Завдяки інтернет-журналістиці новини стають більш оперативними та менш достовірними. Ледве не щодня через сторінки інтернет-видань проходять неточні або зовсім неправдиві повідомлення. Фейкові новини – це тест на якість видання та профпридатність його журналістів. Більшість ЗМІ не вдається його пройти. Ба більше, свої помилки вони намагаються приховати, що не сприяє збільшенню довіри аудиторії.

Як подадуть новину в гонитві за сенсаційністю? Чи перевірять інформацію в інших джерелах? Чи отримають коментар протилежної сторони? 

Нещодавно російське інтернет-видання Lenta.ru опублікувало рейтинг фейкових новин. Оскільки в цій галузі останнім часом ми теж маємо чим похвалитися, то публікуємо рейтинг українських фейків.

8. Сергій Безруков зіграє Богдана Ступку

Почнемо з найсвіжішого фейку, який пролетів нашим інформаційним простором. Днями в мережі з’явилася інформація про те, що в Росії планують зняти фільм про Богдана Ступку. А головну роль у цьому фільмі зіграє Сергій Безруков. Режисером кінострічки мав би стати Володимир Бортко.

Псевдоновину створив сайт UAReview, а поширили з кілька десятків видань. Як підрахували самі автори цієї «качки», про цей фільм упевнено написали: «ТСН.ua», «Сегодня.ua», «Обозреватель», «Багнет», «Утро.ua», ZIK, «Комсомольська правда в Україні», «Львівська газета», газета «День», «ОГО.ua», TV.ua, ДТРК «Українське телебачення і радіомовлення», сайт телеканалу новин 24, NovostiUA, «Медіаняня», «Українські національні новини», news.ukrhome.net, «Укрінформ», «Новости.mail.ru». Цікаво, що деякі видання вказували джерелом новини «російські ЗМІ». Абсурду ситуації додає те, що російські ЗМІ перепублікували цю новину з українських. І сам Сергій Безруков дізнався про свою «нову роль» вже тоді, коли чутки поширилися в Росії. Загалом, сервіс «Яндекс.Новини» проіндексував 54 публікації цього фейку та його спростування.

7. У мера Тернополя Сергія Надала вкрали гаманець у маршрутці

Міський голова Тернополя вирішив стати ближчим до народу і користуватися громадським транспортом. Не встиг він із народом зблизитися, як той узяв і пограбував його. Таку новину поширило доволі відоме своїми провокативними новинами видання UAReview.

Достатньо було покласти це повідомлення на благодатний ґрунт – вказати джерелом «Нову тернопільську газету», – як фейк пішов у хід. Псевдоновину опублікували в Comments.ua. Видання переповіло, що в тернопільського мера вкрали гаманець із 8 тисячами гривень, іконкою Божої Матері, карткою на 10% знижки в перукарні, візитку Тягнибока та посвідчення мера.

Довідавшись, що це фейк, публікацію швиденько видалили, але уважні читачі встигли зробити принтскрин. Лінк на сайті видання залишився, хоч і неактивний. 

Коли стало зрозуміло, що ніхто мера не грабував, тернопільські ЗМІ замислилися над тим, кому ж вигідна така кумедна «качка».

Серед версій: Надал відволікає увагу від справжніх скандалів у мерії («За Збручем»); мер Тернополя намагається підняти свій рейтинг напередодні виборів («Про все»). 

Висуваємо свою: це до неможливого очевидний та неочікувано ефективний фейк від видання UAReview.

Окрім Comments.ua про «пограбування» Надала написали: «Обозреватель», «Лівий берег», Galinfo, «Львівська хвиля», UAport.

Ключовим у цій історії мало бути те, що з мером Тернополя зіграли злий жарт, «вклавши» йому до гаманця картку знижок у перукарні. Достатньо було ввести в Google «Сергій Надал», щоб засумніватися в тому, що цей пан користується послугами перукаря. Та й досвідчений журналіст уже давно знає, з чим їсти новини, джерелом яких є UAReview.

Це навіть не питання браку часу. Це питання додаткових зусиль, яких журналіст вирішив не докладати, публікуючи цю інформацію.

6. Табачник скасує літеру «Ї»

Ще одна «качка» від UAReview наробила такого галасу (знову ж таки, не без допомоги ЗМІ), що Міністерству освіти довелося публікувати її спростування – Дмитро Табачник замахнувся на літеру «Ї».

