Щоби зняти хороший репортаж про переселенців, телеоператор має врахувати все до дрібниць: і наявність відповідних технічних засобів, і особливості зйомок у тісних приміщеннях, і психологічний стан героїв. На цьому наголошують Саймон Хастінгс та Іван Хараламбус, оператори з багаторічним досвідом висвітлення конфліктів. Ним вони й ділилися з журналістами-телевізійниками в рамках продакшн-тренінгів проекту «Голос місцевих ЗМІ», що відбулися в Харкові та Львові. Їх організувала фундація Thomson спільно з Міжнародним інститутом регіональної преси та інформації і в партнерстві з Національною спілкою журналістів України.

Саймон та Іван зауважують: у міжнародних медіа тема внутрішньо переміщених осіб в Україні — другорядна. В центрі уваги — Сирія та криза з біженцями. Репортажі з України пов'язані, насамперед, із подіями на фронті.

Телеоператори розповіли MediaSapiens, як готуватися до таких зйомок, у яких програмах монтувати відео і як найкраще зберегти приватність своїх героїв.

«Анонімність краще забезпечити на місці зйомок, а не під час монтажу»

Наскільки важко висвітлювати тематику внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з погляду телеоператора? Чи є якісь особливості підготовки й самих зйомок?

Саймон Хастінгс: Це може здатися очевидним, але треба ретельно збиратися на таке інтерв’ю, забезпечивши себе відповідними засобами освітлення. Багато місць можуть бути незручними для зйомок: маленькі приміщення, погане освітлення. Немає гарантії, що під час виїзних зйомок буде електропостачання. Особливо це стосується сільської місцевості. Тому треба запастися акумуляторними батареями для камери й мікрофонів, а найважливіше — хорошим запасом портативних світлодіодних ліхтариків, які можуть працювати годинами без заміни батарей. Не забувайте також про нерівні сільські дороги. Світлодіоди краще перенесуть дорогу в багажнику, ніж звичайні лампочки.

Іван Хараламбус: Треба бути готовими до зйомок у дуже маленьких приміщеннях, оскільки більшість переселенців мешкають у таких квартирах. Нелегко створити цікавий образ, якщо людина під час інтерв’ю стоятиме біля стіни. Тож намагайтеся бути творчими, навіть в емоційно важких ситуаціях. Якщо це можливо, знімайте поза приміщенням. Також намагайтеся не піддаватися емоціям. Адже інколи ви й ваш журналіст змушені будете стати психологом для тих, у кого берете інтерв’ю.

Які поради ви могли б дати своїм колегам — телеоператорам?

С. Х.: Не вважайте інтерв’ю з переселенцями звичайними. Більшість людей, із якими ви будете спілкуватися, перенесли різні травматичні та стресові ситуації. В багатьох із них немає досвіду поведінки перед телекамерою. Допомагайте їм поводитися невимушено, кажучи, що це не інтерв’ю, а лише розмова. Немає неправильних відповідей, усе, що ви хочете почути, — це історія людини. Це загальне правило, але я завжди його дотримуюся, незалежно від місця й теми.

Залишайте місце таким, яким воно було до вас. Немає значення, чи це номер у готелі, чи кімната в хатинці в сільській місцевості. Поважайте простір героя свого репортажу.

І. Х.: Будьте спокійними, не поспішайте, щоби підготувати гарний кадр. Перевірте, чи добре працює звук. Від вас залежить, чи буде інтерв'ю цікаве глядачам.

Часто трапляється, що люди відмовляються від зйомок, закривають обличчя? Що робити в такому разі?

С. Х.: Анонімність краще забезпечити на місці зйомок, а не під час монтажу (редагування). Якщо ви забезпечите це до того, як зробите запис, зазвичай, вашого героя неможливо буде ідентифікувати пізніше. Знімати людей зі спини найбезпечніше. Будьте уважними до тату й інших розпізнавальних ознак. Якщо обличчя робляться розпливчатими або закриваються в готовому репортажі, це означає, що десь є версія матеріалу без маскування, яка повністю видає героя матеріалу.

