Випуск новин із Майклом Щуром став справжньою сенсацією. Гумор на рівні з абсурдом і різкістю швидко знайшов свою аудиторію в інтернеті. Шоу називають гумористичним, хоча насправді його можна схарактеризувати у стилі «доброго і легкого тролінгу». Та окрім подібного «тролінгу», в Україні існує й інший тролінг, який несе за собою набагато більше аніж просто смішки.

В Україні соціальна мережа «Вконтакте» посідає друге місце за кількістю відвідувань, поступаючись лише пошуковій системі Google. У Росії vk.com на першому місці. Така популярність соціальної мережі не могла залишитися поза увагою пропагандистів, які шукають нові канали поширення своїх меседжів. Ба більше, вони його адаптують під стиль мережі vk.com, тобто для молодої аудиторії, яка приходить у мережу, щоб відпочити й розважитися.

Для цього пропагандисти використовують спільноти (пабліки) «Вконтакті». Найбільшою популярністю в соціальній мережі користуються гумористичні групи, які займаються не інформуванням аудиторії, а її розважанням. Наприклад «ЁП» (8,2 млн), «Смейся до слёз :D» (7,5 млн), «Корпорация Зла» (6,2 млн) тощо. Стиль повідомлень, який використовують такі спільноти, називають «тролінгом».

Тролінг is coming

Тролінг — це різновид інтернет-маніпуляцій. Психологи називають цей процес «спілкуванням із подвійним дном». Мета тролів — викликати в співрозмовника виключно негативні емоції. В англійській слово «тролінг» походить від troll — ловити рибу на блешню.

Тролями називають людей, які в грубій саркастичній формі, частіше на замовлення, відстоюють певну інформацію. Жертвами професійного тролінгу можуть ставати не тільки люди, а й комерційні структури, громадські, політичні організації.

В Україні впродовж останніх років сформувався стереотип, ніби тролі — це школярі, які мають поверхові знання. У «замовних тролів» є спеціальні мережеві спільноти, в яких початківців навчають ображати, флудити (завалювати безглуздими текстами), офтопити (виходити за рамки заздалегідь встановленої теми спілкування).

Паблік «Лепра»: де ховається інфекція пропаганди

Розсадник тролінгу в Україні — соціальні мережі. Починаючи з осені 2014 року в соцмережі «Вконтакті» з’явилися спільноти, які відверто висміювали події в Україні. Найпопулярніша спільнота — «Антимайдан». Але робота пропагандистських тролів поширилася й на інші спільноти, початково заявлені як «аполітичні». Наприклад, саркастичний паблік «Лепра».

«Лепра», або «Лепрозорій» перекладається як «проказа» — інфекційна хвороба з хронічним перебігом, яку спричинюють мікобактерії. Ідея створення цієї спільноти прийшла від блогерського форуму «Лепрозорий». У 2013 році «Лепра» перестала існувати. Інтернетом поширилися чутки, ніби форум переїхав у спільноту «Вконтакті». Насправді vk.com/leprum не має нічого спільного з оригінальною «Лепрою». Модератори нібито продовжили справу тролінгу своїх попередників.

Аудиторія vk.com/leprum — це жителі України, Росії та Білорусі. У спільноті — 3 млн 300 тис читачів. 2 млн й 100 тисяч із Росії, 388 тис. з України й лише 117 тис. — із Білорусі.

Увагу vk.com/leprum привертає нетиповими для саркастичної спільноти історіями про події на Майдані або ставленням до України як держави в цілому. Наприклад, «майданівські пости» випадають із контексту жарту й у хронологічному порядку розповідають про події в Україні в період осені 2014-го — зими 2015-го. Також трапляються публікації проросійського спрямування — про те, що всі міста в Україні заснували росіяни, або про «український футбол». Такі записи не завжди відображають саркастичний або «чорний» стиль «Лепри». Стилістика постів відрізнялася від манери розважальної спільноти, яка розміщує жарти й записи обсягом максимум до 30 слів. Ба більше: vk.com/leprum почала поширювати фейкову інформацію про Україну чи Майдан і підкріпляти її мемами. Такі записи збирали більше лайків і перепостів, аніж звичайні жарти про Україну. Наприклад, фейк про Василя Вірастюка, який нібито розігнав гей-парад у Львові. Ця новина з’явилася на фейковому українському ресурсі UaReview. Її перепостили такі російські видання, як LifeNews, Russia Today та «Ридус», які потім видалили цю новину.

Окрім цього, «Лепра» поширює розлогі дописи, присвячені відносинам між Україною й Росією. Наприклад, у дописі від 16 січня 2016 року:

«Русские — самый молодой народ, поэтому на тысячи лет отстают в развитии от других народов, а раскопки в Триполье (Украина) и Костёнках (под Воронежем) к русским не относятся, это были древние укры». Автор публікації в цій тезі іронізує та перебільшує, перекручує й змішує дві різних думки. Ба більше: використовує один із найулюбленіших підходів тролів — поширення мемів із телешоу (наприклад, у промо програми «Наша Раша» диктор ледь не кожне речення починав зі слів на кшталт «Только мы можем...», «Только русские...»).

