Однією з приємних тенденцій останнього часу стала мода на активне й відповідальне батьківство: передові підходи у вихованні дітей, правильні іграшки та книжки, гуртки для розвитку. Головними джерелами інформації для «просунутих» батьків є тематичні ресурси в інтернеті та друковані видання.

Проблем із друкованими виданнями для і про батьків в Україні немає. В кожному кіоску можна нарахувати щонайменше півдесятка часописів про ідеальних і щасливих батьків та їхній світ: поради педагогів, лікарів, психологів про те, як ростити дитину здоровою, розвиненою й соціалізованою. Ці видання мають подібну структуру: тематичні блоки помережені рекламною інформацією про товари, необхідні у догляді за малюком, фотосесіями, рецептами корисних для дитини страв. Знаходити потрібну інформацію в таких журналах доволі легко: на початку статті про немовлят, далі – про старших діток… Але після перегляду другого-третього журналу ти вже перестаєш розрізняти видання. Подібні за формою і змістом, вони розраховані на сферичну маму у вакуумі.

Наприкінці 2010 року побачило світ нове українське видання про родину й батьківство – журнал «Жила». Його презентували загалові 18 січня у київському клубі «Культ Ра».

Презентація «Жили» в «Культі Ра» пройшла у форматі забави для дітей і батьків

Це видання вибивається з плеяди журналів для батьків. Сама назва «Жила» на перший погляд видається дивною. Арт-директор видання Оксана Приходько пояснює у передмові до першого числа журналу, що назва відсилає нас до традиційного початку казок «Жила-була…», а також до терміну «жила» - вена, судина, якою тече кров. «І від того, яка вона буде, залежатиме сама людина, та й майбутнє всього людства. Ми ж хочемо наповнити “жили” читачів справжнім, цікавим, живим змістом і подати це зі смаком», - пише вона.

Гасло видання – «Сімейно. Глибоко. Творчо» - окреслює коло читачів. Це творчі люди, які, створивши сім’ю й народивши дітей, продовжують перебувати у внутрішньому стані «вільного митця». Редактор журналу Анастасія Мельниченко, яка кілька років  тому очолювала літературно-мистецький часопис «Золота доба», характеризує цільову аудиторію «Жили» як сімейну інтелігенцію. «Освічені люди з широким колом інтересів, але сильно орієнтовані на родину. Ми хочемо бути саме сімейним журналом, а не журналом тільки для мамочок», - каже вона.

Редактор журналу Настя Мельниченко, літредактор Світлана Богдан і діти

Такий вибір цільової аудиторії – перевага й водночас великий ризик для видавця. Часопис, орієнтований на таку особливу публіку, навряд чи зможе бути прибутковим, особливо зважаючи на те, що творці «Жили» планують обмежити кількість реклами (у першому числі її немає взагалі) й залучати до співпраці тільки однодумців. Втім, за словами Насті, надалі журнал еволюціонуватиме, аби охопити ширшу аудиторію: «В подальшому зв’язки часопису  розширюватимуться, часу на підготовку буде більше, і, безперечно, враження видання "для своїх" вивітриться. Але, зрештою, якщо "своїх" набереться тисяча - а саме такий у нас нині наклад - то чому б ні?».

Попри те, що «Жилу» створює колектив однодумців, добір матеріалів не справляє враження зацикленості на темах, що цікавлять окрему «тусовку». «У другому номері ми дамо велику статтю про французького дитячого портретиста XVIII століття, інформацію про класичну музику, мистецтво. У першому іде інтерв’ю з фольклористом Павлом Дударем, який засуджує вальфдофську педагогіку, і поруч – стаття про принципи вальфдорфської педагогіки. Але обидва ці матеріали об’єднує тема ритмів у житті дитини. Ми показуємо читачеві різні погляди на проблему й даємо право вибору», - розповідає Настя.

Від інших журналів для батьків «Жила» відрізняється так само, як вирізняється з-поміж пересічних співгромадян людина, що не боїться подорожувати з маленькою дитиною та наметом  далекими країнами – як героїня однієї з публікацій Діана Карпенко, яка збирає казки в Північній і Південній Америці. Для якої не є порожніми сова «традиція» та фольклор, а цікавість до «етніки» не ототожнюється з любов’ю до глиняних глечиків із давніми орнаментами. Статті на знайомі теми – психологія дитини, подорожі, фото, рукоділля – відрізняються від матеріалів інших видань.

Обкладинка першого числа «Жили»

«На мою думку, великою помилкою більшості видань на цю тему є те, що вони не витягують читача до свого рівня, а тримаються на рівні читача, аби кожному все було зрозуміло. На нашу думку, ми маємо “виховувати” читача, вводити його в курс справи, давати посилання на дотичну літературу», - каже редактор журналу.

За періодичністю «Жила» - щоквартальник. Високу ціну журналу (понад 50 гривень – на порядок більше, аніж коштують масові журнали для батьків) пояснюють витратами на якісну поліграфію. Видання поки що продається  в декількох київських закладах, а згодом розповсюджуватиметься за передплатою.

Фото Марини Сніжної