У Сполучених Штатах Америки п’ять величезних конгломератів – Time Warner, Disney, News Corp, Bertlesmann і Viacom – контролюють переважну більшість засобів масової інформації. Це прямий результат дерегулювання медіа, яке відбулося за Рейгана і Клінтона, й особливо – результат прийняття Закону про телекомунікації 1996 року.

Тимчасом як попередні нормативні акти стосовно ЗМІ обмежували кількість засобів масової інформації, контрольованих тією чи іншою компанією, дерегулювання ЗМІ зняло більшість цих обмежень. У результаті кількість медійних корпорацій, що контролюють більшість американських ЗМІ, скоротилася з 50-ти в 1983 році й 23-х у 1990-му до п’ятьох нині.

Корпоративна власність на засоби масової інформації – це добре чи погано? Чи стає вона перешкодою на шляху демократії, а чи, навпаки, сприяє її розвитку? Чи це найкраща система ЗМІ? Ось короткий виклад обох точок зору.

Аргументи на користь корпоративної системи ЗМІ

1. Відсутність державного контролю. Незважаючи на проблеми, притаманні системі корпоративних ЗМІ, багато людей вважають її меншим злом, аніж система, в якій ЗМІ перебувають під державним контролем.

2. «Вартові демократії». Оскільки система корпоративних ЗМІ зацікавлена в першу чергу в отриманні прибутку, вона базується на рейтингах. Якщо медіапродукт є популярним, він залишиться в засобах масової інформації, якщо ні – більше не з’явиться в ЗМІ. Через це споживачі, по суті, голосують своїми очима. Якщо вони дивляться програму, та залишається в ефірі. Якщо не дивляться – її знімають з ефіру. Хоча споживачі не завжди отримують те, чого вони хочуть, так працює демократія: правило більшості.

3. Взаємодія (синергія). Оскільки засоби масової інформації контролюють багато пов’язаних між собою речей, споживачі можуть скористатися цими вигодами. Наприклад, завдяки дерегуляції ЗМІ споживач може придбати цифровий телевізор, високошвидкісний інтернет і телефон тієї ж компанії, і платити одним рахунком за надані послуги.

4. Різноманіття ЗМІ. Оскільки в наші дні так багато різноманітних ЗМІ – тисячі телевізійних каналів, радіостанцій, альтернативних газет і, звісно ж, інтернет – не так важливо, якщо більша частина засобів масової інформації належать лише невеликій групі людей. Існує безліч можливостей висловити свою точку зору.

Аргументи проти корпоративної системи ЗМІ

1. «Ринкова цензура». Оскільки корпоративна система засобів масової інформації в першу чергу має на меті отримання прибутків і рейтингів, контроверсійні питання не надто широко висвітлюються у ЗМІ або ігноруються ними. Це стосується радикально правих чи лівих ідей або питань, що виходять за межі основних загальноприйнятних норм. По суті, ринок установлює своєрідну «цензору» на ці питання.

2. Низькоякісна продукція. Корпоративні ЗМІ можуть стояти на заваді якісного програмування, оскільки вони чинять спротив інноваціям, особливо в дорогих у виробництві засобах масової інформації, як-от телебачення. У вас може бути чудова ідея для телевізійного шоу, але, зважаючи на її новизну, її практична реалізація пов’язана зі значними ризиками. Це змушує кабельну мережу запускати у виробництво нову партію реаліті-шоу або «Відчайдушних домогосподарок».

3. Конфлікт інтересів. В ідеалі ЗМІ повинні стояти на сторожі інтересів громадськості, обмежуючи зловживання впливових осіб у суспільстві. Однак самі ЗМІ стали впливовими – як тепер очікувати, що вони відстежуватимуть факти зловживань влади, особливо якщо ці зловживання пов’язані з корпораціями?

4. Монополія. За відсутності регулювання ринків, коли компанії мають монополію або майже повну монополію на послуги, споживачі програють через вищі ціни й погане обслуговування. Коли компанія контролює величезну частину засобів масової інформації на даному ринку, це означає монополію.

5. У Сполучених Штатах схвалено корпоративну систему засобів масової інформації в цілому, а от громадського обговорення цього питання не було з часів запровадження радіо в 1920–1930-х роках. Питання про те, хто контролює інформацію в країні, є вирішальним. Незалежно від результатів обговорення переваг і недоліків корпоративних ЗМІ, це питання є надзвичайно важливим. Але йому приділяється занадто мало уваги.

Джерело: «Медіаграмотність і достовірність новин. Чи знання факту, хто володіє ЗМІ, збільшує серед споживачів рівень скептицизму щодо новин?» Сет Ешлі, Марк Попсел, Ерін Віллісс, Школа журналістики Університету Міссурі в Колумбії, Міссурі, США