До цього Васильєв протягом двох із половиною років працював над проектами, що стосуються NASA, SpaceX, Virgin Galactic, Blue Origin, Boston Dynamics, Boeing та інших.

Як відбувся такий незвичайний поворот у кар'єрі та про подальші плани в журналістиці і в авіакосмічній галузі Андрій Васильєв розповів MediaSapiens.

– Андрію, чим ви займалися до цього? Як узагалі ви прийшли до роботи з космічними апаратами?

Навесні 2013 року, після двох років роботи в Російській службі «Голосу Америки», у Вашингтоні, я шукав роботу, й абсолютно випадково потрапив до підприємства, що виготовляло продукцію для авіакосмічної галузі. 

Починав я зі звичайного оператора тестових випробувальних машин. Ми тестували та калібрували вузли й деталі для потреб NASA, авіавиробництва, міністерства оборони і високоточні прилади для нафтогазовиків.

Згодом, після кількох тренінгів та екзаменів я став інспектором фінальних перевірок і практично повністю перейшов на роботу з NASA та SpaceX. До мене потрапляли готові вузли й деталі, котрі вже в мене проходили фінальну перевірку та випробування. Я фактично замикав ланцюжок виробництва та допускав продукцію до подальшого використання. Або не допускав :)

«...Ніби ти бавишся радіокерованим літачком, який коштує пару десятків мільйонів доларів». Фото: Facebook

Ми працювали в основному для проектів NASA, SpaceX (проекти Falcon9 та Dragon), Blue Origin (проект New Shepard), Virgin Galactic, і багатьох інших.

Незважаючи на те, що в мене немає технічної освіти, в мене було шалене бажання працювати.  За освітою я історик-сходознавець, спеціаліст з історії Китаю. І після тривалого навчання й тестів мене було допущено до роботи інспектором. Якщо працівник виявляє бажання вчитися й працювати, керівництво, зазвичай, завжди іде назустріч. Тобто, технічна освіта, звісно, важлива, але не менш важливий реальний досвід та знання, котрі ти застосовуєш на практиці.

Крім того, мені подобається моя нова діяльність, оскільки я роблю щось справді потрібне. І я відчуваю, що я роблю свій особистий внесок у майбутнє. Для мене важливо бути причетним до наукового прогресу, до високих технологій. Це мій особистий вибір і бажання.

Тепер я переїхав в інший штат, і спеціальна рекрутингова агенція, базуючись на моєму досвіді, знаннях та досягненнях, а також на відгуках попереднього роботодавця, знайшла мені нову роботу. Тож нині я працюю з підрозділом NASA, котрий контролює й коригує орбіти космічних апаратів.

Справа в тім, що через вплив сонячної та земної гравітації орбіти, наприклад, геостаціонарних супутників, доводиться коригувати кожні 10–15 діб. Ми отримуємо поточну телеметрію, порівнюємо її з фактичною, і на основі похибок вмикаємо двигуни малої тяги, щоби вирівняти супутник або корабель.

– Ви також пишете, що журналістика відійшла в категорію хобі. Чи маєте якісь плани на майбутнє в цій сфері – наприклад, підготовку матеріалів на тему космічних технологій тощо?

Наразі в мене знову починаються навчання, тренування й тести, тому мені слід зосередитися на роботі. Саме тому журналістика, в якій я пропрацював двадцять років, наразі перейшла в категорію хобі. Але з журналістики я нікуди не йду,  навпаки, розвиватиму власну студію PRESS AV, котра спеціалізується на відеовиробництві. За три роки PRESS AV співпрацювала з Reuters, CNN iReport, RTVi. 

Я також продовжу співпрацю з «ТСН» та УНІАН. Оскільки я є членом Медіакорпусу ООН, я продовжу висвітлювати події в Організації, бо це також справді важливо.  Крім того я думаю й над власним продуктом, котрий не продаватиму в інші компанії, а робитиму на власний розсуд і за власним бажанням. 

– Як у NASA працюють із журналістами? Наскільки теми з авіакосмічної галузі на порядку денному в американських ЗМІ?

У NASA є свій доволі великий прес-центр, у штаб-квартирі в Вашингтоні, котрий займається координацією роботи з журналістами. Тобто якщо ви хочете зняти або записати матеріал про різноманітні місії, тренувальні бази, лабораторії або космодроми, Центр Контролю у Х’юстоні або бути присутніми на запуску – вам туди.

Окремі підрозділи займаються інтерв'ю з керівництвом NASA – це дуже великий і серйозний кавалок роботи. Окремі офіцери займаються роботою з науковцями. У штаб-квартирі в Вашингтоні є ньюзрум і центральний офіс NASA Broadcast, котрий займається трансляціями, включеннями й тематичними програмами. Цей ньюзрум працює цілодобово.

Тобто в NASA фактично є своя новинарська агенція й телеканал. Крім того, агенція вельми потужно працює з соцмережами. Фактично кожна місія (Mars 2020, або Juno) мають свої Twitter-акаунти, сторінку в Facebook, Instagram. Відомий марсохід Curiosity, навіть від першої особи веде свій Twitter, де розповідає, що він побачив і як почувається на Марсі :)

Взагалі, наразі основна зовнішня комунікація – як у NASA, так і, скажімо, в SpaceX – відбувається через Facebook і Twitter. Через соцмережі відбуваються включення й трансляції.

Попри зовнішню відкритість не слід забувати, що NASA – це режимна організація. З міркувань безпеки в моєму підрозділі, наприклад, заборонено фотографувати. А в цілому NASA доволі відкрита для журналістів організація.