Відповідь на закиди, оприлюднені в публікації «Банкова маскується Україною»: курсивом подано цитати з публікації, а прямим світлим шрифтом – зауваження до них.

«На “Свободі слова з Андрієм Куликовим” (ICTV) з певними варіаціями було відтворено формат “Великої політики”, коли в студію запрошується вища посадова особа для комфортної розмови на приємну тему. Цього разу в ролі спікера Банкової виступила перший заступник глави АП Ірина Акімова».

Певні варіації, либонь, полягали в тому, що до Ірини Акімової мали змогу звернутися двоє експертів і один опозиційний політик.

«Відштовхнувшись від запропонованої Куликовим “новини” про те, що Україну виключили із “чорного списку” FATF (міжнародної організації, створеної для боротьби з відмиванням брудних грошей), Акімова з легкої руки ведучого продовжила пропаганду “реформ”».

Рецензована програма вийшла в ефір 31 жовтня, в день, коли про виключення України з «чорного списку» FATF повідомили, зокрема, «Інтерфакс-Україна», «Українська правда», «Ліга.Новини», Gazeta.ua. Схоже, що для цих засобів масової інформації, як і для багатьох інших, цитоване повідомлення все ж було новиною.

«Заради маскування цього маленького пропагандистського шоу Андрію Куликову навіть довелося дати слово бютівцю Сергію Власенку».

Андрію Куликову доводиться давати слово бютівцям та іншим представникам опозиції не навіть, а як правило, в чому можна легко переконатися, якщо прочитати стенограми програм «Свобода слова», архів яких міститься за адресою: http://svobodaslova.ictv.ua/ukr/catalog.

«Щоправда, адвокату Тимошенко одразу закрили рота, коли він спробував звинуватити Акімову в брехні, і врешті-решт Куликов не дозволив опозиціонеру аргументувати, в чому саме збрехала Акімова».

Ті, хто прагне пересвідчитися, чи одразу «адвокату Тимошенко закрили рота», можуть прочитати стенограму рецензованої програми. Для тих, кому може забракнути часу чи терпцю шукати відповідний фрагмент у тексті, наводжу уривок з участю народного депутата Сергія Власенка. Вже в першому фрагменті звернення Сергія Власенка міститься заклик до Ірини Акімової: «Не треба дурить трошки людей». Так само в цьому уривку міститься стисла аргументація тези народного депутата, який потім із власної ініціативи перейшов до інших тез. Згодом Сергій Власенко повторив свою аргументацію.

«Власенко: Пані Ірино, ви запитали, що треба робити для того, щоб люди хоча б щось відчули від того, що робить ваш уряд і ваш президент. Я думаю, що треба бути, по-перше, трошки більш професійними. Бо якщо ви торкнулися питання реформ в енергетичній галузі, не треба дурити трошки людей і говорити про те, що ціна газу для людей залежить від ціни російського природного газу. Такого ніколи не було. Людям завжди постачався український газ українського видобутку. І його завжди вистачало. Це тепер ваш уряд прийняв рішення цей газ експортувати для того, щоб ваші ж олігархи отримували надприбутки на цьому. А людям ви продаєте дорогий російський газ. Це по-перше. По-друге, не треба пробачати вашим же олігархам, якщо ми говоримо про енергетичну сферу, шалені борги, які вони мають перед державою. Спонсор Партії регіонів пан Фірташ отримав пільгу у 24 мільярда гривень – це ті борги, яким пробачили облгазам Верховна Рада і її більшість, це ті борги, які люди за газ сплатили, а пан Фірташ у державу не сплатив, і йому пробачили. Не треба пробачати. Треба бути трошки більш професійними і треба відноситись однаково до всіх. Це по-перше.

Куликов: Це було вже по-друге.

Власенко: Це було все по-перше. Ще до другого ми дійдем. Я думаю, що, напевно, треба говорити про те, що є якась стратегія розвитку держави, треба визначитися, в якому стратегічному напрямку наша держава рухається. Якщо одночасно ми говоримо про підписання угоди про зону вільної торгівлі, і деякі найвищі високопосадовці говорять про укладання Митного Союзу, то треба визначитись, ви з мудрими чи ви з красивими. І тоді, напевне, буде якась логіка у ваших діях, не буде шарахання. І трошки більше професіоналізму і відвертості – і тоді, напевно, у людей з'являться картки з валютою, про яку ви так говорите, тоді у людей з'являться підприємства, які зможуть укладати контракти, про які ви так говорите... А поки що це все належить вашим олігархам, але, на жаль, не людям.

Куликов: Перш ніж пані Акімова відповість, я у вас хочу запитати: хто мудрі, а хто красиві?

Власенко: А хай вони визначаться. І хай будуть або з мудрими, або з красивими. Бо мені зараз здається, що вони як мавпа, яка схопила банан, знаєте, в такій штуці, і боїться його випустити, але розуміє, що їх уже впіймали.

Куликов: Пані Акімова.

Акімова: Спасибо за длинное вступление к вопросу. Я с вами согласна. Нужно быть обязательно профессиональным. Я бы добавила еще, что нужно быть внимательным. Потому что сейчас, когда я говорила о ценах на газ, я говорила, прежде всего, о ценах на газ для “Теплокоммунэнерго”. И, насколько вы знаете, этот газ поступает... это импортный газ. Когда речь идет о населении...

Власенко: “Теплокомуненерго” – це завжди був газ українського видобутку... Це був дешевий газ українського видобутку.

