З 18 по 20 вересня в Росії відбувся так званий «єдиний день голосування», під час якого центральні та місцеві органи влади імітували народне волевиявлення для «обрання» наперед визначених людей депутатами Державної Думи, російського парламенту.

Єдину партію, яка декларувала антивоєнну позицію, «Яблоко», до виборів не допустили, а проти членів партії розгорнули репресії. Російські виборці могли бачити в бюлетені лише узгоджених владою кандидатів, проте навіть у таких умовах результати виборів, за оцінкою опозиційних російських медіа, наприклад «Нова Газета Європа», довелося масовано фальсифікувати. За допомогою таких фальсифікацій отримали результат (за попередньою інформацією російської Центральної виборчої комісії) у майже 58% для владної партії «Єдина Росія» за партійними списками та 208 місць із 225 за одномандатними округами. Таким чином путінська партія отримує орієнтовно 347 місць у Держдумі з 450, що буде становити рекордну кількість депутатів від «ЄдРа» за весь час.

Проте попри всю контрольованість електорального процесу з боку Кремля та масові фальсифікації, головною причиною нелегітимності «виборів» у Росії є те, що вони проводилися не лише на російській, а й на окупованих територіях України. Проведення «виборів» окупантами на захоплених землях і залучення до Держдуми депутатів, яких «обирають», а по факту призначають, від цих територій, робить нелегітимним весь виборчий процес і його результати.

Українське Міністерство закордонних справ 21 вересня опублікувало заяву, в якій назвало псевдовибори на загарбаних українських територіях «нікчемними»: «Проведення “виборів” на тимчасово окупованих територіях є незаконним, а їхні результати — нікчемними. Це порушення національного законодавства України та міжнародного права, яке позбавляє залишків легітимності весь процес парламентських виборів у Росії загалом та склад російського парламенту».

Віцепрезидентка Європейської комісії Кая Каллас назвала вибори «так званими» та «фіктивними» й запропонувала запровадити нові санкції проти тих, хто бере участь у їх проведенні на окупованих українських територіях.

З аналогічною заявою виступила також Рада Європи. Велика Британія, Норвегія, Австралія, Нова Зеландія та Канада теж засудили фіктивні «вибори», назвавши проведення їх на захоплених українських землях «частиною ширшої системи окупації».

Як відбувалася імітація «виборів» на окупованих територіях

На більшій частині тимчасово окупованих територій «вибори» розпочалися задовго до офіційно визначених дат голосування на виборчих дільницях. Так зване дострокове голосування проводилося з 28 серпня по 17 вересня і відбувалося шляхом обходу населення «мобільними групами», які складалися з представників виборчих комісій, поліцейських та озброєних російських військових. На відео та фото, які місцями зафіксували процес, можна побачити, як військові переносять скриньки для голосування та ретельно стежать за «волевиявленням» місцевих жителів.

Процес «дострокового виїзного голосування» на окупованій частині Донецької області під контролем російських військових. Джерело: Euronews

Місцеві окупаційні адміністрації оголосили, що більшість виборців проголосувала до 18 вересня. Зокрема вже вранці 18 вересня «виборча комісія» окупованої частини Донеччини назвала показник у 75% виборців, які нібито взяли участь у голосуванні. Після першого дня офіційного голосування явку окупанти оцінили вже у 80%. Схожі числа було названо окупантами і на інших територіях: понад 79% у Луганській області, 80% на Запоріжжі та 74% на Херсонщині. Помітно відрізняється явка в Криму, де було нараховано лише 47% і 63% у Севастополі.

Загалом явку на виборах російська ЦВК оцінила у понад 59%. Тобто на окупованих територіях (крім Криму) явка для російських виборів є аномальною і більш схожа на ті числа, які оголошують у так званих «електоральних султанатах» на кшталт Чечні та Дагестану, де в протоколи записують інформацію про понад 90% тих, хто проголосував, із майже одностайним потрібним владі «вибором». При цьому варто враховувати, що справжня явка на виборах є ще меншою за оголошені 59%, оскільки вона включає інформацію з цих «султанатів», вкиди й інші фальсифікації. Яким був справжній відсоток людей, які проголосували в окупації, визначити хоча б приблизно не є можливим.

