
Як «Фламінго» зруйнував міф пропаганди про «глибокий тил»
Як «Фламінго» зруйнував міф пропаганди про «глибокий тил»


У ніч на 21 лютого 2026 року підрозділи Ракетних військ і артилерії ЗСУ завдали удару крилатими ракетами FP-5 «Фламінго» по Воткінському машинобудівному заводу в Удмуртській Республіці Росії — за понад 1300 км від лінії фронту. Це один із найглибших підтверджених ударів української далекобійної зброї по стратегічному об’єкту російського ВПК.
FP-5 «Фламінго» — це українська крилата ракета наземного базування, розроблена компанією Fire Point. Її вперше представили 18 серпня 2025 року. Ракета має дальність до 3000 км (за заявами розробника), бойову частину вагою 1150 кг, крейсерську швидкість 850—900 км/год і заявлену точність CEP 14 метрів. Для порівняння — дальність «Фламінго» фактично вдвічі більша, ніж у сучасної версії Tomahawk Block V. Українська новинка призначена саме для ураження високозахищених цілей у глибокому тилу ворога.
Унікальність цього «мідл-страйку» в тому, що Україна вперше (і з максимальною підтвердженою ефективністю) застосувала власну серійну далекобійну ракету проти ключового підприємства, яке виробляє твердопаливні балістичні ракети: РС-24 «Ярс», «Булава», «Іскандер-М», «Кинджал» і «Орешник».
Через заборону західних партнерів, зокрема американських, використовувати надану ними далекобійну зброю для ударів углиб території Росії — з метою уникнення ескалації — Київ змушений розвивати власні технології. Саме тому паралельно з ракетними програмами з’являються операції на кшталт «Павутина» (червень 2025-го), коли СБУ запустила дрони з вантажівок усередині Росії й уразила стратегічну авіацію на п’яти аеродромах. Такі дії, з одного боку, не порушують «червоних ліній» і побоювань західних урядів щодо прямого застосування натовської зброї на території Росії, а з іншого — чітко демонструють: у Росії більше немає «глибокого тилу» й «безпечних» регіонів.
Ще восени 2025 року російська пропаганда формувала навколо «Фламінго» наратив знецінення, сповнений нестиковок і передчасного тріумфалізму. «Нищівний удар», як писала пропаганда, по цехах збірки крилатих ракет «Фламінго», який нібито знищив українське виробництво, відбувся у вересні 2025 року, а потім ще раз у жовтні. Водночас пропагандисти у жовтні 2025 заявили про нібито перше збиття «Фламінго». «Якщо почнуть пускати більше “Фламінго”, буде просто “некомфортно”, але на масове застосування чекати не варто. Вундерваффе, як зазвичай, виявилася пшиком, а обіцянки “рознести Москву” — фантазіями в дусі дешевого бойовика», — йшлося в одному з пропагандистських ресурсів. Росіяни смакували заяви деяких українських політиків, сповнені скептицизму щодо «Фламінго». Зокрема, слова Петра Порошенка, який в інтерв'ю «Еспресо» сказав: «Коли вона (ракета, — “ДМ”) летить сама, вона нікуди не потрапляє. Але психологічний ефект має».
На старті програми західні й українські аналітики й експерти висловлювали скепсис щодо «Фламінго». Сумнівалися в якості серійного виробництва, надійності та здатності пробивати російську ППО. Перші бойові пуски по цілях у Криму дали змішані результати: не всі ракети досягли цілі, один промах склав 100—200 метрів, інший — 15—40 метрів від точки прицілювання.
Проте удар по Воткінському заводу кардинально змінив оцінки аналітиків. Супутникові знімки (Militarnyi, CyberBoroshno 21—22 лютого 2026 року) зафіксували пряме влучання: у даху одного з заводів утворилася пробоїна, зафіксовано пожежу та внутрішні руйнування.
Після цього російська пропаганда змушена шукати нові пояснення, чому «нічого страшного не сталося». Для вивчення наративів, що просуває пропаганда щодо «Фламінго», Центр досліджень «Детектора медіа» проаналізував 150 повідомлень із російських і проросійських телеграм-каналів, створених із 21 по 24 лютого, що містили слова «Фламинго» та «Воткинск». Дані з телеграм-каналів надала компанія Lets Data.
Російська ППО «перевантажена», а «Фламінго» — це нова «червона лінія» для росіян
Супутникові знімки показали пробоїну в даху цеху заводу, а український Генштаб офіційно підтвердив застосування нової далекобійної зброї, отже, повністю заперечувати удар для російської пропаганди стало неможливо. Тож пропаганда просуває кілька тез: «м’яке» антикризове заспокоєння та жорсткий «кровожерливий» заклик до ескалації.
Головна теза з заспокоєння й применшення наслідків: удар був, але наслідки не критичні й точно не катастрофічні. Канал «Дмитриев» (131 тис. підписників) пише: «Дірка вийшла досить великою. Однак, ще раз це повторю, не варто переоцінювати значення подібних ударів, вивести такий великий завод із ладу вкрай складно, і вірити оцінкам, що все виробництво стало, точно не варто». Ще один канал «Сводки ополчения Новороссии Z.O.V.» (221 тис.) розвиває цю думку: «Сама площа заводу величезна і навіть серйозні пошкодження одного з цехів не здатні вивести підприємство з ладу».
