Месенджери стали невіддільною частиною повсякденного життя, водночас ці платформи також стають каналами поширення дезінформації чи маніпуляцій. Саме тому понад 80 експертів, політиків і представників громадського суспільства з 30 країн працювали над питанням, як протидіяти таким загрозам, зберігаючи гарантії приватного зашифрованого спілкування.

10 березня міжнародна експертна спільнота представила звіт про те, як протидіяти дезінформації в месенджерах. Документ підготували в межах роботи Форуму з інформації та демократії за участі Міністерства культури України, Міністерства цифрової трансформації, ГО «Лабораторія цифрової безпеки», Центру стратегічних комунікацій Spravdi та партнерів із Люксембургу.

У презентації звіту взяли участь директорка Департаменту стратегічних комунікацій і промоції української культури Міністерства культури України Ганна Красноступ, старший юрист Лабораторії цифрової безпеки Максим Дворовий, посол із питань кібербезпеки та цифровізації Люксембургу Люк Докендорф, радниця з технологічної та правової політики Центру бізнесу та прав людини імені Стерна при Нью-Йоркському університеті Маріана Олайзола Розенблат, а також представники європейських і міжнародних організацій. Модерувала подію директорка з політики у Форумі з інформації та демократії Катарина Цюгель.

З повним текстом звіту можна ознайомитися за посиланням, а головні тези, озвучені на презентації — в матеріалі «Детектора медіа».

Виконавчий директор Форуму з питань інформації та демократії Каміль Греньє під час презентації сказав, що за останні роки опубліковано багато досліджень про регулювання платформ, і здається, що ця тема вичерпана. Проте це дослідження виявило чимало прогалин. За його словами, результати дослідження можуть допомогти просунутися вперед у питаннях регулювання цифрових платформ і водночас сприятимуть захисту цілісності інформації в месенджерах, які стали частиною сучасного комунікаційного простору.

Каміль Греньє

Директорка Департаменту стратегічних комунікацій та промоції української культури Міністерства культури України Ганна Красноступ говорила про зростання загроз для інформаційної цілісності у приватних месенджерах.

«Наша мета — вийти за рамки простого визначення їхніх проблем і натомість надати дорожню карту для політиків, громадянського суспільства, щоб захистити цілісність наших приватних розмов», — сказала вона.

За словами представниці Мінкульту, довгостроковий захист цифрового простору має базуватися на двох ключових принципах — розумному регулюванні платформ і підвищенні стійкості суспільства. Вона також звернула увагу на зміну медіаспоживання в Україні. Близько 86% українців отримують новини через соціальні платформи, тоді як традиційні медіа поступово втрачають аудиторію: лінійне телебачення залишається основним джерелом новин приблизно для третини населення, а друковані видання мають мінімальне охоплення.

Ганна Красноступ

Окремо Красноступ відзначила роль месенджерів у цьому інформаційному ландшафті. За її словами, в Україні довіру має телеграм, який використовують для отримання новин приблизно 75—80% респондентів завдяки швидкості та простоті використання. Водночас вайбер залишається найпопулярнішим сервісом для особистого спілкування — ним користуються близько 80% людей, хоча як джерело інформації він поступається телеграму та ютубу. Серед молоді швидко зростає популярність тіктоку, а частка вотсап на ринку зросла приблизно до 30%.

На думку Красноступ, така залежність від закритих або напівзакритих середовищ обміну повідомленнями створює виклик для інформаційної безпеки, адже ці платформи не мають ефективних механізмів перевірки фактів.

Водночас Україна розвиває ініціативи, спрямовані на підвищення медіаграмотності. Серед них — національний проєкт «Фільтр» і Національний тест із медіаграмотності.

Водночас, на її думку, самих освітніх заходів недостатньо для боротьби з дезінформацією. Саме тому звіт пропонує не універсальне рішення, а комплексну програмну дорожню карту.

За словами Ганни Красноступ, сьогодні межа між приватною розмовою і публічним мовленням фактично стирається: «Коли одне приватне повідомлення може бути переслано 2000 разів за секунди, це вже не просто розмова. Це трансляція без відповідальності».

Посол із питань кібербезпеки та цифровізації Люксембургу Люк Докендорф сказав, що інтерес до регулювання платформ приватних повідомлень зріс за останній рік, зокрема через глобальні політичні події.