Цього разу автор UAReview вдався до обманного маневру, який ще більше задурив голови журналістам. 

Для достовірності джерелом новини вказали газету «Экономические известия» (свого часу надрукувала псевдоновину про те, що сайт МВС хочуть продавати на CD). А на тлі поширеного ставлення до Табачника в текст без проблем можна було вставити такий коментар міністра:

«Справа в тому, що у букві “Ї” немає необхідності, – розповідає Дмитро Табачник, – вона легко замінюється сполученням букв “йі”. Російська мова обходиться без букви “Ї”, значить і українська обійдеться. Та і зрештою, скільки тій українській мові жити-то залишилось…».

Доволі швидко текст опублікували «Обозреватель», «Спротив», «Мост-Днепр». Міністерство освіти було змушене відреагувати на цю «новину», назвавши її провокацією. Міністр Табачник виявився навіть дотепним і відповів цілком в контексті: «Літері “Ї”, “Ґ”, українській мові загалом, а, також, мовам фарсі та суахілі з боку Міністра освіти нічого не загрожує».

Деякі журналісти, до їх честі, поширили спростування: «Голос.UA», «Корреспондент.net», «Обозреватель», УНН. Дехто, щоправда, просто виправив стару новину і не повідомив про виправлення.

5. Королевська та Ляшко хочуть заборонити місіонерську позу в сексі

На п’ятому місці ставимо неймовірну «качку», після якої стає важко вірити в адекватну онлайн-журналістику.

У Верховній Раді зареєстрували законопроект про заборону «місіонерської» пози в сексі. Не менш яскраво виглядають фігуранти цієї новини – Наталія Королевська і Олег Ляшко.

Черговий тест на журналістську профпридатність походить все з того ж UAReview. Фейк про «місіонерську» позу в більшості видань супроводжувала фотографія Королевської, лідера партії «Україна – Вперед!».

Історією з місіонерською позою та парламентаризмом поширила доволі велика кількість видань. Більшість із них вже її видалили, але завдяки новинним агрегаторам, можна віднайти ще деякі джерела: Delfi.ua (саме звідси повідомлення просочилося у більш авторитетні видання), «Вікна СТБ», From-UA, «Цензор.net».

Логічних пояснень появи цієї псевдоновини можна знайти два: в Україні законодавча гілка влади перебуває в такому деформованому стані, що журналісти ймуть на віру навіть найбезглуздішу інформацію. Або ж вони навіть не намагаються вникнути в те, що повідомляють людям.

4. Чак Норріс підтримав українську мову

Інколи у ЗМІ просочуються повідомлення, які не є цілеспрямованою «качкою», а звичайними інтернет-жартами.

Так трапилося з Чаком Норрісом, який завдяки Photoshop почав вчити українську мову. 

Автор фото: Федір Гонца

Фейкове фото дуже швидко обросло легендою. Блогер Сергій Пішковцій поширив його з підписом: 

«Зустріч Чака Норріса з представниками української діаспори у м. Онтаріо з нагоди Дня української мови UA DAY, 9 листопада 2011 року». Цього виявилося достатньо, щоб фотожаба стала доконаним фактом і потрапила у пресу. Про Чака Норріса з книжкою «Українська мова» заговорили деякі сайти: like.lb.ua, newzz.in.ua, tv.ua. 

Але апогеєм стала поява цієї фотографії в газеті «Високий замок» із промовистою рубрикою «Фотофакт».

Джерело: http://blog.petronek.com/2011/11/

3. Вегетаріанство визнали психічною хворобою

Згаданий вже сайт UAReview є аналогом російського сайту FogNews.ru, про який мусимо згадати. Їхня новина про вегетаріанство настільки точно потрапила в ціль, що в неї повірили абсолютно всі. І в Україні теж. 

У лютому цього року FogNews написав про те, що Всесвітня організація охорони здоров’я визнала вегетаріанство хворобою. Не пройшла повз цю новину програма «Максимум» на НТВ.

Дуже швидко підхопили хвилю й українські ЗМІ. І доволі масово. Якщо вірити «Яндекс.Новинам», ще досі інформація є на понад семи десятках сайтів! Серед них: UBR.ua, ZIK, ZN.ua, «Сегодня», УНІАН, From-UA, «Відомості-UA».

