«Медіаграмотність» уже повідомляла про «Проект “Цензура”» (Project Censored), що укладає рейтинг найважливіших фактів, замовчаних американськими засобами масової інформації. Цього разу пропонуємо переклад  інтерв’ю з керівником проекту Мікі Гаффом.

Автор - Мікі Z., TruthOut

Я познайомився з Мікі Гаффом, викладачем історії у коледжі Diablo Valley, коли одна із моїх статей була відібрана очолюваним ним «Проектом “Цензура”» для щорічного топ-25. Ось як Гафф пояснює суть проекту для невтаємничених: «Головна мета Проекту “Цензура”– навчання студентів медійній грамотності та застосування Першої поправки до Конституції для подальшого пропагування та захисту свободи слова у Сполучених Штатах. За останні три десятиліття близько двох тисяч студентів навчались у рамках проекту, здобуваючи навички  журналістського розслідування. У співпраці з факультетом, студентами та громадою Проект “Цензура”досліджує важливі теми та факти, які були недостатньо висвітлені, проігноровані, спотворені або якимось інакшим чином цензуровані корпоративними медіа США».

- Чому в країні, де свободу преси вважають святинею, а медіа часто зображають як зграю леніністів, які закликають принести учасників Руху Чаювання в офіру на вівтарі Фіделя Кастро, виявився потрібним «Проект “Цензура”»?

- На жаль, міфи про вільну пресу та «ліберальні» медіа в США дуже живучі, попри величезну кількість свідчень, які їх спростовують, у суспільствознавчих дослідженнях медійного контенту та журналістських упереджень, що проводились щонайменше останні два десятиліття (не кажучи вже про масу статей і книжок). Те, що корпоративні медіа день у день транслюють аудиторії «правильні» новини, які являють собою пропаганду, є сталим явищем, а не випадковістю.  Це системна проблема. У наших дослідженнях повно прикладів, які ми збираємо з року в рік, на додачу до інших ресурсів. Ми пояснюємо це тим, що прибуток для корпоративних медіа так само важливий, як і для всякого іншого бізнесу. Хіба корпоративні медіа переймаються правдивістю, точністю фактів, висвітленням різних точок зору? Ні, вони думають, як продати якомога більше рекламного часу. Ось вона, головна проблема свободи слова.  Як сказав свого часу видатний журналіст Еббот Ліблінґ, «свобода преси гарантована лише тому, хто володіє пресою».

- Який сенс ви вкладаєте в поняття «новинної жуйки» (Junk Food News)?

- Корпоративні медіа створюють інформаційний фон, що підтримує наявний стан речейу нашій капіталістичній економічній системі, хоча при цьому часто суперечить принципам демократії. Цей інформаційний фон значною мірою покладається на історичні міфи та апелює до емоцій, формуючи громадську думку з того чи іншого приводу. Та корпоративні медіа щодалі демонструють свою неспроможність адекватно висвітлювати дійсність. Натомість, місце справжніх новин займає «новинна жуйка» (чи то пак, «сємки для мозку») – смерті та дні народження зірок, особисте життя Бритні Спірс та Ліндсі Лохан, реаліті-шоу і тому подібне. Корпоративні медіа вводять аудиторію у стан захопленого безтурботного марення на тлі нереальних краєвидів, від чого люди губляться у дійсності, втрачають орієнтири. На телебаченні та радіо дедалі більше цін замість цінностей, пліток замість фактів, поверховості замість занурення у суть. Ми з доктором Пітером Філіпом називаємо цю ситуацію Аварією Правди (Truth Emergency): це брак ясності, фактів, розуміння політичних подій у новинах.

З цих, і не тільки, причин працює «Проект “Цензура”». Місія проекту полягає в донесенні до студентів і громадськості ролі вільних медіа у вільному суспільстві, а також повідомленні новин, яких не було в новинах, і з’ясуванні, чому так сталося. Ми досліджуємо контент новинних програм та шукаємо інформацію, важливу для підтримання здорової  та життєздатної демократії. Сучасна цензура, за нашим визначенням, - це тонке, але постійне і вишукане маніпулювання реальністю в засобах масової інформації. У повсякденній практиці цензурою ми називаємо неоприлюднення новини, або окремих фактів, викликана будь-якими мотивами, що відрізняються від прагнення повноцінно і адекватно висвітлити подію (себто сказати правду). Така маніпуляція може мати форму політичного тиску (з боку влади або впливових людей), економічного тиску (з боку рекламодавців та засновників) та судового тиску (загроза позовів із боку осіб, корпорацій чи установ).

- Яку роль відіграє в боротьбі з цим явищем «Проект “Цензура”»?