Він пояснив, що такі платформи використовують для поширення політичної пропаганди та впливу на вибори. Крім того, за його словами, вони можуть використовуватися для поширення шкідливого програмного забезпечення, яке атакує інформаційні системи та мобільні пристрої.

Люк Докендорф

«Важливе регулювання та наявність сильних стандартів, а також, звичайно, захист цілісності стандартів наскрізного шифрування. Ця дискусія постійно повертається. Я не думаю, що ми повністю завершили це, тому що багато урядів усе ще вважають, що було б корисно мати невеликий “бекдор” тут і там (метод обходу стандартних процедур автентифікації — “ДМ”), але принаймні ми намагаємося наполягати на захисті якості самих стандартів», — каже Докендорф.

Радниця з технологічної та правової політики Центру бізнесу та прав людини імені Стерна при Нью-Йоркському університеті Маріана Олайзола Розенблат представила ключові рекомендації звіту, які стосуються регулювання платформ приватних повідомлень.

За її словами, документ виходить із того, що сучасні цифрові платформи не можна розглядати як однорідні сервіси. Кожен застосунок є унікальною комбінацією функцій — від приватних повідомлень до напівпублічного мовлення чи інтеграції штучного інтелекту. І саме ці функції створюють різні ризики для користувачів, зокрема коли існують в одному додатку.

«Центральні рекомендації звіту ґрунтуються на цьому майбутньому регулюванні та дизайні продукту, а не на бінарному погляді на додаток чи платформу як публічну чи приватну», — пояснила Розенблат.

Серед рекомендацій урядам — запровадження чітких зобов’язань для конкретних функцій платформ. За словами експертки, регулятори мають визначити, як чинні правила застосовуються до різних можливостей сервісів — наприклад, до функцій масової пересилки чи трансляції контенту.

Друга рекомендація закликає регуляторні органи розробити фактори для розрізнення публічних і приватних просторів. При цьому пропонується враховувати такі фактори як розмір аудиторії, рівень видимості контенту, наявність шифрування, контроль доступу та можливість поширення повідомлень.

Третя рекомендація закликає регуляторів відхилити будь-які зобов’язання, які можуть порушити шифрування, включаючи проактивне сканування або звітність у зашифрованих просторах. Також автори документа застерігають від розмитих регуляторних формулювань, які можуть фактично призвести до послаблення шифрування.

Маріана Олайзола Розенблат

Ще один напрям рекомендацій — підвищення прозорості роботи платформ. За словами Розенблат, сервіси, які мають функції обміну повідомленнями, повинні розкривати інформацію про те, як вони забезпечують виконання власних правил, чи збирають метадані користувачів і як реагують на запити державних органів щодо доступу до даних.

Це означає, що приватні простори для обміну повідомленнями повинні бути включені до регулювання платформи за замовчуванням. При цьому регулювання має враховувати технічні особливості зашифрованих сервісів. Наприклад, зобов’язання щодо видалення незаконного контенту можуть застосовуватися лише там, де повідомлення не зашифровані. Але прозорість і процедурні зобов’язання, такі як обов’язки щодо надання інструментів звітності користувачів, зобов’язання щодо оцінки та пом’якшення ризиків, можуть застосовуватися навіть до зашифрованих функцій.

Окремий розділ звіту присвячений медіаграмотності. За словами експертки, вона має доповнювати регуляторні обмеження, а не замінювати їх. Автори документа проаналізували національні приклади програм медіаграмотності в Україні, Ірландії, Вірменії, Литві, Північній Македонії, Австралії та Люксембурзі. Але Розенблат сказала, що жодна з цих ініціатив поки що не зосереджується безпосередньо на платформах приватних повідомлень. Вона сказала, що такі програми мають бути довгостроковими, зміцнювати довіру в громадах і проходити регулярну оцінку ефективності.

Окрім рекомендацій для урядів, звіт містить також поради для самих платформ. Зокрема, компаніям пропонують чіткіше розділяти функції приватного спілкування і публічного поширення контенту.

«Сервіс може найкраще захистити шифрування, розглядаючи канали, дуже великі групи, рекламні функції та функції штучного інтелекту як окремі функції з різними типами безпеки», — пояснила Розенблат.

Також рекомендується встановлювати обмеження на аудиторію та пересилання повідомлень, щоб уповільнювати поширення вірусної дезінформації. Серед можливих інструментів — технічні обмеження на рівні пристрою або контроль швидкості поширення повідомлень. Це конкретні заходи боротьби зі зловживаннями, але їх слід оцінювати та створювати у співпраці з користувачами, щоб уникнути підриву прав користувачів кількох облікових записів.

