Вплив соціальних медіа на журналістику — сьогодні ця тема є невичерпною. Хоча час від часу їм передрікають занепад, поки що Фейсбук і Твіттер усе більше інтегруються в журналістику. Нещодавно в Києві відбулася конференція «Трансформація журналістики: цифрові виклики професійним стандартам та медіаетиці», яку організували Координатор проектів ОБСЄ в Україні та Національна спілка журналістів України (НСЖУ). У заході взяли участь українські й закордонні журналісти, медіаексперти, фахівці з цифрових технологій.

Однією з центральних тем конференції стали соціальні мережі й те, як вони змінюють споживання новин. З одного боку, соцмедіа є потужним конкурентом для новинних сайтів, з іншого — вони можуть полегшити роботу журналіста і стати джерелом трафіку.

Переваги соціальних мереж — 2014

Після революційних подій українська онлайн-аудиторія почала активніше цікавитися політичними новинами. Максим Саваневський, керівний партнер PlusOne DA, засновник Watcher.com.ua, нагадав, що найпопулярнішими сайтами серед українців є далеко не медіаресурси — це vkontakte, facebook, ex.ua, mail.ru та інші. Однак із початком Євромайдану відвідуваність медіасайтів надзвичайно зросла. Лідером є «Українська правда». У 2014 році сайт посів 16-те місце за відвідуваністю (у жовтні 2013-го був на 86-му місці).

Ще одна з тенденцій — збільшення трафіку із соцмереж. У жовтні 2013 року, за даними Liveinternet, денний трафік із соціальних мереж на сайти українських медіа становив 180–200 тисяч переходів. Натомість у лютому та березні 2014-го кількість збільшиласядо 2-2,5 млн переходів на добу. Лідером у генеруванні трафіку є Фейсбук, але значно покращив свої позиції й Твіттер, яким українці почали користуватись активніше.

Більше того, соціальні мережі допомогли стартувати новим ЗМІ. «Як це не парадоксально, але кризовий час — це вдалий час для запуску нових проектів, і доказ цьому — такі проекти, як “Громадське.ТБ”, Hubs, “Новое время”», — вважає Віталій Мороз, керівник програм нових медіа МГО «Інтерньюз-Україна». Він підкреслив, що порівняно із соціальними медіа навіть сайти відходять на другий план.

Наприклад, «Громадське.ТБ» заснували, не маючи онлайн-майданчика, але була присутність у Фейсбуку, потім уже з’явився онлайн-ефір, а згодом і повноцінний новинний сайт. У журналу «Новое время» була схожа ситуація — спочатку вийшла друкована версія, потім набрали обертів сторінки в соцмережах і лише згодом з’явився сайт.

Невідфільтровані експерти

Однак соціальні мережі негативно впливають на професійні стандарти журналістів. Зокрема, знижується стандарт достовірності. Якщо раніше світові медіаексперти обговорювали, що соціальні мережі і громадянська журналістика призводять до циркуляції в мережі неправдивої інформації, то зараз журналісти самі змушені в пошуках експертів звертатися до соцмедіа. Йдеться про поняття «одноосібних медіа», тобто сторінки людей, на яких посилаються фактично як на авторитетний ЗМІ. Наприклад, це сторінки Арсенія Авакова чи Дмитра Тимчука.

«Через прагнення до оперативності розмиваються не лише стандарти журналістики, але й експертне середовище. Постає питання, чи можна довіряти тому, хто популярний завдяки соціальним мережам, — зазначила Наталя Лигачова, шеф-редактор “Телекритики”. — Зараз не журналісти обирають експертів, а кожен користувач сам це робить, в залежності від того, що він хоче почути». Тобто немає певного сита чи фільтра, через який би добирались експерти.

Завдяки соціальним медіа з’явився такий різновид інформаційної зброї, як фейки. По-перше, йдеться про те, що факти підміняються історіями — в соціальних мережах поширюється велика кількість історій «із перших вуст» — від справжніх чи удаваних очевидців подій, особливо подій на Донбасі. Тому журналісти щодня опиняються перед вибором: не витрачати час на перевірку відомостей і бути першими (бути підхопленим агрегаторами новин та отримати великий трафік), або ж витрачати час на перевірку, але втратити частину заходів.