При цьому ключовий акцент свідомо зміщено. Проблема нібито не в тому, що Україна розробила ефективну ракету дальністю понад 1400 км, а в тому, що «російська система ППО сильно перевантажена безпілотниками та реактивними дронами» — тими самими саморобними «українськими крилатими ракетами, які є далеко не найскладнішою метою для ППО» (з цитованого вище каналу на 221 тис. підписників). Таким чином, пропаганда перекладає відповідальність із власної технологічної вразливості на «перевантаження» і «масовість» українських атак. Це класичний прийом: визнати факт, але позбавити його загрозливого сенсу, перетворивши поразку на свого роду технічну дрібницю.
Інше повідомлення — відверто «кровожерливе» — розкручує тему помсти й ескалації. Заяву губернатора Удмуртії Олександра Бречалова про те, що «такого рівня удар і загроза стратегічній ядерній безпеці Росії не повинні залишатися безкарними» і “звичайним “у відповідь” ракетним ударом тут не відбудешся”, провоєнні канали підхопили й радикалізували. Канал «Выпускайте КракенаZ!» (понад пів мільйона підписників) пише: «Атаку на ланцюг виробництва наших засобів стримування не можна сприймати легковажно — це один із пунктів наших військових доктрин про створення ядерної загрози для Росії. Ще один перетин горезвісних “червоних ліній”». І тут же пропонує рішення: «Всі залишки б/УРСР мають розміри приблизно 600×1000 км. Щоб убезпечити наші території, доведеться створити буферну зону завглибшки до заходу Польщі. Туск, спиш?».
Інший приклад закликів до ескалації можна побачити у телеграм-каналі колаборантки та пропагандистки Юлії Вітязєвої, яка так відреагувала на слова Володимира Зеленського, що удар був дуже влучним і кількість ударів цими ракетами по російській території збільшуватиметься: «Мою думку про те, що треба зробити з хутором, ви знаєте. Гуманізм — це недозволена розкіш, яка нам обходиться все дорожче». Інші телеграм-канали, що потрапили до вибірки, перейшли до погроз безпосередньо Зеленському, водночас залякуючи читачів, що Україна нібито може перейти до враження цивільної інфраструктури: «Зеленський підтвердив застосування ракет “Фламінго”. Ми точно знаємо, по яких цілях що влучило, а що не влучило. Застосування цих ракет — червона лінія, час піти Зеленському назустріч і втопити його VIP-бункер ближче до центру Землі. І не тільки його. Чого ми чекаємо? Удару “Фламінго” по центру російських міст?» — написали в анонімному телеграм-каналі «Win-Win» з аудиторією понад 150 тис. підписників.
Окремі аналізовані пропагандистські канали вдалися до класичної риторики ядерної ескалації, використавши успішний удар «Фламінго» як привід, домішавши до цієї теми конспірологію. Буцімто, Німеччина відмовилася, а Британія та Франція можуть надати Україні «брудну бомбу», а засобом її доставки до Росії може стати власне «Фламінго». Про це з посиланням на слова «експерта» пише телеграм-канал пропагандистського агенства Sputnik: «Британія і Франція здатні передати Україні ядерний вибуховий пристрій за добу. Боєголовку потрібно адаптувати, наприклад, під крилату ракету “Фламінго”. Тут і знадобиться допомога британських фахівців. Німеччина відмовилася брати участь в авантюрі, оскільки не володіє необхідними технологіями». Інший російський «експерт» у своєму телеграм-каналі з аудиторією 180 тисяч підписників, поширив фейк Служби зовнішньої розвідки Росії (СЗР) про буцімто передачу західними спецслужбами компонентів ядерної бомби українській армії, вигадавши, окрім «Фламінго», нову ракету-носій для такої зброї: «Цілком очевидно, що створити ядерну зброю Україна не здатна. Україні зброю передадуть. Боєголовку, компоненти — не має значення. Але це буде виглядати як “українська розробка”. Так уже сталося з ракетою “Фламінго”, нібито українською, але технічно європейською. Носієм ядерного заряду буде формально українська ракета із назвою, наприклад, “Бандера”, а технічно французькою або британською».
Агітпроп перетворює удар «Фламінго» по військовій цілі на привід для територіальних претензій і ядерного шантажу. Удар по виробництву «Ярсів», «Булав» і «Іскандерів» подається не як тактична поразка, а як пряма загроза існуванню Росії, яка виправдовує будь-яку відповідь.
Фламінго — «хохло-британські ракети»
Ще одним наративом пропаганди стосовно «Фламінго» є применшення ролі в цьому України. Деякі з пропагандистів ще до удару висловлювали сумніви в здатності української промисловості виробляти ракети «Фламінго» у достатній кількості та стверджували що замість них застосовуються аналогічні ракети британського виробництва FP-5. Один із пропагандистів (понад 1,5 млн підписників на телеграм-каналі «Rybar») 16 лютого писав: «Версія про те, що противник застосовував британський FP-5, виглядає не менш обґрунтованою. Київська влада все ж не має достатніх ресурсів для розробки та масового виробництва “Фламінго”, але ніхто не заважає поставити український шильдик на західні компоненти».