На території Росії на деяких окремих дільницях були присутні незалежні спостерігачі, й на цих дільницях було зафіксовано результати, які помітно відрізняються від загальних, із «Єдиною Росією», яка набирає менше голосів за інші партії в бюлетені. За цими даними опозиційні російські медіа роблять підрахунки (The Insider, «Нова Газета Європа»), оцінюючи, що «Єдина Росія» отримала на виборах насправді значно нижчий відсоток голосів і припускаючи, що 18 із 30 мільйонів бюлетенів за владну партію могли бути «фейковими». На окупованих же територіях, із їх «виїздним голосуванням» за участі військових, про жодний контроль і оцінку «справжності» не може бути мови.

Одна з виборчих дільниць на окупованій частині Херсонської області з радянськиими пропагадистськими плакатами. Джерело: пропагандистські медіа

Що можна було побачити на опублікованих пропагандистськими медіа відео з виборчих дільниць, так це те, що черг там не було. За повідомленнями журналістів, на окупованих територіях не було й активної передвиборчої кампанії.

Зокрема, журналістка з Маріуполя Анна Мурликіна говорить, що цьогорічна виборча кампанія вирізнялася мінімумом агітації, зокрема тишею на місцевому телебаченні. За її ж словами, окупанти не публікували навіть інформацію про адресу виборчих дільниць.

Про «тишу» щодо виборів пише і луганська «Реальна газета». Щодо Криму заступник Постійного Представника президента України в АР Крим Денис Чистіков заявив, що окупанти «намагалися не дратувати населення» та не згадувати про вибори.

Така «секретність» погано співвідноситься з заявленою окупантами явкою у 70—80%. Можна припустити, що «мобільні групи» з силовиками доклали стільки зусиль, щоб примусити до голосування всіх жителів українських територій, до яких могли дотягнутися, і таким чином забезпечили цю «явку». Проте відгуки у місцевих телеграм-чатах свідчать про протилежне: багато людей ніяких комісій не бачили. Тому набагато логічніше виглядає варіант, у якому ці числа існують лише у підписаних окупантами протоколах виборчих комісій. У будь-якому разі про жодне «добровільне волевиявлення» та «представленість» окупованих територій у Держдумі не може йтися.

Парламентарі-призначенці: хто пройшов до Держдуми з окупованих територій

Окупаційна влада розділила українські території на одинадцять одномандатних округів: чотири в Криму, три в Донецькій області, два в Луганській і по одному в Запорізькій і Херсонській областях. Враховуючи імітаційний характер виборчого процесу в окупації, доречніше говорити про призначення, ніж про «обрання» в цих округах депутатів.

Так, за попередніми результатами, оголошеними російською ЦВК, в Донецькій області депутатами було призначено російську пропагандистку, «воєнкора» Ірину Куксенкову, колишнього «прем’єра» окупаційного уряду Донеччини Олександра Бородая та заступника директора вугледобувного підприємства «Імпекс-Дон» Сергія Макарова.

Куксенкова народилася в Києві, проте з 2004 року працювала в російських медіа. У 2022 році працювала в інформаційному супроводі повномасштабного вторгнення Росії, зокрема під час штурму Маріуполя та в Гостомелі, де вона записала репортаж поруч зі знищеною «Мрією». Як писав журналіст Денис Казанський, Куксенкова була коханкою російського генерала Головного управління Генштабу ЗС РФ (раніше ГУР) Володимира Алєксєєва. Дані про відносини Куксенкової з Алєксєєвим також підтверджуються незалежними російськими медіа (Verstka). Ймовірно, саме зв’язок із високопоставленим генералом посприяв просуванню пропагандистки до депутатки Держдуми.

Олександр Бородай став відомим у 2014 році як один із головних діячів російської окупації Донеччини. Московський політтехнолог був призначений кураторами «прем’єр-міністром» сепаратистської адміністрації, а коли було прийнято рішення про заміну її керівників на місцевих, слухняно пішов у відставку. За проявлену лояльність в 2021 році Бородай став депутатом Держдуми за списком «Єдиної Росії». У вересні 2026 року Бородай був звинувачений у Росії в організації поборів із російських військовослужбовців, привласненні коштів, призначених на продовольче забезпечення, та «гуманітарного» автотранспорту. Проте це не завадило йому «переобратися» у виділеному для нього округу.

