22 липня в Україні розпочалися протести, коли Верховна Рада проголосувала за законопроєкт №12414. Згідно з ним, незалежність Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП) фактично нівелюється, а ці органи повністю підпорядковуються Генеральному прокурору. Попри звернення громадськості та перші протести у низці міст України, президент України Володимир Зеленський підписав закон. З того часу протести посилилися, європейські партнери розкритикували закон, а група народних депутатів і сам президент подали до Верховної Ради свої версії законопроєктів, які скасовують положення ухваленого парламентом і підписаного президентом законопроєкту №12414. Як сам документ, так і протести навколо нього викликали розголос і породили теорії змови щодо цих демонстрацій.

НАБУ та САП нібито завжди перебували під «зовнішнім управлінням» 

Ця теза стала одним із виправдань рішення ухвалити законопроєкт. Наприклад, під час обговорення законопроєкту перед голосуванням у Верховній Раді лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко розповідала про те, що цей закон нібито є звільненням від зовнішнього впливу. Депутати також апелювали до того, що НАБУ нібито контролюють «грантодавці» і «західні партнери». Деякі пропагандисти навіть указували, що це нібито проєкти Демократичної партії США. За їхніми словами, спротив проти закону теж є радше штучним і навіть «проплаченим» коштами країн ЄС і Канади. Мовляв, це витівки «глобалістів», які «керують світом». Цікаво, що про протести за «гроші USAID» писали й російські пропагандисти, зокрема, Юлія Латиніна. 

24 січня 2025 року адміністрація Дональда Трампа ухвалила рішення припинити надання допомоги іншим країнам у рамках програм USAID та інших ініціатив подібного штибу американського уряду. Тоді під дію цього рішення підпали не лише громадські організації, а й державні українські інституції, серед яких були НАБУ і САП. Як писали аналітики «Детектора медіа», твердження про те, що НАБУ та САП є «проєктами Демпартії США», спрощують складний контекст їхнього створення та функціонування, ігноруючи підтримку інших міжнародних партнерів, таких як ЄС, і юридичну незалежність цих інституцій.

Інформація про замовність протестів не має жодного підтвердження. Хоч першими занепокоєння щодо законопроєкту 12414 висловили активісти, які спеціалізуються на антикорупційній діяльності, протести в Києві, наприклад,  почалися з заклику ветерана російсько-української війни Дмитра Козятинського, а більшу частину їхніх учасників складає молодь. Участь у демонстраціях беруть і представники громадських організацій, які справді отримували або досі отримують грантову підтримку країн Заходу на різні проєкти. Однак це не є доказом того, що вони діють згідно з інтересами країн-грантодавців.

Теорії змови про їхню «проплаченість» і «продажність» є елементом систематизованої інформаційної кампанії, до якої вдавались інформаційні канали, афілійовані з президентською командою, починаючи з 2019 року. «Детектор медіа» писав у 2024 році про те, як російська пропаганда використовувала інформаційне протистояння Офісу президента з керівником Bihus.info Денисом Бігусом і співзасновником проєкту «Наші гроші» Юрієм Ніколовим, яких у цих кампаніях називали «соросятами». 

Протест нібито курується Росією 

Акаунти, що нагадують ботів у соцмережах, і медійні особи, що стали на захист президента у цій ситуації, поширюють також тезу про те, що демонстрації нібито куруються Росією, а учасники зібрань буцімто не до кінця розуміють, у чому беруть участь. Мовляв, на це вказує те, що у перші дні протестів у Києві та низці інших міст не було повітряної тривоги.

Тема російського впливу стала зручною для влади, щоб виправдати ухвалення контроверсійного закону. Як президент Зеленський, так і низка інших урядовців і політиків, які захищають ідею, вказують, що головною метою закону нібито є нагальна потреба очищення НАБУ та САП від «російського впливу». 21 липня, за день до голосування за законопроєкт №12414, відбулись обшуки у працівників Національного антикорупційного бюро України. У Бюро повідомляли про 70 обшуків у 15 працівників і що їх проводять без ухвали суду. У цей же день у Спеціальній антикорупційній прокуратурі повідомили про отримання слідчими Служби безпеки України доступу до всіх справ, якими займалася НАБУ. І що СБУ проводила перевірку, коли керівники НАБУ та САП перебували у закордонному відрядженні.

Хоч питання «російського впливу» і є застереженням для національної безпеки України, низка розслідувань незалежних активістів та організацій указує на присутність російських впливів навіть безпосередньо в Офісі президента. Тому такі дії саме щодо НАБУ та САП йдуть усупереч задекларованій меті обмеження ворожого впливу на  антикорупційні інституції.

Інформація про «курування» протестів Росією також не знайшла жодних підтверджень — усе вказує на спонтанність демонстрацій, зокрема гасла, зроблені на частинах картонних коробок із різною стилізацією на контрасті з однаково надрукованими гаслами, до чого часто вдаються на протестах, проплачених Росією. Версія зі стратегічною відсутністю повітряних тривог розсипалася за кілька днів після початку протесту, коли Росія знову почала атакувати українські міста з повітря.

Росія дійсно намагалася скористатися протестом, вдаючись до перекручування його змісту у своєму інформаційному полі та навіть до провокацій на місці подій — у цьому випадку йдеться про ситуацію зі спалюванням портретів Володимира Зеленського й Андрія Єрмака під час одного з протестів. Як писав «Детектор медіа», обвинувачення на адресу президента Зеленського та його команди в спробах підпорядкувати антикорупційні органи відображають реальні внутрішньополітичні напруження, але подаються з маніпулятивним акцентом на нібито безкарність влади.

Пропагандистські канали також применшують значення протестів на підтримку НАБУ та САП, представляючи їх як маргінальні та приречені на невдачу без зовнішньої підтримки — задля цього, зокрема, і вдаються до теорій змови у цьому випадку. 

Утім, протестувальники постійно декларують саме протидію корупції як частину безпеки та стійкості держави України, оскільки корупція має безпосередній вплив на події на фронті. Натомість російська влада та пропаганда використовують подібні інструменти задля дискредитації протестів якщо не через відкрите насилля, то через розпалювання насилля та скепсису проти протестувальників всередині українського суспільства.

Президент Росії Володимир Путін теж говорив про «зовнішнє управління» НАБУ і САП у своїй промові, якою він проголосив новий етап агресії проти України у 2022 році. Це — ще один приклад, як конспірологічні теорії можуть стати політичною зброєю в руках можновладців задля досягнення персональних цілей і поглиблення суспільного розколу в часи, коли водночас ідеться про потребу єдності, увагу на життєво важливих для існування держави дій і цінностей.

Фото: Ірина Семенюта