Максим Саваневський зауважив, що сьогодні збільшується попит на пропаганду, бо люди читають ту інформацію, яка збігається з їхніми поглядами. «Поняття першоджерела починає помирати, ЗМІ передруковують один одного, не перевіряючи інформації», — зазначив пан Саваневський. Він нагадав експеримент Watcher’a із фейковою новиною про те, що український гімн визнано найкращим у світі — її передрукували більше 100 видань.

Учасники форуму висловили жаль з приводу того, що не можна монетизувати довіру, а тим більше виміряти її — якби це було можливо, то сайти з більшою відповідальністю ставились би до перевірки інформації. Виходом у такій ситуації має бути активне впровадження медіаграмотності, вважає Фране Мароевіч, старший радник Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ. Він зазначив, що якщо аудиторія відрізнятиме факти від суджень, орієнтуватиметься в критеріях якісного журналістського матеріалу, то журналісти відчуватимуть більшу відповідальність за те, що вони публікують.

Про помилки ЗМІ

Незважаючи на таке активне поширення соцмереж, не всі сайти зрозуміли правила гри в цій сфері — і припускаються помилок. Деякі ресурси їх зовсім не ведуть своїх сторінок або не стежать за ними, в результаті туди потрапляє спам. Інші перетворюють стрічку Твіттера на повне відображення заголовків сайтів.

Віталій Мороз зауважив, що часто українські ЗМІ не взаємодіють із користувачами в мережах — не відповідають на коментарі, не фоловлять читачів у Твіттері. Крім того, не вміють відстежувати гарячі теми й хештеги. Адже якщо опублікувати свою новину за темою з популярним хештегом, вона матиме більше заходів.

Однак навіть помилки й випадкову публікацію фейків можна зробити корисними. Так, нещодавно багато сайтів опублікували фотографію з солдатами, які сплять під снігом, стверджуючи, що це фото із Донбасу. Згодом виявилося, що цій фотографії вже кілька років. Деякі сайти просто видалили новину з таким фото. А «Новое время» використали це як інформпривід, написавши: «Читачі НВ викрили фейк із начебто українськими військовими». «ЗМІ можуть зробити помилку, але головне, щоб вони вміли вибачитись, — зазначив Віталій Мороз. — Визнання помилок з боку медіа завжди підкупає читачів».

Покоління «екранних людей»

Щодо інформації в інтернеті поки що простежується не критичність сприйняття з боку аудиторії, а навпаки — поверховість. Велика кількість потоків інформації призводить до спрощення — користувачі часто читають лише заголовки. Як розповів Максим Саваневський, іноді матеріал може набрати більше лайків у соціальній мережі, ніж заходів. Люди лінуються читати тексти більше двох тисяч знаків та схильні клікати на картинки, а не на тексти.

Це все наслідки комунікації screen to screen, пояснила Тетяна Іванова, провідний експерт Академії української преси, професор. Вона нагадала цитату Альберта Ейнштейна: «Я боюся, що обов’язково настане день,коли технології перевершать просте людське спілкування. І світ отримає покоління ідіотів». Все частішою є картина, коли на зустрічі в кав’ярні друзі сидять, дивлячись у свої ґаджети.

Екранна комунікація сьогодні є альтернативою живому спілкуванню, й вона має інакшу психологію сприйняття інформації. Традиційно при сприйняття інформації в людини задіяні 5 органів чуття — зір, слух, нюх, дотик, смак; і що повніше вони задіяні, то якісніше людина сприймає інформацію. При комунікації screen to screen основним каналом отримання інформації є зір. Незважаючи на розвиток мультимедіа, в мережі людина більшість інформації сприймає через зір — від 70 до 90%, пояснила Тетяна Іванова. Йдеться про читання текстів, пошти, онлайн-листування. «Але в нас не вироблені алгоритми отримання якісного знання за допомогою віртуального сприйняття, — зазначила експерт. «Людина екранного мислення» більш поверхово сприймає інформацію, не заглиблюється у зміст, і цим можна пояснити довіру до фейків. «Мозок об’їдається інформацією, оцінка людини стає більш емоційною, а не критичною», — наголошує Іванова. Вона радить віддавати перевагу живому спілкуванню, інакше пророцтво Ейнштейна може здійснитися.