До речі, шум довкола вегетаріанства розпочався аж через місяць після того, як фейк з’явився. За цей час новина набирала соку, пробиралася сайтами-лінками, аж поки 26 березня не розплодилася десятками інформаційних повідомлень.

Окремо варто відзначити роботу Сomments.ua, які спрацювали професійно – перевірили цю інформацію у ВОЗ та зайнялися пошуком першоджерела. У цьому випадку читачі можуть бути їм вдячні.

2. «Йолку» визнали найкращою в Європі

Наприкінці 2011-го інтернет просто вибухнув негативом щодо новорічної ялинки на Майдані Незалежності в Києві. Користувачі просто завалили стрічки своїх друзів фотожабами на цей «конус». Масове явище не оминуло й ЗМІ – підбірки фотожаб, шквал критики, опитування тощо.

Тоді, на противагу цьому, у виданні Кабінету Міністрів «Урядовий кур’єр» в матеріалі з милозвучною назвою «А серце вірить у дива» з’явилася інформація, що Асоціація дизайнерів європейських столиць визнала новорічну ялинку в Києві найкращою в Східній Європі. Перепублікували цю інформацію всі, кому не лінь. Загалом, до двох десятків повідомлень.

Тільки от одна проблема – до «Урядового кур’єра» існувала лише одна згадка про цю організацію. І походить вона з сайту «Люмпени», який відверто декларує: «Ми не любимо новини, якими нас напихають. Ми не любимо ньюзмейкерів, які вважають всіх дурнями… Ми хочемо змінити ставлення до інформації». Згодом, автор сайту Олексій Дурнєв зізнався, що просто вигадав Асоціацію та цю історію. 

Однак журналістів «забанили» і в Google, і в «Яндексі». Не кажучи вже про інші джерела.

Новину опублікували: «УРА-Інформ», Kyiv.Comments.ua, Tochka.net, Vidomosti-UA.

1. Бабусі з Асамблеї за права жінок похилого віку вимагали свободи для Людмили Янукович

Цих двадцять бабусь у січні 2011 року найняв журналіст Костянтин Усов, щоб показати проблему із проплаченими мітингами. Сам того не сподіваючись, він вивів на поверхню ще й проблему професійності ЗМІ.

За легендою, жінки представляли асамблею «За права жінок похилого віку!» та вимагали випустити Людмилу Янукович з-під домашнього арешту. Подивитися на вигуки цих бабусь біля Адміністрації президента зібралися журналісти. Із телеканалів прийшли ТОНІС та НТН. Інформація про псевдо-акцію розлетілася миттєво й українські ЗМІ лихоманило нею майже тиждень.

Про асамблею розповіли в «Эхо Москвы», написали на польських, німецьких, литовських, білоруських та вірменських сайтах. Більшість із них посилалися на українські ЗМІ, зокрема на «Українську правду», де цю новину можна знайти і досі.

Згодом існування фейкової асамблеї «За права жінок похилого віку!» почали розкручувати невідомі. Хтось поширив у ЗМІ інформацію про те, що Людмилу Янукович обрали почесною головою цієї неіснуючої організації. І тут інтернет вибухнув повідомленнями: «Лівий берег», «Експрес», РІА «Новини – Україна», Gazeta.ua, «ТСН.ua».

За якість виконання та широкий резонанс цій історії сміливо можна віддати перше місце.

Усі топові українські видання купувалися на ті чи інші фейки. А якщо сумнівну новину публікує лідер, то вона розноситься мережею з блискавичною швидкістю і стає доконаним фактом. Спростування неправдивої новини публікують уже не так активно і не так оперативно. А тому неправдива інформація залишається в нашому інформаційному полі зору і засмічує його.

Щоправда, фейк не лише шкодить інформаційному простору. Це ще й можливість громадянської медіакритики, контролю ЗМІ.

Сайти фейкових новин стали такими собі «санітарами лісу», які намагаються постійно тримати журналістів у тонусі. Якщо настільки безглуздому повідомленню, як «заборона місіонерської пози» легко пробитися в інформаційний простір, то де гарантія, що більш правдива і цілеспрямована брехня не проходить журналістські фільтри з такою ж легкістю?

Проблиск надії залишає якість інтернет-аудиторії. Саме завдяки користувачам було викрито більшість цих фейків, завдяки їхньому критичному ставленню до отриманої інформації можна дізнатися більше. Якщо журналістика хоче бути якісною в інтернеті, їй потрібно з цим рахуватися.