«Наступні рекомендації зосереджені на підтримці користувачів у перевірці фактів, зокрема в закритих і зашифрованих чатах. Оскільки платформи не можуть читати зашифрований контент, у цьому вся суть. Користувачі мають право вибирати, що перевіряти, ігнорувати чи повідомляти. Ми вважаємо, що інструменти перевірки фактів, керовані користувачами, такі як лінії підказок чи зворотний пошук зображень, сумісні з конфіденційністю в зашифрованих умовах. І платформи повинні прагнути їх розвивати», — каже експертка.

Підсумовуючи, Розенблат виокремила три головні принципи для законодавців: регулювати функції, а не платформи загалом; чітко розрізняти приватні та публічні простори; а також забезпечити захист шифрування. Для самих платформ ключовими завданнями вона назвала переосмислення дизайну сервісів, підвищення прозорості та розширення можливостей користувачів.

Далі модераторка Катарина Цюгель передала слово учасникам, які безпосередньо працюють над упровадженням рекомендацій звіту та їхнім переведенням у конкретні політики, а також представникам громадянського суспільства, які долучилися до його підготовки.

Член Ради Бельгійського інституту телекомунікацій і поштових послуг (BIPT) Бернардо Герман розповів про досвід взаємодії бельгійського регулятора з месенджером Telegram. За його словами, BIPT має можливість і привілей бути головним відповідальним за контроль над телеграмом, оскільки юридичний представник компанії розташований у Брюсселі.

Герман пояснив, що одним із ключових питань для регулятора є кількість користувачів платформи в Європейському Союзі. Від цього залежить, чи підпадає сервіс під статус дуже великої онлайн-платформи відповідно до вимог європейського Закону про цифрові послуги (DSA).

«Разом із Європейською комісією регулятор надіслав Telegram три запити щодо кількості користувачів у ЄС. Згідно з наданими числами, вони все ще не досягають порогу», — розповів Герман, маючи на увазі межу у 45 мільйонів користувачів, після якої застосовуються жорсткіші вимоги регулювання.

Бернардо Герман

Також він визнав, що платформу використовують як люди з цілком легітимними цілями, для яких важливою є конфіденційність спілкування, так і користувачі з менш прозорими намірами. Особливе занепокоєння у регулятора викликають так звані «приватні» групи, які можуть налічувати понад 100 тисяч учасників і до яких легко приєднатися.

За словами Германа, BIPT регулярно отримує звернення від національних органів влади Бельгії та інших європейських країн — зокрема Естонії, Литви, Іспанії та Данії — а також скарги від користувачів. Регулятор перевіряє, як Telegram реагує на ці звернення: чи розглядає їх своєчасно, чи надсилає відповіді належним адресатам і чи виконує подальші дії. Водночас, за його оцінкою, загальна кількість таких звернень поки що залишається відносно невеликою.

Він також додав, що взаємодія між регуляторами та платформами наразі перебуває на етапі формування.

Керівник відділу політики в Європейському апеляційному центрі Лео Твігс розповів, що поширення сервісів створює нові складнощі для управління інформаційним простором.

При цьому, за його словами, будь-які регуляторні рішення мають враховувати баланс між захистом інформаційної цілісності та правом користувачів на приватність і свободу вираження поглядів. Саме тому, на його думку, сервіси повинні надавати більше інформації про свої правила спільноти, механізми модерації контенту, оцінку ризиків і результати розгляду скарг.

Лео Твігс

Окремо Твігс зупинився на застосуванні Закону ЄС про цифрові послуги (DSA) до сервісів приватних повідомлень: «У січні 2026 року Європейська Комісія зробила важливий крок, офіційно визначивши WhatsApp як дуже велику онлайн-платформу. Це також дає користувачам право звертатися до механізму позасудового врегулювання спорів, що відповідно до статті 21 DSA надається органами, такими як Європейський апеляційний центр».

За словами Твігса, більшість спорів, які розглядає центр, стосуються мови ненависті та контенту для дорослих. Дезінформація становить меншу частку справ, але залишається проблемою.

Він також сказав, що у більш ніж половині випадків рішення центру не збігаються з позицією платформ. «Ця незгода дійсно вказує на виклик із тим, як платформи соціальних мереж модерують контент», — підсумував він, додавши, що подібні проблеми можуть виникати і в сервісах приватних повідомлень.

