що оскаржуватимуть вирок.

Проти перуанських журналістів, які викривали місцеву корупцію, неодноразово висували судові позови за наклепи. Торік Конгрес ухвалив зміни до кримінального кодексу, що скасовували покарання за наклеп тюремними ув’язненнями, натомість збільшуючи штрафи та використання громадських робіт. Комітет захисту журналістів характеризував цю подію як перший важливий крок у скасуванні архаїчних кримінальних законів про дифамацію та у використанні їх державними посадовцями для того, щоби змусити замовкнути критичних журналістів. Однак, перш ніж залишити посаду, колишній президент Алан Гарсіа (Alan Garcia) повернув законопроект із деякими змінами до Конгресу, де він, як свідчить IPYS, і досі не проголосований.

Упродовж понад десятиліття суди та законодавчі органи в регіоні дійшли висновку, що цивільно-правові норми забезпечують належне відшкодування у справах, що стосуються наклепів та образ. Однак деякі тамтешні уряди продовжують використовувати архаїчне кримінальне законодавство про наклеп для придушення інакомислення.

У травні КЗЖ розпочав кампанію «Критики – не злочинці» (Critics are not Criminals), щоб допомогти боротися з криміналізацією слова у Західній півкулі.

Джерело: Комітет захисту журналістів (CPJ)

Огляд для MediaSapiens підготував Аркадій Сидорук