Сергій Макаров — найменш публічний із «донецьких» одномандатників. Про нього відомо, що він народився в Донецьку та працював у вугільній промисловості. Останніми роками пов’язаний із компанією «Імпекс-Дон», яка управляє вугільними активами на окупованій території. З цікавого про депутата можна зазначити, що його було обрано від Горлівського округу, до якого окупанти включили також непідконтрольні їм Краматорськ, Слов’янськ та інші міста.

У Луганській області депутатами російського парламенту стали два представники місцевого окупаційного органу «Народна рада» Денис Колесников та Іван Санаєв. Колесников народився у Луганську, займався будівельним бізнесом. Іван Санаєв — виходець із Сорокиного (до 2016 року — Краснодон), у 2010 році був обраний депутатом міської ради від Партії регіонів. І Колесников, і Санаєв стали колаборантами у 2014 році, долучившись до структур сепаратистів на Луганщині. Обидва перебувають під санкціями РНБО та звинувачені СБУ у посяганні на територіальну цілісність України та колабораційній діяльності.

На відміну від Луганщини, в Запорізькій області «гідного» кандидата окупанти не знайшли, відправивши до Держдуми Олексія Тихомирова, представника окупаційних структур Криму. В 2010—2014 роках він був депутатом Верховної Ради Криму від Комуністичної партії України, сприяв окупації півострова Росією. Тихомиров очолював одну з найбільших паливних компаній Криму «Атан-Крим» і був заступником голови так званої Рахункової палати Криму.

У Херсонській області депутатом було призначено Олену Дмитрук, удову українського екснардепа від Партії регіонів і депутата Херсонської облради Миколи Дмитрука, померлого у 2021 році. Дмитрук була власницею «Херсонліфту» та низки інших підприємств, які залишилися на деокупованій території області. Після 2022 року вона приєдналася до окупантів, отримала у керівництво Новокаховський хлібзавод і посаду першої віцеспікерки окупаційної Херсонської обласної думи.

В окупованому Криму, єдиній українській території, де незаконні вибори до Держдуми проводяться не вперше, депутатами було в основному перепризначено тих же осіб, які отримували мандати раніше. Юрій Нестеренко, Леонід Бабашов і Тетяна Лобач знову стали депутатами. Всі троє до 2014 року займалися в Криму бізнесом, а після захоплення півострова Росією приєдналися до окупаційної влади. Новою депутаткою стала Яніна Павленко, яка до окупації була депутаткою Верховної Ради Автономної республіки Крим, а також очолювала завод шампанських вин «Новий Світ» і виноробне об’єднання «Массандра». Після окупації виноробні підприємства дісталися другу Путіна Юрію Ковальчуку, а Павленко натомість отримала посаду керівниці окупаційної адміністрації Ялти. Як пишуть «Крим.Реалії», під час повномасштабного вторгнення Павленко вступила до лав підрозділу територіальної оборони «Барс-Крим» із позивним «Мати» і регулярно допомагає російським військовим.

Таким чином можна побачити, що окупаційна влада намагається зобразити картину «народного представництва» українських територій у Держдумі, знаходячи здебільшого місцеві кадри для делегування у російський парламент. При цьому деякі округи віддають під російських призначенців, які брали участь у захопленні українських територій, як у випадку з Бородаєм і пропагандисткою Куксенковою. А від Запорізької області відправили вже перевіреного кримського колаборанта.

Загалом оголошена окупантами «явка» у 70—80% мало схожа на результат вільного голосування. Дострокове збирання голосів у супроводі озброєних військових, майже непомітна кампанія та відсутність незалежного контролю не дають змоги встановити, скільки людей насправді взяли участь у «виборах». Натомість ці показники дають Кремлю змогу демонструвати нібито масову підтримку серед місцевих жителів.

Склад «обраних» від окупованих територій пояснює, для чого потрібна ця вистава. Мандати отримали перевірені колаборанти та російські діячі, пов’язані з захопленням українських земель. Через них Москва намагається видати окупацію за політичну норму, а призначенців — за представників місцевих жителів. Та жодні протоколи й депутатські посвідчення не змінюють статусу цих територій і не роблять незаконні «вибори» легітимними.