1.  Правильно розставляти акценти.

Журналіст, який висвітлює тютюнову тематику, має розуміти: боротьба з курінням – це комплекс заходів, які поступово впроваджуються, і в сумі дають відчутний результат. Один захід підсилює ефективність іншого. Всі ці ініціативи багатовекторні. Це означає, що мета одних – захист некурців від пасивного куріння, других – руйнування соціальних стереотипів щодо престижності куріння, третіх – зниження доступності тютюнових виробів для дітей і підлітків. Відповідно, сама по собі, наприклад, заборона куріння в громадських місцях не призведе до стрімкого зменшення кількості курців,  заборона реклами – так само. Але в комплексі вони вирішуватимуть різні аспекти проблеми, а отже, сприятимуть подоланню тютюнової пандемії. Журналіст має це враховувати і, за потреби, пояснювати аудиторії.

Проте, як показують наші моніторинги, ЗМІ часто грішать протилежним. «Надежных данных, подтверждающих, что запрет на курение в общественных местах снижает распространенность курения, не существует, отмечает Александр Когут, директор отдела корпоративных вопросов компании JTI Украина – крупного производителя табачных изделий» – читаємо в статті газети «Сегодня».

«Ирландия одна из первых в Евросоюзе ввела полный запрет на курение в ресторанах, барах и кафе еще в 2004 г. Но за семь лет действия запрета количество курильщиков в стране не уменьшилось и остается на уровне 28-30%» – пишуть «Экономические известия».
 

Це яскраві приклади неправильної розстановки акцентів. Адже відмова від куріння –  кінцева мета антитютюнових ініціатив, її досягнення призведе до підвищення загального рівня здоров’я населення. А заборона куріння в громадських місцях, по-перше, є тільки одним з етапів на шляху до її досягнення, а по-друге, проваджується як захід, націлений на зменшення шкоди для некурців, що, в свою чергу, є лише одним з аспектів проблеми куріння як такого.

Відповідно, твердження журналістів, наведені нами вище, є алогічними, адже локальне завдання, яке стоїть перед конкретним заходом, не збігається з тим глобальним, яке йому приписали мас-медіа. Між тим, читача така подача інформації вводить в оману і наштовхує на думку про неефективність, а отже, непотрібність таких заходів.

Важливо, аби журналіст вибудовував такі логічні ланцюжки для більш глибокого розуміння теми і грамотного її пояснення своїм читачам.

2.  Звертатися за коментарями до компетентних експертів.

Тему тютюнокуріння можна розглядати з різних ракурсів – здоров’я, економіки, психології тощо. Кожен з цих аспектів має коментувати фахівець. Людина, яка має ґрунтовні знання теми. У згаданій статті газети «Сегодня» та матеріалі журналу «Кореспондент», який більш детально розглядаємо нижче, «експертом» з питань, пов’язаних зі здоров’ям, виступає Ігор Когут, директор відділу корпоративних питань компанії  «JTI Україна». По-перше, це людина, яка представляє тютюновий бізнес – сторону безпосередньо зацікавлену у відсутності будь-яких антитютюнових законів, адже всі вони зменшують прибутки компанії. По-друге, він фахово не орієнтується у питанні, а тому не може його коментувати.

Якщо журналіста цікавив зв’язок між забороною куріння і зменшенням кількості курців, то він міг би звернутися за коментарем до лікарів чи науковців, які вивчають проблеми тютюнокуріння. А також до психологів, які б пояснили, як саме заборона в перспективі вплине на престиж куріння і ставлення до нього у суспільстві або те, чи зменшення кількості викурених протягом дня сигарет полегшить процес відмови від шкідливої звички.

Те ж саме стосується, приміром, питання заборони реклами в точках продажу – є рекламісти, є психологи, які можуть пояснити, як реклама, тобто інформація, мета якої викликати бажання зробити покупку, впливає на потенційного покупця.

Натомість читаємо в «Комсомольской правде» коментар президента Української промислово-торгівельної конфедерації Володимира Демчака: «Сегодня мы наблюдаем уже не попытку запретить рекламу, а скорее убить отрасль, которая работает в Украине…».

Якщо йдеться про контрабанду сигарет, акцизи, то ці питання мають коментувати відповідно представники Державної митної служби, Податкової, економісти, а не депутат Тарас Чорновіл: «Сегодняшняя ситуация с ростом контрабанды и нелегального производства – это результат быстрых популистских решений парламента. Также это результат антитабачной истерии, которая началась в Украине несколько лет назад. Приняты решения, которые наносят вред и обществу, и государственному бюджету. Сколько бы ни кричали, что это повышение акциза наполнит бюджет, оно в конце концов наоборот его сократит».