Старший юрист Лабораторії цифрової безпеки Максим Дворовий пояснив, що у багатьох країнах поза ЄС, навіть тих, що є партнерами у сфері інформації та демократії, ситуація складніша. За словами юриста, коли правоохоронні органи звертаються до платформ по дані про користувачів або виконання судових рішень, ті часто не реагують. Це, своєю чергою, підштовхує політиків до жорсткіших регуляторних підходів — зокрема ідей блокування сервісів.

«Будь-яке регулювання не повинно надмірно зазіхати на права користувачів, і хоч шифрування все одно має бути захищене, свобода слова все ще має бути захищена в регуляторних зусиллях», — сказав він.

Максим Дворовий

Ще одним ключовим принципом документа юрист назвав необхідність міжнародної співпраці. Він пояснив, що хоча законодавчі процеси на рівні ЄС є важливими, багато країн — зокрема й кандидати на вступ до ЄС, такі як Україна — не мають реального впливу на їхнє формування.

Дворовий висловив сподівання, що запропоновані принципи стануть першим кроком до ширших міжнародних дискусій і, можливо, до створення сильніших міжнародно-правових механізмів регулювання месенджерів та онлайн-платформ загалом.

Виконавчий директор Фонду Саміра Кассіра в Бейруті Айман Мханна сказав, що шкода, зокрема від дискримінаційних кампаній, найчастіше виникає не в приватних чатах, а у відкритих або напіввідкритих просторах.

Він пояснив, що такі кампанії зазвичай мають подібну логіку: спочатку наратив запускають політичні або економічні актори, потім його підхоплюють лідери думок, після чого активуються мережі акаунтів, які швидко поширюють повідомлення. Далі інформація потрапляє в месенджери, де через мережі довіри — родину, друзів, колег — отримує масове охоплення.

Айман Мханна

За його словами, навіть якщо згодом з’являються спростування, шкоду вже важко виправити. Саме тому його організація інвестує у системи раннього попередження, які дозволяють швидше виявляти подібні кампанії.

За його словами, підтримка інформаційного середовища — незалежних медіа, безпеки журналістів, медіаграмотності — історично становить мізерну частку міжнародної допомоги. На цьому тлі бюджети держав, які активно просувають власні інформаційні наративи, є значно більшими. Тому без серйозніших фінансових інвестицій навіть найкращі політики можуть залишитися лише деклараціями.

Мханна застеріг, що в крихких демократіях регуляторні інструменти можуть бути використані владою для обмеження свободи слова. Тому, на його думку, регулювання має бути дуже обережним і не може мати універсального підходу для всіх країн.

Співвиконавчий директор Aláfia Lab Родріго Каррейро розповів, що частина населення Бразилії отримує доступ до інтернету через мобільні пакети даних, які часто працюють за моделлю zero-rating — коли користувачі можуть користуватися окремими платформами без витрат мобільного трафіку. Месенджери зазвичай входять до таких пакетів, тому для мільйонів людей вони фактично стають точкою входу до інтернету.

Окрім повсякденного спілкування, ці платформи дедалі частіше використовують і для отримання новин. За результатами дослідження Aláfia Lab, у 2025 році 28% бразильців отримували інформацію через месенджери, і цей показник вищий, ніж роком раніше.

Родріго Каррейро

За його словами, Бразилія вже експериментує з підходом зосереджуватися не на платформах загалом, а на їхніх функціях. Наприклад, закон ECA Digital, спрямований на захист дітей і підлітків у цифровому середовищі, зосереджується не на регулюванні конкретних сервісів, а на функціях і механізмах, які можуть створювати ризики для неповнолітніх. Подібний підхід застосовують і під час виборів: виборчі органи запроваджують правила щодо масових розсилок і автоматизованого поширення політичного контенту.

Експерт також говорив про важливість співпраці між платформами. У реальності дезінформація рідко залишається в межах однієї платформи: часто вона спочатку з’являється у відкритих соцмережах, де посилюється алгоритмами, а потім швидко поширюється в месенджерах.

Через це, за словами Каррейро, ізольовані дії окремих платформ часто неефективні, а обмін інформацією та координація між ними є ключовими для зменшення системних ризиків.

Підсумовуючи, він сказав, що запропоновані рекомендації враховують багато викликів, із якими стикається інформаційна екосистема месенджерів, і можуть допомогти зміцнити цілісність інформаційного простору.

Ілюстрація створена за допомогою grok