Куликов: Дослухайте відповідь.

Акімова: ...А население получает сейчас газ, в среднем, по цене 864 гривны. Для того, чтобы население могло и в дальнейшем получать газ по разумным ценам, необходимо, чтобы наращивалась собственная добыча газа. В противном случае, мы будем абсолютно импортозависимы.

Власенко: Так його ж завжди вистачало, пробачте. Його завжди вистачало...

Акімова: Простите, вы умеете слушать?

Власенко: Звичайно. Але коли мені правду говорять...

Акімова: Если да, тогда послушайте.

Власенко: Так я ж слухаю, коли мені правду говорять.

Куликов: Пане Власенку, ми чули вас і вас не переривали.

Власенко: Пробачте.

Куликов:Послухаймо пані Акімову».

«Окрім того, Куликов продовжує вперто запрошувати і представляти в студії як «незалежних політологів» окремих людей, які насправді працюють у владі».

Пропоную всім охочим розшукати в стенограмах програм (які можна звірити з відеоверсіями) останній випадок, коли у студії було представлено експертів як «незалежних політологів».

«Черговий приклад – Віталій Кулик, який фігурує як «політолог», «керівник Центру проблем громадянського суспільства», а насправді працює в Адміністрації президента – заступником Марини Ставнійчук, керівника Головного управління з питань конституційно-правової модернізації. Хоча про це промовчали й інші учасники дискусії – Юлія Тищенко з УНЦПД та Віктор Андрусів із Інституту Шумана, які були в курсі справжньої професії Кулика».

Те, що Віталій Кулик працює в Адміністрації Президента, не позбавляє його професії політолога, ані статусу керівника Центру дослідження проблем громадянського суспільства. Погоджуюся з тим, що підстави для закидів щодо некоректного оголошення місця роботи запрошуваних експертів є. У зв’язку з чим було б корисно (для повноти оцінки об’єктивності авторів) дізнатися про місце роботи тих, хто здійснює «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу».

«Тож “Свобода” Куликова все більше стає схожою на посиденьки інсайдерів влади, які прикриваються личиною громадянських активістів».

Хто ще, на думку анонімних авторів моніторингу, в числі таких «інсайдерів»?

«А тепер – спроба застосувати до аналізу моніторингу ті самі прийоми, що їх застосовують автори моніторингу. Не певен, що мені вдасться застосувати маніпулятивні технології так само майстерно, як цим авторам, проте знаходжу собі виправдання у браку практики».

Підміною аргументації збільшенням використання лапок автори «Моніторингу політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» намагаються врятувати свій імідж як професійних аналітиків та незаангажованих спостерігачів за процесами, що відбуваються в українському телеефірі. Цього разу вони беруть у лапки слово «новина», коли йдеться про виключення України з «чорного списку» FATF, щоби створити у читачів враження, що повідомлення про цю подію не є новиною. Окрім того, пишучи, що цю «новину» запропоновано Куликовим, автори намагаються створити враження про зловмисність ведучого програми, який, як видається з тексту, мав би знати, що то не новина. При цьому автори моніторингу вправно замовчують той факт, що 31 жовтня (в день ефіру рецензованої програми) саме як новину подавали це повідомлення чимало засобів масової інформації, в тому числі деякі з тих, які традиційно вважають опозиційними.

Вживаючи зворот «одразу закрили рота» щодо народного депутата Сергія Власенка, автори моніторингу, вочевидь, прагнуть створити враження про те, що народному депутату не дозволили висловити критику на адресу влади. При цьому автори небезпідставно розраховують на те, що більшість із тих, хто читатиме їхній допис, не перевірять їхнє твердження за стенограмою програми. Називаючи ж Сергія Власенка «адвокатом Тимошенко», автори моніторингу не просто звужують значення діяльності цього опозиційного народного депутата до діяльності адвоката, а й розраховують на прихильну щодо дій ведучого реакцію тих, хто не є прихильником Юлії Тимошенко (адже для таких «закриття рота адвокату Тимошенко» – дія, безумовно, позитивна, бо вони переконані, що лідера опозиції засудили справедливо, а отже, її адвокати обстоювали неправедну справу).

Так само за допомогою використання лапок автори моніторингу створюють враження, що цитують ведучого, коли твердять, що «Куликов продовжує вперто запрошувати і представляти в студії як “незалежних політологів” окремих людей, які насправді працюють у владі». Розрахунок тут такий самий: навряд хто завдасть собі клопоту перевірити, коли востаннє Куликов представляв експертів у студії як «незалежних політологів».

Втім, своєї мети автори моніторингу здатні досягати і не вдаючись до використання лапок. Так, до фрази «Куликову навіть довелося дати слово бютівцю Сергію Власенку» майстерно вплетено слова «навіть» і «довелося», за допомогою яких створюється враження, що Куликов надав слово Сергію Власенку ледь не проти власної волі, а також що це – незвичайний випадок чи, принаймні, незвична дія ведучого.

Тож «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» дедалі більше стає схожим на дописи інсайдерів влади, які прикриваються авторитетом громадської організації «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Небезпека таких маніпуляцій ще й у тому, що мимоволі замислюєшся – а чи правда, що погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США?

«Моніторинг моніторингу» – одноразовий проект, здійснений Андрієм Куликовим без чиєїсь підтримки для оприлюднення на сайті «Телекритика».

P. S. від «Телекритики». Ми вдячні Андрію Куликову за публічну дискусію з нами. Нашу відповідь ведучому «Свободи слова» читайте тут.