3. Наводити лише логічно вмотивовані, аргументовані і підкріплені фактами коментарі.

Коментар має нести смислове навантаження і апелювати не до емоцій, а до розуму. Інакше інформаційної цінності він не міститиме або й створить у читача чи глядача хибне уявлення ситуації. Приміром, у сюжеті каналу «1+1» був такий коментар представника громадської ініціативи «Права курців» Юрія Палійчука: «Вам доводилося говорити з оцими от сектантами? Антитабачниками. Вони курців взагалі не вважають за людей. Називають нас наркоманами, називають нас неповноцінними, інвалідами». Нічим не вмотивована і не підкріплена фактами заява, яка лиш штучно підсилює драматургію сюжету – загострює конфлікт.

Або інший приклад – у студії каналу «ТВі» той-таки  Чорновіл стверджує, що  «зали для некурців в основному майже порожні, для курців – повністю забиті. Ресторан, який виконає норму цього закону фактично приречений на збитки, на закриття…», але це його твердження не підкріплене жодними фактами.

Тож коли журналіст бере коментар або інтерв’ю, він має відслідковувати подібні речі і вимагати уточнення, підкріплення фактами, логічного обґрунтування будь-яких заяв, звинувачень, тверджень чи узагальнень. Професійним обов’язком журналіста є перевірка достовірності інформації, яку він оприлюднює.

4.  Не використовувати неперевірені цифри та факти, які наводять інші ЗМІ.

Далеко не всі дані, які з’являються у мас-медіа, відповідають дійсності. Часом журналісти припускаються помилок просто через неуважність або брак часу, щоб розібратися в темі. Крім того, існує велика кількість матеріалів з ознаками замовності, в яких, імовірно, факти навмисне виривають з контексту і перекручують. Неодноразово такі статті ми знаходили у виданнях «Подробности», «Аргументы и факты», «Факты и комментарии», «Комсомольская правда».

Проблема в тому, що у більшості випадків така стаття, яка з’являлася в одному ЗМІ, швидко передруковувалася іншими, зокрема, й найбільш відвідуваними виданнями української мережі Інтернету. В результаті, хибну інформацію отримувала величезна аудиторія.

Іншим наслідком стало те, що перекручені дані з цих розтиражованих публікацій почали вкраплювалися у загалом об’єктивні матеріали інших видань, журналісти які під час підготовки теми брали дані зі статей колег і не  перевіряли їх.

Наприклад, у статті журналу «Кореспондент» «Дышите полной грудью. Украина попала в число государств с самыми жесткими законами против курения» читаємо: «Однако медики из Испанского общества пульмонологии и торакальной хирургии, по словам Когута, спустя год после введения жестких ограничений в общественных местах, в том числе в ресторанах, барах и кафе, заявили, что это решение не помогло снизить количество любителей табака в стране, а за год их, наоборот, стало больше, и сейчас курят 20% населения».

Насправді, у звіті згаданої організації йдеться про те, що з 2005 року, тобто від часу впровадження перших антитютюнових ініціатив, кількість курців в країні знизилася на 2% – з 22 до 20%. А хибна інформація, яку використав журналіст журналу, взята з новини «Левого берега» «Испания разочарована запретом на курение в ресторанах и барах», в якій перекрутили дані звіту, і яку напередодні розтиражувало безліч інших видань.

Тому дуже важливо брати для своїх статей дані досліджень, опитувань абощо з першоджерел. Зазвичай вони у повному варіанті викладені на сайті організації, яка проводила дослідження. Якщо йдеться про іноземний досвід, перевірте, що по цій темі пишуть ЗМІ відповідної країни. Знайдіть публікації в кількох серйозних виданнях, порівняйте. Ознайомтесь з документами і законами, які стосуються боротьби з тютюнокурінням. Перегляньте тематичні матеріали на профільних ресурсах. 

5.  Завжди вказувати джерела інформації. Пояснювати, на основі чого зроблено той чи інший висновок. Підкріплювати власні твердження фактами.

Це підвищує довіру до сказаного. Приміром, в сюжеті «5 каналу» чуємо: «Суцільна заборона тютюнового диму в громадських місцях вже довела свою ефективність. Через це свого часу пройшли Сполучені Штати, Великобританія, Ісландія, Франція та Італія. Результат – у цих державах пішла на спад статистика серцево-судинних захворювань».

Незрозуміло, наскільки ця статистика пішла на спад, в яких країнах, за результатами яких досліджень – твердження журналіста нічим не підкріплене. Врятувати ситуацію можна було б, показавши графічно, наскільки в якій країні знизилася статистика захворювань. Або ж  озвучивши цифри по одній з країн і вказавши, звідки вони взяті.