«Европа всегда была грамотнее России. Когда Анна Ярославна вышла замуж за короля Франции, удивилась, что он не грамотный. Он же король, ему всё можно. Мог и не учиться читать. Анна была хуже всех при дворе короля, она одна умела читать, мылась и чистила зубы, вот русская дикарка». У цьому контексті йдеться про дочку Ярослава Мудрого — як і її батько, Анна народилася й виросла в Києві. Анна й справді навчила короля Генріха І грамоти, але вона не має стосунку до «російських дикарок». Елемент перекручення фактів з історії — улюблене заняття пропагандистів. Інформацію подано в стилістиці тролів.

«Америка подарила России свободу от СССР. Теперь мы СВОБОДНО можем одеваться как клоуны, бухать, наркоманить, и умирать молодыми, мы СВОБОДНО можем посылать на три буквы родителей». Використовується стереотип, що нібито в період Радянського Союзу не було алкоголізму, наркоманії, неповаги до батьків тощо. Для більшого впливу в тезі слово «СВОБОДА» написано великими літерами. Так підкреслюється іронічність, зневажливе ставлення. Названо також і «прямого винуватця» — це Америка. Ворогом США прямо не називають, але така прихована іронія — це стиль тролів.

«Мы оккупировали восточную Европу, которая была свободной, под охраной Гитлера». Друга світова війна — це сакральний, моментами навіть ритуальний мотив у Росії. Стереотип про те, що росіяни чи Радянський Союз звільнили Європу від нацистської армії, панує в Росії не на рівні міжособистісних розмов, а доходить до публічних заяв у медіа від офіційних осіб країни. Чергова гіперболізація та гра з термінами, використання оксюморона — «вільна Європа під час окупації Гітлера».

І на завершення — «И, конечно, мы вероломно напали на маленькую ДЕМОКРАТИЧЕСКУЮ Украину, а Америка её спасла». Цікавий момент, дію показано як завершену: «спасла», а не «спасает». В тезі також використано літоту — «маленькую», хоча Україну за обсягом території важко назвати маленькою країною. Таке применшення показує зневажливе ставлення. Експлуатується стереотип, найчастіше вживаний у період Майдану: Україна — це демократія. Автор за нього чіпляється й для того, щоб підкреслити своє зневажливе ставлення, виділяє це великими літерами.

У підсумку, обсяг публікації — 568 слів. Пост апелює до стереотипів, перекручених фактів з історії, використовує всі цінності сучасної Росії — спорт, релігія, культура, Друга світова війна тощо. Вся публікація приправлена абсурдом, маніпулятивними порівняннями, іронією. Такі повідомлення, що випадають зі стилю «Лепри», з’являються лише на тему стосунків Росія — Україна — Америка.

Невидимі пропагандисти

Експерт із моніторингу російської пропаганди, програмний директор ГО «Детектор медіа» Роман Шутов вважає, що пропаганда в формі гумору й тролінгу — найзручніший канал поширення. «Перед пропагандистом завжди стоїть найскладніше завдання — як упакувати контент так, щоб він був споживаний. Якщо на продукті написано — “це антиукраїнська пропаганда, прочитайте її”, на таке ніхто не зверне уваги, бо в читачів немає мотивації, — каже пан Шутов. — А коли йдеться про гумор, тут мотивація стає сама собою зрозуміла. Люди заходять в інтернет, щоб розслабитися, почитати щось смішне, й таким чином вони, власне, й споживають пропагандистський продукт. Ба більше, коли людина читає текст, щоб розслабитися й посміятися, вона відключає бар’єри розпізнавання маніпуляцій і стає більш придатною до маніпулятивних впливів. Один із принципів пропаганди — тотальність впливу: коли меседжі доходять через газети, воду, яку ми п’ємо, одяг, який ми носимо, промови президентів і гумористичні сайти».

У тролів більше шансів бути прочитаними, бо коли користувач читає їхні дописи чи коментарі, він не бачить за ними прихованого активіста-пропагандиста чи солдата інформаційної війни. Для нього це грубий, моментами брутальний користувач, який висловлюється з елементами абсурдності й чорного гумору. Він має громадянську позицію і подає її в незвичний спосіб, що лише привертає увагу однодумців чи людей, які сумніваються. У своїх дописах тролі не використовують жодних аргументів чи правдивих фактів. Вони більше апелюють до емоційного стану людину, інколи це робиться для того, щоб вивести користувача з рівноваги, а інколи просто систематично повторюються ключові слова для тих, хто сумнівається.

Соціальні мережі спрямовані на молодих людей, які люблять інтелектуальні та чорні жарти, емоційні (хоча, можливо, й беззмістовні) дискусії тощо. Тролі мають доступ до таких речей — вони краще відчувають аудиторію соцмереж і розуміються на тому, як привернути її увагу.

У розважальних спільнотах соцмережі «Вконтакте» під виглядом гумористичного контенту поширюються пропагандистські пости на тему українсько-російських відносин.