Як повідомляла «Телекритика», видавнича компанія «Країна ангелят» на базі дитячих журналів «Ангелятко» та «Ангеляткова наука» 2011 року запускає журнал для незрячих дітей «Ангелятко шрифтом Брайля». Це перший подібний проект в Україні.

Крім того, 2010-го року журнал «Ангелятко» став переможцем конкурсу Держкомтелерадіо на «Краще видання для дітей». На прес-конференції, присвяченій конкурсу,  Олена Волосевич зазначила, що «Ангелятко» є самоокупним виданням. Ми поцікавилися у пані Олени, як  удалося зробити друковане дитяче видання самоокупним. Про це, а також про плани «Ангелятка» і його дружбу зпедагогами й незрячими дітьми читайте в інтерв’ю з головним редактором журналу Оленою Волосевич.

– Пані Олено, кому належить ідея розпочати видавництво журналу для незрячих дітей«Ангелятко шрифтом Брайля»?

– Авторство, можна сказати, колективне і належить усій редакції. Ідея народилася у процесі спілкування і співпраці з педагогами й дітьми львівської школи-інтернату для незрячих №100, а також навчально-реабілітаційного центру для дітей з вадами зору «Левеня». Цим закладам і цим дітям потрібно багато чого, і зокрема книжки. У шкільній бібліотеці є старі радянські заідеологізовані  видання російською мовою. Але річ навіть не в цьому: від довгого вжитку читати їх вже не можна, адже їх читають пальчиками, і букви стерлися! Педагоги нам пояснили, що аудіо не вирішує проблеми, бо діти мають потребу читати самі, їм потрібне особисте спілкування з книжкою, як і здоровим дітям. А незрячі діти, до речі, мають більшу потребу у читанні, ніж на загал здорові. І ми подумали: «Ми ж можемо їм дати те, що ми можемо, - наші журнали».

– Це перший подібний проект в Україні? Ви самі фінансуватимете цей журнал чи маєте інвесторів? Який наклад цього видання?

– Так, це перший такий проект в Україні. Видання книжок шрифтом Брайля фінансує держава, а вона навіть підручників не може випустити у достатній кількості. Є також журнал «Школяр» на державній дотації, але він для старшокласників і призначений спеціально для незрячих, присвячений їх життю і проблемам. Тобто сучасної художньої дитячої літератури для незрячих практично нема. А тепер є, хоча б для дошкільників і молодших школярів.

Інвесторів нема, є партнери: Українське товариство сліпих і Біблійне товариство, але вони надають не фінансування, а практичну допомогу. Наклад будемо знати в перших числах січня, коли пошта скаже нам цифру передплати.

– Де ви друкуватимете цей журнал – в Україні чи за кордоном?  Чи є у нас друкарні, які друкують шрифтом Брайля?

– В Україні є такі друкарні, але вони друкують тисячні тиражі, і то не книжок, а маркують шрифтом Брайля упаковки для ліків. Я не думаю, що буде передплата на тисячі примірників «Ангелятка шрифтом Брайля», адже незрячих діточок віку 5-9 років в Україні, слава Богу, не десятки тисяч. Тому ми розраховуємо, що вистачить принтера.

– Чи можна буде придбати журнал у роздрібній торгівлі?

– Ні, навіщо? Є спеціальний індекс 49664 у Каталозі передплатних видань Укрпошти, за яким «Ангелятко шрифтом Брайля» можна передплатити у будь-якому поштовому відділенні. До того ж, у роздріб будь-яке видання значно дорожче, ніж за передплатою.

– У журналі для незрячих дітей тільки тексти чи передбачено і візуальне оформлення?

– Наразі будуть тільки тексти. За кордоном, і в Росії зокрема, роблять тиснені ілюстрації, тобто дитина може провести пальчиком по контуру. Але, по-перше, обладнання для такого друку шалено дороге, в Україні його нема, а по-друге, ми консультувалися з фахівцями, і думки щодо потрібності таких ілюстрацій розділилися. Пані Віра Ремажевська, директор навчально-реабілітаційного центру  «Левеня», наприклад, вважає, що контур не дає дитині уявлення про зображення. Значно ліпше, якщо хтось поряд (педагог, зрячі батьки, братик, сестричка) опишуть ілюстрацію словами. Власне, у нас так і вийде: дитина прочитає «Ангелятко шрифтом Брайля», а ілюстрації їй опишуть із журналів «Ангелятко» чи «Ангеляткова наука». В «Ангеляткові шрифтом Брайля» будуть тексти з відповідних номерів: з «Ангеляткової науки» - букви, цифри, склади, найпростіші речення – для дітей, які вчаться читати, а з «Ангелятка» - казки, вірші, оповідки, які читатимуть діти, які вже це вміють.

– Чи не плануєте російськомовну версію?

– Як я вже сказала, в «Ангеляткові шрифтом Брайля» будуть тексти з «Ангелятка» і «Ангеляткової науки», а вони українською мовою.

– Чи йдуть до вас рекламодавці?