І. Х.: Взагалі небагато людей довіряють журналістам і камерам, спрямованим їм в обличчя. Зазвичай, усе залежить від журналіста й оператора — наскільки їм вдасться переконати людину знятися і зробити так, щоб вона почувалася комфортно. Якщо герої не погоджуються зніматися, не робіть цього без їхнього дозволу. Якщо людина хоче говорити, не ідентифікуючи себе, шукайте кращого способу, ніж розмивати обличчя. Спробуйте знімати зі спини або перед дуже яскравим фоном.

«Важливо пам’ятати про технічні обмеження обраного пристрою»

Чи випадало вам працювати в зонах конфлікту, на території активних військових операцій? Якщо так, чи могли б ви поділитися уроками, яких навчилися?

С. Х.: Будьте доброзичливими та довіряйте своїм посередникам. Це не просто ваш водій чи людина, яка розміщує вас у готелі. Вони можуть врятувати вам життя, повірте мені.

І. Х.: Поважайте місцеву владу, не зважайте на свою власну думку, виконуйте свою роботу, не відходьте від своєї команди, носіть захисні засоби. Не плутайте героїзм із дурістю. Думайте про свій наступний крок. Завжди беріть додаткові речі: воду, легку закуску, ліки тощо. Не відомо, скільки ви часу можете провести в тому чи іншому місці.

Наскільки кінцевий продукт залежить від якісного обладнання? Чи можна зняти хороший репортаж за допомогою відеокамери стільникового телефона?

С. Х.: Цілком можливо зняти хороший репортаж на ваш телефон, айпад або інший пристрій із хоча б частково непоганим об’єктивом. Тут більше залежить від майстерності оператора — вміння знайти й зробити підходящий кадр. Також важливо пам’ятати про технічні обмеження обраного пристрою. Чи може він робити якісний аудіозапис без додаткового мікрофона? Чи можете ви використовувати разом із ним штатив? Чи дасть вам об’єктив повну картинку? Чи маєте ви змогу редагувати на обраному пристрої? Якщо знати можливості свого обладнання, можна уникнути багатьох несподіванок під час роботи.

І. Х.: Зараз стільниковий телефон — це все, що вам потрібно, щоби зробити репортаж. Із деякими телефонами можна отримати краще зображення, ніж із професійною камерою. Переконайтеся, що ви маєте добрий звук, тому що це вже половина роботи. Існують мікрофони, розроблені спеціально для стільникових телефонів. Витратьте гроші на такий.

Якщо проаналізувати репортажі українських журналістів про ВПО, які найбільш поширені помилки?

І. Х.: Навіть журналістам набридає висвітлювати тематику ВПО в Україні. Здається, потрібно шукати нові ракурси, відходити від стандартних розповідей і подачі новин, треба їхати на місце події, щоб отримати власний досвід. Це все ще чутлива тема, тому потрібно бути тактовними й не травмувати тих, хто дає інтерв’ю, але все ж показувати повну картину.

Про монтаж, зразкові новини й досвід роботи з українцями

Які поради ви можете дати стосовно монтажу?

С. Х.: Відповідь буде більш технічною, ніж креативною. Я дуже добре знаю дві програми для редагування: це Final Cut Pro та Adobe Premiere, і вам також раджу навчитися працювати хоча б у двох програмах. Пам’ятайте про несумісність ПК та макбуку, особливо, коли потрібен обмін великого об’єму інформації на жорстких дисках різного формату. Також потрібно пам’ятати про місце для відео на ваших носіях. Ніколи не виїжджайте на зйомки без двох (в ідеалі трьох) окремих жорстких дисків. Механічна помилка або крадіжка можуть трапитися з кожним із нас. За можливості зберігайте ці диски якнайдалі один від одного! Зберігати інформацію дешево, а от переробити зйомку — ні.

