Німецький режисер угорського походження Міклош Ґімеш зняв документальний фільм про Тома Куммера, журналіста, який наприкінці 90-х опублікував у німецьких та швейцарських виданнях низку фальсифікованих інтерв’ю із знаменитостями.

Молодому швейцарцеві вдавалося протягом понад шести років продавати інтерв’ю з голлівудськими зірками – Шерон Стоун, Кім Бесинджер, Шоном Пенном, Брюсом Віллісом, Памелою Андерсен, - які відкривали йому своє серце як нікому іншому. Окрім акторів, він зумів розговорити Майка Тайсона, Кортні Лав та інших. Дивовижні ексклюзиви викликали неабиякі ревнощі в інших журналістів, яким не вдавалося розговорити зірок. Попався Куммер 2000-го, опублікувавши інтерв’ю з Кристиною Річчі, яке змусило конкурентів перевірити автентичність аж занадто відвертого матеріалу. Suddeutsche Zeitung, яка була головним замовником Куммера, перепросила своїх читачів за публікацію сфальшованих інтерв’ю.  

Як повідомляє The Guardian, Ґімеш сам був одним із постраждалих від обману Куммера, оскільки був заступником головного редактора газети Tages-Anzeiger, де також публікувались тексти облудника. Фільм «Поганий хлопець Куммер» (Bad Boy Kummer) вочевидь романтизує ошуканство журналіста. «Куммер обманув усіх: медіа, зірок, а може, й самого себе. Фільм про змарноване життя великого таланту і про те, що таке правда», - йдеться в анотації до стрічки.

Зараз Куммер відійшов від журналістики й живе у Лос Анджелесі – місті, де мешкає більшість героїв його фіктивних інтерв’ю, - працюючи тренером із тенісу. Він не покаявся в тому, що робив, заявивши, що був художником і працював «на межі журналістики», та досі вважає свої матеріали чудовими: «Я писав імпресіоністські літературні описи життя зірок у форматі так званого інтерв’ю, і кожен професійний редактор мав розпізнати вимисел, якщо, звісно, він не є цілком некомпетентним».

Куммер каже, що розчарований відмовою найбільш поважних редакторів, що купилися свого часу на його фальшивки, брати участь у зйомках. За його словами, йому вдалося дурити всіх шість років через те, що всім подобались образи знаменитостей, що поставали в його інтерв’ю: «Вони опинились у полоні ілюзії, що зірки можуть говорити так, як я змушував їх говорити. Їм усім подобались мої тексти, й вони хотіли читати ще. Я був певний, що редактори в курсі: ніхто не просив мене надати аудіо записи розмови, ніхто не вимагав жодних доказів того, що інтерв’ю справжнє».

Позаяк німецькі ЗМІ дотепер не можуть забути образи на Куммера, режисерові довелося вислухати чимало критичних зауважень – він, мовляв, годує марнославство облудника. Ґімеш підтвердив, що заплатив Куммерові гонорар за учатсь у фільмі, одначе наполягає, що жодного впливу на зміст стрічки головний герой не мав. За словами режисера, він не збирається героїзувати чи реабілітувати Куммера, а просто хоче розповісти цікаву історію. За словами Ґімеша, Куммер радо погодився зніматися у стрічці, адже не хоче, щоб про нього забували. Неоднозначний фільм про Куммера був презентований у Німеччині на минулому тижні, трейлер можна подивитись тут.