З тим самим посилом з приводу удару по заводу в Удмуртії виступив інший великий пропагандистський телеграм-канал «Два майори» (1,2 млн підписників). Хоч у повідомленні й припускається, що могли бути застосовані саме «Фламінго» українського виробництва (які називаються «хохло-британськими» ракетами), пропагандисти також висувають версію, що «ніщо не заважає Лондону випробовувати під цим соусом свої ракети FP-5». Менший за розмірами пропагандистський канал (33 тис. підписників) навіть не допускає думки про те, що українці здатні самі виробляти ракети, й однозначно стверджує про «дрібнобританське» джерело їхнього походження. «Цей удар повністю підготували і провели США і Дрібнобританія, як і всі попередні подібні удари по території Росії».
У інших аналізованих каналах поширили коментарі терориста Ігоря Гіркіна (відомий також як Стрєлков), який говорить про британське походження ракет як нібито доконаний факт: «Фактично противник обстрілює нашу територію британськими ракетами під їхньою власною назвою, ну а ми робимо вигляд, що все так і має бути» — такі слова Гіркіна з невтішним аналізом «чотирьох років СВО» (повномасштабної війни Росії проти України — «ДМ») поширили кілька пропагандистських каналів із сумарною аудиторією понад 260 тисяч підписників.
Заявляючи про британське виробництво ракет, пропагандисти також хвилюються з приводу того, що ці виробничі потужності перебувають поза межами досяжності для російських засобів ураження. Один із таких спікерів, Сергій Міхєєв, у ефірі радіо «Вєсті FM» розмірковує: «Ось ці ракети, так би мовити, “Фламінго”, нібито українські, насправді це британські ракети. Там просто наклейка стоїть, що це зроблено в Україні, і так далі, і так далі, так? А насправді це має бути ціллю». Пропагандист далі говорить, що заводи з виробництва зброї в Україні можуть бути цілями для російських ракет і дронів, а заводи, які розташовані в Німеччині та Британії, не можуть. «Усе виробництво переводиться туди. Точніше, навіть виробництво не треба нікуди переносити. Просто клеїмо на європейську зброю наклейку “Зроблено в Україні”. Все. І що тоді? Тобто цілий ряд логічних тупиків, які, дозволяють нашим ворогам говорити, а ми нічого-нічого».
Інший пропагандист, Трофим Татаренков, на своєму каналі «Ізолєнта live», який він веде разом із Петром Лідовим у рутубі, російському аналозі ютубу, висловився з приводу загрози для Росії з Європи більш стисло: «Вони, європейці, спокійно б’ють по наших заводах, які виробляють ракети, наприклад, які загрожують Європі. Але не били жодного разу. Ми у відповідь не б’ємо по заводах, які загрожують нашим заводам». Обидва спікери експлуатують тезу про те, що проти Росії напряму воює нібито не лише Україна, а і європейські країни. Ця теза дозволяє не лише підігрівати у аудиторії ненависть по відношенню до Європи, а й виправдовувати провали російської армії та керівництва, зокрема пояснювати удари по території Росії тим, що «ми не можемо відповідати, не розв’язуючи Третю світову». Можливо також, що такі заяви спрямовані на підготовку суспільної думки в Росії до нового витку ескалації та військових дій, або принаймні погроз такими діями щодо європейських країн.
Росія десятиліттями будувала образ країни, де ядерна тріада захищена, з одного боку, ППО, а з іншого — самою географією та тисячами кілометрів «безпеки». 21 лютого 2026 року ця ілюзія зазнала прямого удару — і не від ATACMS чи Taurus, а від серійної української ракети.
Пропаганда відреагувала не запереченням факту, а спробою переписати його сенс. Замість визнання технологічного прориву України кремлівські канали перекинули провину на «перевантажене ППО». Поразка перетворюється на аргумент проти ворога, а не на доказ власної вразливості. Мовляв, надто багато атакували, тому деякі ворожі ракети чи дрони досягли цілі.
Що цікаво, «м’яке» применшення наслідків («завод величезний, одна дірка нічого не вирішує») поєднується з радикальними територіальними вимогами («буферна зона до Варшави»). Ця двоїстість — не хаос, а свідома стратегія: заспокоїти обивателя, щоб він не запанікував, і водночас розпалити радикальну частину аудиторії, яка вимагає «остаточного вирішення».
Удар «Фламінго» змусив російську пропаганду визнати те, що вона роками заперечувала: війна вже давно вийшла за межі «спецоперації на Донбасі» та перетворилася на війну на виснаження з високотехнологічним противником, який здатен вражати ключові вузли ВПК за тисячі кілометрів від лінії бойового зіткнення.
Ілюстрація: Grok
