І. Х.: Використовуйте перебивки, з’ясуйте структуру репортажу і багато практикуйте. Для репортажу потрібно значно більше, ніж зробити три кадри. Зробіть його цікавим. Запозичуйте зі стилів документалістики та фільмів. Той факт, що це лише новини, не є приводом для «ледачого» монтажу.

Які канали ви би порадили дивитися українським телеоператорам, щоб підвищити майстерність?

С. Х.: Бі-бі-сі та «Аль-Джазіра» роблять якісний продукт. Шукайте шоу в довгому журнальному стилі, що передбачає змістовні розповіді. Це трошки відрізняється від звичайних випусків новин. Подивіться програму «Переселенці» від «Громадського ТБ», це хороший приклад роботи українських журналістів у такому стилі. Варто подивитися і міжнародний новинний канал VICE News («Вайс ньюз»).

І. Х.: Бі-бі-сі, зазвичай, мають якісну структуру репортажу, а також Пі-бі-ес (PBS) та «Аль-Джазіра». Канал VICE News привніс дещо грубуватий, не відредагований стиль новинних повідомлень, який подобається більш молодій аудиторії.

Який досвід роботи наразі виявився для вас найважчим?

С. Х.: Як учасник різних проектів фундації Thomson, я працював із насправді чудовими хлопцями та дівчатами з «Громадського ТБ» над програмою про ВПО під назвою «Переселенці». Протягом п'ятьох тижнів ми знімали у п'яти різних місцях по всій Україні. Щодня дві або три команди виїздили на зйомки; все знімалося на різні телекамери й у різних форматах. Логістичні й технічні проблеми через розбіжності цих відеоматеріалів, які виникали щоденно, та й ще під час постійних переїздів, були не для слабаків! Але результат був того вартий, і репортажі свідчать самі за себе.

І. Х.: Мабуть, монтаж семи репортажів за півтора дні з українськими журналістами, яких я не знав раніше, мовою, якої я не знаю, для нашого проекту «Голос місцевих ЗМІ» від фундації Thomson. Інколи простіше працювати в зоні війни. Однак нам вдалося, й результати чудові. Сподіваюся, що буду підтримувати зв'язок з усіма цими журналістами; вони добре попрацювали, і всі ми багато чого навчилися за цей час. Сподіваємося, це сприятиме поліпшенню роботи журналістів і кращому інформуванню аудиторії в областях.

Довідка:

Саймон Хастінгс працює в медійній індустрії вже 15 років як телеоператор, редактор та продюсер. Останні 8 років він працює з фундацією Thomson як тренер із навичок техніки та професійної майстерності телеоператорів, використання обладнання для зйомок і монтажу.

Іван Хараламбус має досвід телеоператора та монтажера новин. Він висвітлював багато конфліктів на Близькому Сході та в Африці, а також економічних та екологічних проблем. Іван працював із найбільшими телевізійними компаніями «Аль-Джазіра», «Євроньюз» (Euronews), Пі-бі-ес (PBS), Бі-бі-сі (BBC), Ей-ар-ді (ARD) та з багатьма іншими. Водночас активно знімав фільми, часто працював над документальними стрічками для таких організацій, як ООН тощо, а також знімав для кінострічок.

Про проект

«Голос місцевих ЗМІ» фінансується Європейським Союзом, реалізує проект  медіаконсорціум із п’яти організацій: британської фундації Thomson, Міжнародного інституту регіональної преси та інформації, Європейського центру журналістики, МEMO98 та асоціації «Спільний простір», у співпраці з Національною спілкою журналістів. Проект має на меті зменшити ризики можливих конфліктів у громадах шляхом публікацій збалансованих, етичних матеріалів про вимушених переселенців. Журналістів і редакторів регіональних видань запрошуємо до співпраці, детальніше за адресою: regional.voices.ua@gmail.com, телефоном: (044) 498 51 75, а також у Фейсбуці за хештегом #ГолосМісцевихЗМІ.