- Проект перевіряє, наскільки відповідальними є медіа. На нашу думку, єдина поважна причина для неоприлюднення новини – якщо у медіа, що мають обмежений час і простір, знайшлася інша, важливіша для аудиторії новина – місцева, національна чи міжнародна. Добір новин є, безперечно, суб’єктивним процесом, але здійснювати його повинні самі новинарі (журналісти та редактори), а не менеджери чи керівники компанії-власника. Питання, яка з двох новин є важливішою, часом може бути дуже суперечливим, одначе система, в якій репортери і редактори роблять новини, повинна щонайменше уможливлювати дискусію, не перешкоджати висловленню незгоди та критичному мисленню.  Кар’єра професійного журналіста не повинна руйнуватись, а життя – бути під загрозою лише через те, що він прагне говорити правду.

Зростання незалежних медіа в останні роки свідчить про те, що люди в усьому світі прагнуть відповідальності не лише своїх лідерів, але й своїх засобів масової інформації. Виходячи з цього, наш проект продовжує в міру своїх можливостей підтримувати тих, хто, не зважаючи на можливі наслідки, каже правду про сильних цього світу. Ми доносимо недостатньо висвітлювану важливу інформацію до відома громадськості, а також говоримо про відповідальність найбільш усюдисущих поширювачів інформації – корпоративних медіа – за їхній обмежений, неповний, тривіальний і приземлений продукт. 

- Як ви приєднались до «Проекту “Цензура”»?

- Я зацікавився проектом, прочитавши книжку доктора Карла Єнсена, викладача комунікацій в університеті Сонома, який заснував «Проект “Цензура”» 1976 року. Його перша книжка вийшла 1993-го. Я зустрівся з наступником Єнсена на посаді директора проекту, доктором Пітером Філіпсом, соціологом, на конференції з альтернативних медіа в Сан-Франциско 2001 року. Ми почали спілкуватись, у 2004 році мене запросили до журі, що оцінює теми для проекту. Завдяки співпраці з доктором Марком Сапіром та незалежною соціологічною групою Retropoll я почав більше цікавитись медіаактивізмом, почав викладати історію пропаганди. Робота проекту цікавила мене дедалі більше. Ми постійно перетинались із Пітером на багатьох конференціях та заходах. 2008 року я став його заступником, почав читати курси в рамках проекту. Працював над «Книгою цензури» 2009 і 2010 років. Рада директорів неурядової організації Фонд свободи медіа (Media Freedom Foundation), яка є засновником «Проекту “Цензура”», обрала мене новим директором після того, як Пітер пішов у відставку. Утім, він продовжує брати участь у роботі проекту, зокрема в укладанні «Книги цензури» 2011 року, яка вийшла у видавництві Seven Stories Press. Ми разом працюємо над освітніми програмами, розвиваємо наш блог Daily Censored і протягом року публікуємо матеріали, які мають увійти до «Книги цензури» наступного року. Ми також співпрацюємо з багатьма незалежними медіа задля поширення достовірних фактів, які необхідно знати громадянинові для того, щоб його участь у житті суспільства та держави була осмисленою.

- Як організовано процес збирання новин для рейтингу, і яку участь у ньому беруть читачі?

- Протягом року ми отримуємо пропозиції через наш сайт http://projectcensored.org. Номінувати новини може будь-хто, і ми закликаємо активних дослідників медіа та просто небайдужих ділитися з нами своїми ідеями та посиланнями на матеріали. Цей проект – колективна робота, нам допомагають сотні студентів з усієї країни. Ми налагодили співпрацю з тридцятьма коледжами та університетами, маємо партнерів у десяти країнах. Проект співпрацює з науковцями та студентами, які вивчають суспільні науки, від соціології медіа та цензури до мовознавства, політології, філософії тощо. Тож співпраця із нами може стати частиною наукової роботи студентів різних гуманітарних спеціальностей.

Сотні матеріалів щороку приходять на нашу адресу від журналістів, стипендіатів, бібліотекарів, просто активних громадян з усього світу. З їхньою допомогою ми досліджуємо висвітлення запропонованих тем у засобах масової інформації на предмет повноти, змістовності, достовірності джерел та актуальності теми. Наші дослідники та партнери з наукової спільноти добирають 25 найважливіших тем для журі, яке складається з експертів-медійників, культурологів та соціологів. А вже журі розташовує ці теми за важливістю.  Серед членів журі – такі визначні науковці, як Ноам Хомський, Сьюзан Фалуді, Джордж Ґербнер, Майкл Паренті, Барбара Сімен, Ерна Сміт, Майк Воллес та інші.

Закликаю читачів виходити на зв’язок із нами, надсилати матеріали для нашого дослідження та підтримувати незалежну журналістику в її боротьбі з Аварією Правди, яка спіткала нашу країну. Здавалося б, ми захлинаємось у морі інформації (особливо в онлайні), але не завжди достатньою мірою розуміємо її зміст, не завжди знаємо, кому довіряти. Коротше кажучи, відкиньте корпоративні медіа, станьте самі засобами масової інформації, підтримуйте поширення незалежних розслідувань та розмаїття точок зору.

TruthOut

Переклад – «Медіаграмотність»