Лише минулого тижня «Детектор медіа» писав, що після місяця розмов про торговельну блокаду ця тема нарешті набридла телеканалам. Та виявилося, що це лише піт-стоп перед фінальним колом: 15 березня РНБО офіційно ввела торговельну блокаду ОРДЛО. Тож тижневики 19 березня стали для журналістів можливістю розставити в питанні фінальні крапки (читай: оголосити винних), а для політиків — попіаритися на темі свого «непростого рішення».

«Україна»

Скрипка, бас-гітара, хор, чорно-біла зйомка, слоу-моу — «События» розповіли про фінал однієї блокади й початок іншої в тому ж дусі, що й мовили про неї всі півтора місяця, найдраматичніше серед українських ЗМІ. Головних посилів у сюжеті «України» три. Перший — те, що в усьому винні активісти. Саме їхня блокада завадить цьогорічному зростанню пенсій, зарплат, ВВП, входженню України до десятки металургійних лідерів світу, фінансуванню армії, стабілізації курсу гривні, сповільнення росту цін.

Другий посил — те, що влада, натомість, ні в чому не винна: «Играя на патриотических чувствах общества и зарабатывая политические дивиденды, организаторы торговой блокады намеренно не замечали действий государства, которое намеренно свели торговлю с оккупированными территориями к минимуму», — стверджує кореспондентка Олена Швець. Нагадаємо, що саме відсутність цього «мінімуму» призвела до всіх «спричинених активістами» проблем. До того ж, хоч «Україна» й не підтримує ідеї введення офіційної блокади (всі експерти проти, всі прогнози цього рішення негативні) нікого з її ініціаторів канал чомусь не критикує. Тобто, рішення абстрактного РНБО критикують представники ЄС (канал подає коментарі прес-секретаря канцлера Німеччини та голови представництва ЄС в Україні), але персонально Президента, який вніс цю ініціативу, чи прем’єра, який її підтримав, ніхто не звинувачує в потенційних бідах.

Третя річ, про яку активно говорять на «Україні» — те, що одним із наслідків офіційної блокади стане неможливість повернення Донбасу: «Разрыв последних экономических связей с оккупированным Донбассом еще больше подтолкнёт его в объятия России, как это произошло с Крымом[...] Эксперты “Событий недели” более удачным примером называют Молдову и Приднестровье, им удалось сохранить торговые отношения и хотя бы экономическое единство. Что касается Донбасса, то после захвата украинских предприятий точка невозврата, возможно, уже пройдена», — заявляє кореспондентка. Тут особливо цікавим видається пропозиція «придністровського сценарію» для Донбасу. Не знаємо, хто на телеканалі виступає «експертами», але від повторення молдавської ситуації застерігають і в Молдові, і в Україні. Схвалюють і навіть очікують такого розвитку подій лише вгадайте де.

Телеканал продовжує тему блокади, підкріплюючи попередні посили. У дев’ятихвилинному інтерв’ю прем’єр-міністр розповідає, що буде важко, але влада впорається. Потім «Україна» знову критикує Володимира Парасюка за сутичку під Слов’янськом: дії депутата засуджують улюбленець каналу Олег Ляшко та Президент Петро Порошенко. А полісменів, які протидіяли Парасюку, Президент натомість нагороджує. Сам сюжет здебільшого повторює аналогічний за 15 березня. Окремо в інтерв’ю, що триває вісім з половиною хвилин, вчинки народного обранця критикує міністр МВС Арсен Аваков: «Это было сделано с определённым вызовом демонстративным, который приводит к следующему. Если общество с этим мирится, если полицейская система с этим мирится, это означает, что обществу не нужна полиция, обществу не нужен порядок. Обществу нужен "матрос Железняк" в лице господина Парасюка или в лице афериста Семенченка, кто-то из них».Жодного коментаря самого депутата за ці 15 хвилин не подають.

«1+1»

«ТСН», що єдиним із загальнонаціональних каналів виступав із яскраво вираженою опозиційною думкою щодо блокади, не зрадив собі й тепер. Посилів тут теж три й вони, крім одного, кардинально відрізняються від того, про що говорила «Україна». По-перше, винна в усьому влада. Політолог Олександр Кочетков заявляє: «Был нанесен определенный ущерб экономике Украины, потому что она не была готова, Кабинет министров не был готов к такому развитию событий». При тому, що сам Володимир Гройсман казав на засіданні уряду: «Ми з вами ідеально підготувались до зими. Ми реально створили запас міцності, тому що ми розуміли, що росіяни перекриють, ми ж знали, що перекриють...». Рінат Ахметов, до речі, теж уже не той: «Выяснилось, что у Ахметова можно забрать все, как у любого другого бизнесмена. Он перестал быть хозяином», — про це заявляє уже згаданий політолог.

