Професор Єврейського університету в Єрусалимі Ювал Ной Харарі є автором трьох бестелерів: «Sapiens: історія людства від минулого до майбутнього», «Homo Deus: за лаштунками майбутнього» та «21 урок для ХХІ століття». В останній книзі він осмислює сучасні виклики, з якими стикається людство: зміни клімату, ймовірність глобальної війни та технологічні загрози. Крім того, підіймається проблема фейків, перенасичення інформацією, постправди.

Під час прес-конференції «Детектор медіа» запитав у мислителя, як вберегтися від інформаційних маніпуляцій в час посправди та якою він бачить журналістику за умов, коли рекламні бюджети все більше перетягують на себе такі ІТ-гіганти, як Facebook чи Google.

Джерело фото: фейсбук-сторінка «Бізнес-школа МІМ»

Сьогодні приховати правду значно важче

«Щодо постправди мій головний меседж — це не нова проблема. Люди чомусь думають, що це сучасний виклик і ніхто не знає, як з цим боротися. Проте інформаційні маніпуляції дуже давні. Тож коли люди кажуть, що зараз ера постправди, я питаю: «А коли була ера правди?».

Якщо взяти навіть останні п’ятдесят років, де були комуністи та СРСР. Чи це була ера правди? Тоді була газета «Правда». Чи вона справді писала правду? Якщо повернутися ще далі, чи казала церква людям правду у Середньовіччі? Ні. Ери правди ніколи не було. 

Проте це не причина змиритися з цими маніпуляціями. Треба усвідомити, що це значно глибша і складніша проблема. Водночас, я вважаю, що сьогодні приховати правду від людей навіть важче.

Впродовж терору Сталіна у 1930-х, голоду в Україні, коли мільйони людей були убиті, на Заході багато хто про це просто не знав. Дехто навіть думав, що СРСР  — це приклад для всього людства. Були професори в університетах і журналісти, які казали, що саме таким і має бути майбутнє. Тож у 1930-х було легше приховати злочини влади, ніж сьогодні. У цьому питанні є прогрес, на якому важливо акцентувати для тих, хто постійно нарікає на регрес. Така позиція дарує надію, яку не треба втрачати. Світ зараз значно більш відритий, ніж це було ще сто років тому.

Саме журналісти здобувають справжні новини

І в цьому дуже важлива роль журналістів. Одна з жахливих речей у різних куточках світу — це цькування і навіть убивства кореспондентів. Саме медійники  є вухами і очами громадськості. Найголовніше, що роблять журналісти, — дають факти. Вони продукують нову інформацію у той час, як більшість зараз висловлює свою позицію чи просто копіює чужі повідомлення.

Значна чатина повідомлень у стрічці новин соціальних мереж — копіювання чужих новин. Це дуже погана модель, яка позбавляє кореспондентів високої оплати за важку роботу, яку вони роблять для виробництва реальних новин.

Технологічні компанії тиснуть на «кнопки» страху та агресії

Інша проблема в тому, що зараз посилюється змагання за увагу людей. Вона завжди була дуже важливою, проте нині увага стала однією з найбільш вагомих ресурсів. Це торкається і ринку медіа, який також бореться за увагу читачів.

Тут постає питання: як завоювати увагу? Насправді найлегшим способом є не правда, а натиск на емоції. Завоювати увагу дуже легко, налякавши людину чи розізливши її.

Нині з усіма існуючими алгоритмами, ІТ-гіганти можуть це робити ефективніше. Великі боси технологічних компаній часто міряють свій успіх кількістю хвилин, які люди витрачають на їхній веб-сайт. Це саме той показник, який вони намагають збільшити. І найлегший спосіб для цього — тиснути на емоції злості чи страху, що дуже небезпечно та тягне за собою екстремізм, налаштовує людей одне проти одного.

Щоб справді розібратися у ситуації, потрібно багато часу. Людям часто значно простіше розставити ярлики «погане» та «гарне», сприймати світ у чорно-білих тонах.

Великі дані — гарний спосіб вами маніпулювати

Утім ще гіршим є те, що все більше й більше даних збирається про людей. Стає легше маніпулювати нашими слабкими сторонами, навіть тими, які можуть перебувати тільки у зародку.

Наприклад, якщо я знаю, що ви трохи боїтеся мігрантів, то найлегшим способом здобути вашу увагу буде написати історію про те, як група мігрантів атакувала місцеву жінку. Це може бути повна маячня, фейк, але це захопить вашу увагу. І, оскільки це є вашою слабкістю, ви в це легко повірите. Після такої маніпуляції обговорювати з вами питання міграції стане дуже важко, тому що ви вже «заражені» певними ідеями.

Тож тепер постає необхідність для кожного розуміти свої слабкі сторони  і не давати маніпулювати собою у такий спосіб. Водночас нам слід перероблювати ринок медіа та новин. У цій конкуренції за увагу має постати питання не лише часу, який приділяють певному повідомленню, але і якості здобутої інформації».

Також Ювал Харарі під час прес-конференції детально пояснив свою мотивацію дозволити зміни у російському перекладі книги «21 урок для ХХІ століття».

«Я поважаю думку людей, коли вони кажуть, що у такій ситуації найкращим рішенням є взагалі не публікувати книгу та не мати ніяких компромісів з цим. Проте це вкрай деструктивна позиція, бо це те, що російський режим і хоче найбільше — щоб подібні книги взагалі не публікувались», — зазначив він.

Фото — Lb.ua