MediaSapiens продовжує дискусію довкола випуску № 94 ток-шоу каналу СТБ «Один за всіх» від 30 серпня, у якому 14-річна та 10-річна сестри розповідають подробиці розбещення своїм батьком, та довкола реакції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Нагадаємо, що 3 грудня Нацрада, реагуючи на численні скарги глядачів на зміст і анонси низки програм СТБ, розглянула результати моніторингу ефіру СТБ. Регуляторний орган констатував порушення каналом СТБ низки статей закону «Про телебачення і радіомовлення», які забороняють трансляцію програм і сюжетів, що можуть завдати шкоди дітям, але ніяких санкцій до каналу не застосував. Подробиці засідання Нацради, а також точку зору експертів ГО «Телекритика» ви можете прочитати в матеріалі «Нацрада проти СТБ: регулятор-імітатор». Нині ми публікуємо коментарі юриста й адвоката Клима Братковського та першої заступниці голови Нацради Ольги Герасим’юк, яка була відсутня на засіданні Нацради та категорично відмежовується від ухваленого колегами рішення.

Клим Братковський:

- Відповідно до статей 307-308 Цивільного кодексу, на зйомку та зображення особи потрібна її згода. У випадку дитини – потрібна згода її батьків або інших законних представників. Якщо батьки цих дівчат (героїнь сюжету «Один за всіх») надали згоду на зйомку використання зображення їхніх дітей у програмі такого змісту, це може бути додатковою підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Телеканал СТБ повинен був узяти до уваги соціальну неадекватність матері, яка не усвідомлює своїх дій, покриває людину, звинувачену в антисоціальних діях. Потрібно було залучити службу опіки, щоб вона дали оцінку можливості використання зображення дітей. Потрібно було отримати висновок психологів і психіатрів, чи впливає на подальший розвиток дитини поширення її зображення.

Формально СТБ вимог законодавства не порушив, але телеканал розумів, що батьки діяли не в інтересах своїх дітей,знав, що батьки є антисоціальними особистостями. Тому телеканал СТБ зловжив правами, які отримав.

Телеканалу слід було змінити імена та прізвища дітей, приховати їхні обличчя, змінити їхні голоси та не розкривати місце проживання дітей – це було б спробою захистити інтереси дітей.

Має місце порушення права на конфіденційність особистого життя, яка гарантована Конституцією, права на особисте життя дітей – вони не розуміли, як це вплине на них і не могли цьому протидіяти. Канал скористався несвідомістю дітей і їхньою беззахисністю.

Стаття 13 Цивільного кодексу проголошує, що «при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства». Телеканал, отримавши право на використання зображення дітей, мав керуватися також і моральними засадами, чого не зробив.

Наприклад, у суді подібні справи (про розбещення неповнолітніх, зґвалтування) розглядаються в закритому режимі. У випадку каналу СТБ мав місце публічний «суд», де дуже інтимні речі, які будуть впливати на психічний розвиток і здоров’я дітей, були винесені на публіку. З точки зору логіки та добросовісності зображення дитини в такій програмі завдаватиме дитині шкоди в майбутньому та може завдати їй психічної травми. Використовувати зображення цих дітей було неетично. Ми розуміємо, що канал використав його заради власного рейтингу.

Також слід поставити питання про професійну компетенцію дитячого омбудсмена, який був присутній у студії програми. Можна звернутися до уповноваженого з прав людини щодо цього питання.

Рішення Національної ради свідчить про те, що вона захищала інтереси власника каналу. За бажання Нацрада могла прийняти обґрунтоване рішення про попередження телеканалу СТБ. Інакше мені незрозумілим стає, чому телеканалу UBR дали попередження за показ представників «ДНР/ЛНР», хоча там не було закликів до протиправних дій. А тут же повна вакханалія з недотриманням прав дитини. Рішення Національної ради неспівставні в різних випадках.

Ольга Герасим’юк:

- Я давно стежу і за цим форматом («Один за всіх». – ред.), і за деякими іншими проблемами морально-етичного плану, які виникали з каналом СТБ. Наприклад, до мене свого часу надійшло багато скарг, коли на танцювальному проекті образили дівчинку-білоруску. А щодо «Один за всіх» глядачі просили розглянути, чи не переступає проект межу. Я завжди казала про необхідність серйозної розмови з каналом. Але замість того, щоб обговорити, подискутувати, щось прийняти, визнати свою провину – навпаки щоразу знаходилися аргументи (в опонентів. – ред.), що юридично тут нічого не доведеш.

Коли виникла історія з цим дитячим сюжетом в «Один за всіх», то це вже накипіло, на мій погляд. Я вважала, що це та межа, за якою потрібно вводити санкції. Канал не замислюється над морально-етичною складовою своєї роботи. Наприклад, щодо дівчинки-білоруски брутально повелися ведучі, і я на місці менеджерів, якби вони розуміли проблему, провела б з ведучими розмову, спробувала б показати глядачеві, про любов до якого вони твердять, що ведучі розуміють помилку, знайшла б спосіб вибачитися. У таких ситуаціях важливо, як ти свою помилку сприйняв – як урок чи будеш наполягати, що все було правильно.

