Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
Страх ховається в деталях. Що «1+1» розповідає про трагедії
Висвітлення різних трагедій - це одна з дуже небагатьох тем у журналістиці, де ЗМІ, за стандартами, мусять свідомо утримуватися від публікації всієї відомої інформації та зображень. Кореспонденти не можуть показувати імена та фотографії загиблих без дозволу їх родичів та повинні уникати надмірно натуралістичних кадрів і деталей.
У подібних обмежень чимало причин: захист неповнолітніх та просто вразливих глядачів, повага до загиблих і повага до їх близьких, що, імовірно, не хотіли б, аби про їх десятирічну доньку вся країна чула щось на кшталт цього: «дівчинку автобус протягнув по дорозі з три десятки метрів». Тим не менше, саме так звучить одне з перших речень начитки ведучої Лідії Таран у першому матеріалі «ТСН» 21 травня.
Новина про аварію в Борисполі починається з любительських кадрів автобуса, біля колес якого лежить щось схоже на згорток фольги. Журналіст пояснює: «Під колесами автобуса - тіло десятирічної Лізи». Далі глядачам демонструють коментарі випадкового свідка події: «А то думаю, шо воно таке, шо проісходить?[монтаж]Девочки волосы біля колёс валялись, шо там... ну, страшно». І тільки після цього Антон Страшко переходить до журналістики: повідомляє обставини аварії, дає збалансовані коментарі учасників події, навіть шукає шляхи вирішення проблем Борисполя.
У такому разі, навіщо сюжету потрібні перші 20 секунд, якщо вони нічого не розповідають про ситуацію? Радше за все, це - «гачок», емоційна маніпуляція, що мусить захопити увагу глядачів, тим паче, у першій новині випуску. Наприклад, фразу свідка про «волосся» спеціально лишили після монтажу, свідомо прийняли рішення додати цей факт у сюжет. І чи містив він важливу інформацію? А факт про саме 30-метровий гальмівний шлях? А кадр «тіла» біля автобуса? У цього був лише емоційний сенс.
Тиск на емоції є й у кінці повідомлення. Кореспондент заявляє «Рідні загиблої Лізи розповіли “ТСН”: дівчинка неймовірно любила танцювати, добре вчилась у школі і мала багато друзів. Нещодавно ще пішла у театральну студію. Сьогодні мав би бути її перший виступ».Усе це супроводжується численними фотографіями загиблої, остання з яких стає чорно-білою на словах «мав би бути її перший виступ». Сподіваємося, журналісти взяли в батьків дозвіл на демонстрацію знімків.
І подібні моменти на «1+1» трапляються далеко не лише в цьому сюжеті. 14 травня, наприклад, «ТСН» присвятили різноманітним трагедіям дев’ять із дев’ятнадцяти новин випуску, сім із них ішли майже поспіль на початку програми.
Журналісти розповідають про ДТП з українськими школярами в Білорусі й подають таку цитату родича одного з потерпілих: «...дети не были привязаны и спали, и начали кувыркаться и летать по салону». Закінчується повідомлення словами кореспондентки про те, що тіло загиблого учня «додому востаннє доправлять вже найближчими днями».
Наступний матеріал навіщось розповідає про загиблого в Білорусі хлопчика детальніше - з повним ім’ям та фотографіями тринадцятирічного. Судячи з того, що журналісти заявляють про учня:«марив подорожами і пригодами. Можливо, тому мати не змогла відмовити своєму єдиному сину поїхати закордон», у «ТСН» або не спілкувалися з родиною (і не уточнили мотивацію), або спілкувалися й вирішили, тим не менш, додати до сюжету трішки власних драматичних фантазій.
Третя новина випуску - це знову ДТП й, знову з дітьми. «Спричинив аварію, полишив дітей в розтрощеній машині, а сам втік», - повідомляє Наталія Мосейчук. Далі виявляється, що в малечі лише легкі ушкодження, хоча після фраз про «розтрощену машину» та «полишених дітей» уява, ймовірно, малює інші картини.
П’ята новина цього ж дня починається брутально: «...восьмирічну дитину вбило бетонною плитою»і не менш брутально продовжується:«причавила дітей», «восьмирічна Марійка ще була жива», «Как-то их вытянули, а ребёнок, ну… травмы не совместные с жизнью», - розповідають герої сюжету та журналісти. У цьому ж повідомленні трапляється чи не найбільш наочний приклад емоційних маніпуляцій - перші слова кореспондентки: «Усе сталося вдень у неділю, але біля будинку досі на асфальті незмита кров». У цей момент, - що б ви думали, - глядачам демонструють дитячу кров.
Після новини про жінку, що впала в шахту ліфту, та «токсичний спортзал», «1+1» транслює матеріал про поранену ножем поліціянтку. Перші слова цього сюжету мають бути вже знайомі глядачам «плюсів»: «На узбіччі досі краплі крові...» Останні ж схожі на публіцистику: «На неї чекає шестирічна донька, яка в День матері ледь не зосталася без мами».
Чи порушують наведені деталі журналістські стандарти? Так, адже, наприклад, заяви про «незмиту кров» лунають надміру натуралістично й при цьому зовсім не виправдані інформаційно (їх вилучення з сюжету нічого не змінить). Виходить, що подібні факти присутні в матеріалах виключно заради емоцій, а отже, і можливо, це прозвучить грубо: «1+1» «заробляє» на трагедіях. Емоційні гачки приваблюють аудиторію, а з нею - кошти рекламодавців та інтерес електорату до саме цього каналу. Інтереси ж вразливих глядачів та родичів постраждалих практично ігноруються.
Детальніше про ці та інші жахи читайте в публікації #Перемога: «Джавеліни» затьмарили корупційний скандал. Моніторинг новин 21–27 травня.