По-друге, блокада виявилася не такою страшною, як її малюють: «Результати не зачепили пересічного споживача. Блокада не відбилася на тарифах, всі електростанції працюють, ніяких віялових відключень електрики та тепла, якими лякав міністр енергетики Ігор Насалик, не сталося», — розповідає журналіст Сергій Швець.Переоцінили у владі, на думку кореспондента, й надходження до бюджету з території ОРДЛО: «Прем’єр-міністр навіть назвав загрозливу суму в 32 мільярди гривень. Однак незалежні експерти говорять про цифру в 16 разів меншу — два мільярди». Хто такі ці експерти й чому вони знають про податкові надходження більше, ніж голова уряду, — невідомо.

А от третій висновок «1+1» невтішний і збігається не лише з попередньою риторикою каналу, а й прогнозами «України»: «Нині вже не видно близької перспективи повернення окупованих районів до складу України. [...] Донбас уже там. Нам залишається забрати у нелюдів полонених і осмислити нову реальність. І, здається, провали в модернізації країни вже важко буде виправдати універсальним поясненням східного фронту. Як було досі»

«Інтер»

«Інтер», мабуть, найбільш віртуозно використовує події навколо блокади у власних інтересах. «Если еще в понедельник казалось, что главной темой недели будет блокада на Донбассе, то уже к среде выяснилось — конкуренцию Верховной Раде составить все-таки нереально...», — заявляє Олексій Ліхман і розповідає все ж навколоблокадну історію: виступ полісменів за трибуною Верховної Ради. Навколоблокадна вона тому, що це — ті самі полісмени, яких напередодні ввечері буцімто ображав Володимир Парасюк. Але про цей факт «Інтер» мовчить. Повідомлення має три головних і цілком звичних для «Інтера» посили.

По-перше, в усьому винен «Народний фронт», який, порушуючи регламент, запросив силовиків у Раду. Протягом сюжету цей вчинок політиків опоненти називають послідовно: «нацпереворотом», «кримінальним злочином», «нищенням залишків парламентаризму» та «початком кінця». До цілком звичних у «Подробностей» сил («Опоблоку», «Батьківщини», «Волі народу») приєднується навіть «Самопоміч» із заявою про «руйнування демократії». Це при тому, що «Самопоміч» та її лідера Андрія Садового на «Інтері» критикують майже так багато, як і «Народний фронт» та Арсена Авакова. Хоча вже за декілька хвилин принцип «ворог мого ворога — мій друг» не рятує «Самопоміч» від закидів «Інтера» в її бік.

Адже другий посил матеріалу «Інтера» — це критика закону «Про окуповані території», який пропонує партія Садового. Коментує представник БПП Сергій Березенко: «Закон “Самопомочі” говорить нам наступне: поставте межу, повністю ізолюйте її і не спілкуйтеся з тією частиною населення, оскільки там вороги. А ще краще, забудьте і віддайте цю територію Російській Федерації, яка не хоче її брати».

Третя мета матеріалу — вкотре переконати глядачів, що Радикальна партія Олега Ляшка все-таки входить до коаліції БПП та «Народного фронту». Аргументує «Інтер» тим, що після офіційного закриття ранкового засідання Оксаною Сироїд, Ігор Гринів, голова фракції БПП, оголосив про загальні збори коаліції в залі, щоби дати запрошеним полісменам можливість виступити. А Радикальна партія зал при цьому не покинула, отже вона теж у коаліції: «И тут занервничал Олег Ляшко. “Радикалы» часто и голосуют синхронно, и отбиваются от обвинений вместе с коалицией, но оказаться на совете коалиции и не уйти с него, участвуя в таком мероприятии на равных с остальными, это даже для Ляшко чересчур откровенно», — вважає кореспондентка Катерина Лисенко.На доведення того, що Ляшко все-таки в коаліції, «Інтер» витрачає дві хвилини сюжету з восьми (що «коаліція на трьох» підтверджують поспіль ще чотири коментатори). Хоча Ігор Гринів заявив (і це було в сюжеті), що запрошує на засідання коаліції «всіх народних депутатів», тож присутність там Ляшка, так би мовити, де-юре нічого не означала.

Сюжет про саму офіційну блокаду у випуску лише п’ятий і позбавлений будь-яких фарб, крім невеличкого піару Президента (20 % сюжету займає хвилинна промова гаранта з приводу блокади). Значно яскравішим виглядає повідомлення про Володимира Парасюка. До класичних звинувачень у бійках тут додається «машины меняет, как перчатки» і навіть цитування Twitter Арсена Авакова, де міністр звинувачує Парасюка у збоченому розумінні депутатської недоторканності. Варто зазначити, що коментарі депутата (у вигляді його записів Facebook) у сюжеті теж присутні. А от чого в матеріалах про блокаду немає — це самої блокади: її наслідків як теперішніх, так і майбутніх, прогнозів від експертів, коментування доцільності.

ICTV

У «Фактах тижня» блокадні сюжети виглядають не такими екстремальними, як у колег. Звісно, журналісти так само очорнюють одних політиків і вигороджують інших, але з меншою кількістю маніпуляцій та драми. До того ж тут найкраще пояснюють механізми економічного впливу блокади.