– Ми ж дитяче видання, у нас не може бути багато реклами, та навіть мало реклами, бо у засобах масової інформації вже давно рекламне передозування. І діти, до речі, від того страждають найбільше, бо вони дивляться телевізор і «ведуться» на рекламу. З рекламодавцями ми працюємо на партнерських засадах, коли проводимо дитячі «Свята читання в Країні ангелят». Бюджет такого загальноміського свята є доволі великим, самі ми його не осилимо, тож і залучаємо рекламодавців. У Львові традиційно таке свято проводиться в останній день Форуму видавців (цього року вже вп’яте). Також ми робили «виїзні» свята – в Тернополі, Вінниці, Луцьку.

– Розкажіть про видавничу компанію «Країна ангелят». Хто її засновник і власник? Які журнали чи газети видає компанія?

– Десять років тому студенти львівських вишів (майбутній художник, літредактор і журналіст) почали самотужки випускати дитячий журнал «Дзвіночок». Ініціатором була Мар’яна Фляк, нині головний художник наших журналів. Студенти-ентузіасти малювали і писали (без жодної грошової винагороди), а церква Різдва Пресвятої Богородиці шукала і знаходила гроші на друк. За два роки вийшло одинадцять номерів «Дзвіночка». Студенти вивчились, і одна з них, Оксана Антонів, прийшла на роботу в газету «Харчовик» медіагрупи «Промінфо». Так журнал прийшов до видавця.  Директор «Промінфо» Василь Масюк вирішив ризикнути і розпочати нове видання під новою назвою, але з тими ж людьми, що робили «Дзвіночок». Так була створена на спільних засадах видавнича компанія  «Країна ангелят».

Медіагрупа «Промінфо» випускає 14 галузевих видань – газет і журналів («Деревообробник», «Електротема», «Харчовик», «Меблеві технології», «Будексперт», «Realhome», «Власний бізнес», «Поліграфія» та інші. «Країна ангелят» має чотири видання: «Ангелятко», «Ангеляткова наука», «Розмальовки ангелятка», «Ангелятко шрифтом Брайля».

– Цього року ваш журнал «Ангелятко» став переможцем конкурсу Держкомтелерадіо на «Краще видання для дітей». На прес-конференції, присвяченій конкурсу, ви сказали, що «Ангелятко» є рентабельним виданням. Як відомо, вивести в Україні друковане видання, тим паче дитяче, на самоокупність практично дуже важко. Як вам це вдалося?

– Ми були переможцями двічі: 2008 і 2010 року. Журнал є самоокупним - дохід покриває витрати. Перші три роки існування журналу (2006-2008) це були інвестиції, поки журнал ставав упізнаваним, набирав читацьку аудиторію. І вже з 2009 року, коли тираж досяг 12 тисяч примірників, наші доходи нарешті зрівнялися з видатками. Ми так зраділи! От нарешті зможемо потроху повертати інвестору кошти! Але не так сталося, як гадалося. Ціни на папір, друк, комунальні тощо випереджали зростання наших доходів. Ми запізнилися з підвищенням ціни. І зараз ми просто сподіваємося на краще.

Та й довести до самоокупності було непросто. Ми зробили якісний, потрібний батькам і педагогам продукт, тож найскладніше було повідомити людям, що він є. І до речі, дитячі свята нам у цьому дуже помогли.

–  Який наклад «Ангелятка»? Скільки людей працює над  журналом? Яка аудиторія і географія передплатників?

– Наклад цього року був 14 тисяч, а в 2011-му сподіваємося на більший. У редакції нас четверо, інфраструктуру (бухгалтерія, IT, транспорт тощо) забезпечує «Промінфо». І, звісно, на контрактній основі ми працюємо з авторами і художниками. Консультуємося з дитячими психологами, вихователями, вчителями.

Журнали призначені для діток 3-8 років, а отже нас читають ще й батьки, педагоги, бібліотекарі. Дві третини передплатників – це Західна і Центральна Україна.

– Яка вартість ваших видань по передплаті і у роздріб?

– Річна передплата «Ангелятка» коштує 90 грн, «Ангеляткової науки» 102 грн, комплект «Ангелятко», «Ангеляткова наука» і «Ангелятко шрифтом Брайля» - 180 грн, і ще ми завели пільгову передплату для дитячих закладів – «Ангелятко» і «Ангеляткова наука» за 126 грн. на рік.

– Кого ви вважаєте своїми конкурентами на українському ринку?

– З одного боку, нашими конкурентами є всі видання для дошкільників і молодших школярів, а з другого – ми єдиний в Україні національний християнський журнал. Не релігійний, а християнський, позаконфесійний. Журнал має рубрику, яка робиться за державною програмою «Основи християнської етики».

З листів читачів ми вже вивели «формулу любові» до нашого журналу: він добрий і красивий.

– Які плани у видавництва на наступний рік? Можливо, запускатимете ще якісь видання?

– З січня 2011 виходитимуть ще «Розмальовки Ангелятка». А взагалі ми б хотіли запустити ще одне-два видання для школярів середніх класів. На цю думку нас наштовхнув лист одинадцятирічної читачки: мені вже скоро 12, і так не хочеться розлучатися з «Ангелятком»! І нам не хочеться розлучатися з читачами. Тільки ж для нових проектів ще треба грошей заробити.