9 квітня на платформі регіонального підрозділу французького суспільного мовлення France 3 Occitanie (ICI Occitanie) вийшов фільм «On dansera quand même» («Ми все одно танцюватимемо»). Стрічка доступна російською мовою з французькими субтитрами. Документальний фільм розповідає про росіянку й українку, які живуть в еміграції у Франції та організовують вечірки для «об’єднання російськомовних діаспор». У стрічці звучить теза про те, що російськомовність може бути «інтернаціональною». У матеріалах мовника героїнь описують як «аполітичних». У центрі стрічки — Єлена Ваностойз, родом із Росії (Іжевськ), і Надія Лазукіна з Одеси. Жінки регулярно організовують заходи «для російськомовних» у регіоні Окситанія, що на півдні Франції. Розповідаємо, хто ці жінки та чим вони займаються насправді.

Поза політикою

Над фільмом «Ми все одно танцюватимемо» працювала режисерка Elisabeth Silviero, яка має російсько-кубинське походження. У своєму профілі в Instagram вона запрошує на показ російською та французькою мовами. Перший повністю спродюсований нею фільм називається «Водка Фанта» (2023 року), про що згадується в її біографії. Він розповідає про українську пенсіонерку у Франції. А свій перший документальний проєкт Elisabeth Silviero назвала Восток (Vostok n°20).

У презентації до фільму йдеться про те, що в такий спосіб росіянка й українка намагаються «втриматися на ногах», а їхня дружба зберігається попри вплив вторгнення Росії в Україну. Для них, вважає авторка, ця вечірка є засобом по-своєму боротися проти жахів цієї війни та «не дозволити війні забрати все». В описі до фільму українців і росіян ставлять в один ряд через поняття «вимушеного вигнання»: «Українців, які тікають від руйнівної війни, раптово втрачаючи свою землю, безпеку та близьких. І росіян, які, хоча й перебувають у безпеці, несуть у собі сором, провину або страх бути ототожненими з режимом, який вони відкидають. Дві форми вигнання, дуже різні, але пронизані однаковою самотністю, тим самим відчуттям відірваності».

На початку нового фільму Сільвейро російська героїня Єлена Ваностойз розповідає, що вона родом з Іжевська — «міста, де винайшли автомат Калашникова». Далі дівчата розмірковують про те, що росіяни й українці, на жаль, не готові обʼєднуватися, попри те, що Єлена та Надія «створюють дружню атмосферу». Вони впевнені, що дружба повинна перемогти все, а «заплющити очі на весь світ» їм допоможуть вечірки. І вирішують організувати «неполітичну», «нейтральну» вечірку.

Надія Лазукіна теж розповідає про себе. Вона народилася в Радянському Союзі, країні, якої більше не існує, тому цінує передусім особисті якості людини, а не національність чи мову. Вона не любить говорити на політичні теми. Далі в кадрі зʼявляються російськомовні грузини та білоруска. Надія називає російську «інтернаціональною». «Не змішуйте все з політикою», — закликає вона. Мовляв, страждають прості люди.

Єлена сміється з питання, яке їй уже ставили за кордоном: «Що означає бути russophone (російськомовним)? Це означає бути росіянином?». Вона відповідає «Так, але ні». На її думку, українців і росіян тягне один до одного. «Два словʼянських народи повинні жити в дружбі», на її думку. Але останнім часом вона почала отримувати негативні коментарі через відсутність будь-якої позиції. Єлена не вважає проблемою те, що її заходи є «аполітичними». А Надія запевняє, що злі коментарі пишуть люди, які просто люблять критикувати. І «якби не було війни, вони б все одно знайшли у чомусь проблему».

У фільмі також показано процес підбору музики для заходів. Жінки ламають голову над тим, яких російських виконавців ставити для українських відвідувачів. Адже люди якось негативно реагують на Кіркорова та Лепса. Ситуація «двояка». Єлена та Надія беруть в репертуар пісню «Океану Ельзи» «Я не здамся без бою», але якимось чином хочуть обітнути її «гострі кути». В кадрі вони обговорюють російську виконавицю Монеточку, яка також висловила «гостру позицію», але беруть її в програму з надією, що ніхто не помітить, бо їхня авдиторія не стежить за висловлюваннями артистів у медійному полі. У фільмі також періодично грає музика російських виконавців. Наприклад, пісня «Малиновая лада», пісні Земфіри, групи «Фабрика» та інші.

Одеський інтернаціонал

«Російська мова — обʼєднує» — так вважають організаторки. Вечірка відбулася 7 липня 2024 року в Монпельє. Згідно з анонсами, якими діляться у своїх профілях у соцмережах Єлена та Надія, такі заходи вони проводять регулярно.

До цих двох жінок доєдналися ще дві українки Вікторія Шаталовата та Ольга Савчук, які також допомагають організовують «вечірки для російськомовних» не лише в Монпельє, а й по всій Окситанії, де поширюють російську музику, культуру та традиції. Анонси публікують на сторінці в Instagram Вместе веселее та only friends fr. Надія Лазукіна позиціює себе як діджейка, в її програмі переважно російські артисти, наприклад 2 Маши, Asti, Баста та Зиверт. 31 грудня 2025 року їхній колектив організував у Монпельє вечірку до Нового року, де «окрасою» вечора була снігуронька в блакитному кокошнику.

Ще однією спробою «примирення» громад було свято Дня Одеси в жовтні 2025-го. Тоді асоціація Sagesse Solidaire, яку заснувала росіянка Єлена Ваностойз і директоркою якої є Надія Лазукіна, організувала свято «Дня народження Одеси», позиціюючи себе як проукраїнська асоціація. В описі на сайті йдеться, що її метою є «підтримка мігрантів зі Східної Європи». Українці, які ходили на це свято, повідомляли про те, що ведучі вели його російською та французькою мовою, а в програмі були пісні російських виконавців. Надія також виступила в кінці вечора з діджей сетом.

Двоє представників української громади розповіли «Детектору медіа», що протягом останніх років не помічали координації цієї асоціації з українськими організаціями в регіоні. Асоціація Sagesse Solidaire не підтримувала проукраїнські ініціативи, які раніше проводилися в місті Монпельє, та не брала участь в акціях на підтримку України. Після публікації афіші в чаті української спільноти в телеграмі й зауважень щодо колаборації асоціації з росіянами, Дар Лівшиц, український підприємець родом з Одеси, та власник видавництв «Картуш» та «Одеса Книга», заявив, що організатором є він та попросив «не заважати поширювати українську культуру». Він також погрожував заявою в поліцію тим, хто намагатиметься зірвати проведення заходу.

В одному з оголошень серед партнерів заходу було вказано міську раду міста Одеса, проте у відповідь на наш запит речниця не підтвердила цю інформацію. Громадська організація «Міжнародна культурна дипломатія», очільницею якої є Тетяна Маркова, радниця ексмера Геннадія Труханова, також указана в афіші партнером дійства. У міській раді також повідомили, що ця громадська організація не узгоджує з ними свої заходи, і, за їхньою інформацією, Тетяна Маркова не проживає на території України.

І поки вечірки Єлени та Надії об’єднують українців і росіян, водночас вони розділяють і без того нечисленну українську діаспору в Окситанії. Адже далеко не всі готові миритися з таким репертуаром і поглядами ведучих.

Фото: Офіційна заставка до фільму на сайті мовника. Фото з платформи France 3 Occitanie (ICI Occitanie)