Проблема відсутності цитування і посилань на першоджерело гостро стоїть для тих інтернет-ЗМІ, які продукують власний контент. Кричущі випадки плагіату,  коли копіюється авторський матеріал із зазначенням іншого прізвища, трапляються сьогодні рідше. А найбільш серйозна проблема он-лайн журналістики – це копіювання чужої новини без згадування першоджерела.

«Копіпастінгу» і запобіганню крадіжок в інтернеті була присвячена чергова  дискусія,  яку організували Українська асоціація видавців періодичної преси та Український інститут розвитку медіа. В обговоренні взяли участь редактори провідних інтернет-сайтів.

«Зараз все більше редакцій переходить в інтернет і виникає проблема: наші журналісти вкладають свої сили та час у написання новин, а інші сайти просто передруковують, - розпочала дискусію Оксана Богданова, головний редактор газети «Комсомольская Правда в Украине». - Якщо в газеті ще можна щось довести, то в інтернеті відстояти свої права неможливо».

На думку учасників дискусії, тут йде мова навіть не про економічні втрати чи зменшення відвідуваності. Найсерйозніші втрати для ЗМІ - іміджеві. Про це говорила Тетяна Мокротоварова, головний редактор порталу Comments.ua: «Іноді виходить,  що ресурс, який переписав новину, заробляє більше, ніж той, який власне створив цей контент  (через ряд об’єктивних причин, які зараз неважливі).  Так от саме цей факт викликає моральний протест,  а не те, що, мовляв, ой, скільки ж читачів ми втратили».

Яким чином можна сьогодні регулювати ситуацію? Постійно моніторити інтернет-середовище на предмет власного контенту досить складно, як правило, редакції не можуть собі дозволити таку армію людей. В українських медіареаліях найпоширенішим засобом боротьби залишаються особисті контакти,  тобто надсилання листів і дзвінки редакторам з проханням вказати пряме посилання.  

Андрій Яніцький, редактор відділу «Економіка» у «Лівому березі», зауважив, що доки немає відповідної норми у законодавстві,  то  і немає реального інструменту тиску: залишається тільки добра воля редактора. «Якщо ми хочемо, щоб всі копіювали новини один в одного лише з прямими посиланнями, то в такому разі треба  вносити ініціативу, щоб зробити такі зміни у  законодавстві», - відзначив Яніцький.

Однак зрозуміло, що юридичний шлях на сьогодні виглядає складним і дуже розтягнутим  у часі. Як вважає Олена Громницька, генеральний директор Українського інституту розвитку медіа, тут річ у консолідації ринку: більш дієвим може бути внутрішній механізм. Тобто щоб провідні видання  підписали певний меморандум чи договір, де будуть означені чіткі правила посилання.  Правда, в такому разі виникає проблема з регіональними сайтами: адже велика частина «недобросовісних цитувальників» - це саме дрібні сайти, а не кити інтернет-ЗМІ.

Проте Олексій Погорєлов, генеральний директор УАВПП, зауважив: «Досвід показує, що якщо група крупних лідерів, в даному разі медіаринку про щось домовляться, то інші більш слабкі гравці  підтягнуться». В даному разі саморегуляція, за словами Погорєлова,  буде краще, ніж закон. Оскільки по-перше, законодавчі зміни розтягнуться у часі, а по-друге,  як це часто буває, у законі додасться ще чимало пунктів, які можуть ще більше ускладнити ситуацію.              

Тому важливим є ширше обговорення між редакторами цієї проблеми  і визначення правил цитувань: в якому абзаці має бути вказівка на першоджерело, яким має бути гіперпосилання. Адже часто посилання формально є, і дуже майстерно приховане. На сьогодні ці всі моменти залишаються питанням поваги до колег та етики журналістів і головних редакторів.