Це, по суті, і є першим посилом сюжету: економічні наслідки будуть, і вони будуть серйозні — відсутність росту ВВП, падіння курсу гривні, зростання цін, — про це заявляє «прекрасний економічний аналітик» Олег Устенко.

Другий посил — винна в усьому, найімовірніше, «Самопоміч». «Факти» чи не найбільше серед тижневиків приділили уваги політичним звинуваченням: Сироїд критикує коаліцію за порушення регламенту, коаліція вимагає відставки Сироїд, Ляшко критикує Парубія; але що стосується блокади, підозрюваний у телеканалу один: «РНБО ухвалює несподіване рішення про заборону торгівлі з окупованими територіями і фактично відбирає головний козир у “Самопомочі”». Далі партію критикує Президент: «Те, що дії наших блокадників влетять Україні в копієчку, — це абсолютно очевидно. І ці рахунки ми виставимо не лише самопроголошеним республіканцям, але й “Самопомочі”, “Батьківщині” та іншим зачинщикам та промоутерам блокади». Варто віддати «Фактам» належне, вони надають опонентам слово для відповіді, от тільки підводять до нього фразою: «Однак депутати-блокадники не заспокоїлися».

Через пару хвилин журналісти знову повертаються до цієї теми й заявляють: «Усю відповідальність Петро Порошенко поклав на партію “Самопоміч” і особисто її керманича Андрія Садового», — хоча, як бачимо, в попередній заяві фігурує ще щонайменше «Батьківщина». Далі лунають нові звинувачення від Президента: «Хіба годиться у такий спосіб відволікати увагу від провалів власного керівництва, яке за два з половиною років мерського терміну не спромігся і вирішити найгострішого комунального питання, і засипав сміттям найкрасивіше європейське місто України». Після цього журналісти розповідають про ймовірну підозру Садовому «за службову недбалість, яка призвела до загибелі чотирьох людей на Грибовицькому сміттєзвалищі» У «Самопомочі» це називають «деспотією і тиском». Тож баланс думок у сюжеті наче і є, от тільки зводиться матеріал до вини однієї партії, хоча у блокаді брав участь іще, наприклад, «Укроп».

Третім же посилом сюжету є те, що влада, радше за все, не винна. Перелічивши всі негативні наслідки блокади (зокрема й можливі проблеми з реінтеграцією), журналісти надають слово експерту Вадиму Карасьову, й той заявляє, що у влади не було іншого виходу, крім як оголосити блокаду: «Влада могла опинитися в ізоляції. З одного боку — від патріотів, з іншого — від “Опозиційного блоку”, від проросійських. У Порошенка нічого не лишалося іншого, як просто узаконити, унормувати цю блокаду».

Перипетії довкола блокадних сутичок та участі в них Парасюка у «Фактах» описують окремо і, як і більшість колег, повністю ігнорують думку народного депутата.

Замість висновку

Таким чином, розповідаючи про фінал однієї блокади й початок іншої, ані журналісти, ані політики не відмовилися від своєї риторики, що тривала понад півтора місяця. Ба більше, підсумовуючи дії активістів, вони лише посилили акценти у власних судженнях. Більшість каналів парадоксально критикують офіційну блокаду, не критикуючи при цьому її авторів.

Навіть називаючи найгірші економічні та політичні прогнози, журналісти й експерти не заявляють, що влада, мабуть, помилилася з рішенням. Критику Кабміну (але не Президента) дозволив собі лише найкритичніший до Банкової та Кабміну український телеканал «1+1». Хоча на цьому каналі й блокада не страшна, тимчасом як на інших виглядає універсальним поясненням усіх поточних та майбутніх бід у державі.

На кожному телеканалі було місце для свого винного — «Самопомочі» на ICTV, активістів на «Україні», «Народного фронту» на «Інтері». При цьому найбільш винним на всіх телеканалах виявився Володимир Парасюк. Народного депутата не просто згадували, йому присвятили окремі сюжети. Здебільшого без думки самого народного обранця і, що цікаво, без кадрів із Майдану. Оскільки записаних на відео бійок Парасюка не так багато, інколи журналістам у шестихвилинних сюжетах доводилося їх повторювати. Здавалося б, можна було згадати про Майдан та показати кадри з нього, але тоді довелося б згадати, що Парасюк — це «сотник, який переломив хід історії» і зробив це якраз радикальними діями супроти виваженої вичікувальної позиції політиків. Найцікавіше, що ж тепер журналісти казатимуть про нову блокаду, адже її ініціювала вже не «Самопоміч», а ті, кого, судячи з тижневиків, прийнято лише хвалити.

Детальніше про це й те, скільки комп’ютерів відібрав у сільських дітей Насіров і чому відібрали паспорт «ДНР» у Джигурди, читайте в публікації «В усьому винен Парасюк. Огляд підсумкових тижневиків ICTV, “України”, “1+1”, “Інтера” і 5-го каналу за 19 березня 2017 року».