Коли готувалося засідання в четвер, 3 грудня, я вже зранку розуміла, що все буде складно. Тому що мені вже прислали публікацію в «Комсомольской правде», де йшлося, що дівчата стали ще краще, ніж до «аварії». Зрозуміло стало, що канал просто відмазується. І такі речі свідчать про те, що є проблема і її треба позначити санкцією.

На СТБ люблять говорити, що вони зшивають країну. Так її можна зшивати тільки на засадах високого людського гуманізму! «Один за всіх» мене вже не раз шокував. Бо тут ідеться не лише про використання людського життя як матеріалу задля досягнення комерційних цілей, у цьому проекті мене пригнічує ще й те, що відбувається профанація розуміння того, що таке психологія. Сьогодні наше постмайданне і повоєнне суспільство кинулося шукати, кому відкрити душу. Хтось пішов у церкву, хтось почав шукати психологів. І на цій хвилі з’явилися люди, які не пропонують людині захисту, підтримки чи розуміння, а вони її використовують з метою отримання заробітку. Модні психологи, яких часто показують по телевізору, мають хорошу практику поза ефіром – до них ідуть люди, бо це «відомий психолог». Але коли «відомий психолог» нещасного чоловіка, покинутого в дитинстві мамою, везе на її могилу та змушує його там ридати, мовляв, «вас відпустило, вам стало краще», це не є психологія – це використання людини, якій краще не стане ніколи, тим паче, що його ще й показали всій країні.

У мене багато питань до ведучого, який може сидіти в кріслі нога за ногу і ставити жахливі питання. Хто він насправді? Чи він читав основи психології де-небудь? Але питання й до каналу: чому він замість тієї мети, яку він декларує (підняття гострих проблем), насправді отримує прибуток з дивлення. Людина – слабка, вона любить дивитися на чужі язви, і на такі програми можна знайти глядача, який дасть високу цифру (рейтингу – ред.).

Якщо хтось пам’ятає моє «Без табу», то я й не такі теми там піднімала. Але питання в засобах. Якщо комусь здається, що тільки показавши нутрощі, можна звернути увагу на те, що в людини тече кров, то це говорить про невміння сказати про цю тему так, щоб це зачепило всіх. Це відсутність професіоналізму, який потім виправдовується дешевими заявами про необхідність про цю тему говорити.

Хтось із моїх колег під час засідання замість покарати натомість подякував менеджерам СТБ. Це вже тотальне нерозуміння, що таке журналістика й соціальна тематика. Адже йдеться про порушення прав цих дітей. Вони могли не розуміти того, що кажуть, тому що жили в таких обставинах, що вже не відрізняють добре від поганого. І щирість, із якою вони відповідали, може свідчити тільки про глибину їхнього нещастя. Але коли доросла людина ставить їм таке запитання, яке пролунало, й після ефіру не вирізає його, - це цинізм.

Наприклад, у Швеції, кожен журналіст думає про те, що скажуть у Спілці журналістів про кожен його пасаж. Там існує професійна дискваліфікація. У нас теж існує етичний кодекс журналіста, але його ніхто не дотримується. Нам потрібна журналістська солідарність в плані визначення того, що таке добре, а що погано. Так, журналісти з іншого каналу – «1+1» - розслідували сюжет СТБ. Але вони це зробили з конкурентних міркувань.

Чи можливо переглянути ухвалене Національною радою рішення? Ні. Відбулося легітимне голосування, повернутися до нього юридичних підстав немає. Я була шокована рішенням своїх колег. Я категорично дистанціююся від цього рішення. Яким би колегіальним не був цей орган, у мене окрема думка. Я вважаю це рішення хибним і таким, що відкриває «шлюзи». Воно означає, що щуку відпустили в озеро. Голосування мене страшенно засмутило ще й тому, що проти покарання за порушення прав дитини голосували дві мами...

Програми СТБ поставили на постійний моніторинг, але він був і до того. Після всіх скарг, які надходили до нас, я просила апарат стежити за тим, як відбувається дотримання морально-етичних норм в ефірі СТБ. Я вже намагалася послати сигнал каналам, і ми оприлюднили публічне звернення до мовників з проханням уважніше ставитися до поширення інформації про дітей. Український телеринок не лише намагається уникнути виробництва продукту для дітей – його не обходить захист дітей від шкідливого впливу, що нині є питанням номер один для європейських регуляторів. Наші мовники переймаються тим, як уникнути покарання за те, що вони не в той час показали сцени насильства, замість того, як уникнути, щоб діти це побачили. Через це ми подавали їм меседж. Ніякої реакції не отримали.

Я особисто думаю над тим, як пролонгувати розгляд цього питання. Я раджуся з депутатами, яким ця тема близька, із правозахисниками, із захисниками прав дітей. Я вважаю, що права дитини в нашій країні нехтуються, у тому числі в засобах масової інформації. Буду шукати способи, яким чином цю тему витягти на світло і таких психологів, як Карпачов, притягти до відповіді. Я цього не залишу.