В журналістиці, як і в реальному житті, дотримання балансу звучить як недосяжний ідеал.  Але саме подання думок усіх сторін конфлікту є тим фактором, без якого журналістика перетворюється на інструмент маніпуляцій. Дотримання балансу інформації є одним з основних журналістських стандартів, і означає, що усі сторони повинні мати для журналіста однакову вагу. Лише тоді аудиторія отримує достатньо інформації для власних висновків.

Стандарт балансу інформації описано у п. 10 Етичного кодексу українського журналіста: точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.

Протягом всього 2012 року Інститут масової інформації проводив моніторинг дотримання стандартів професійної журналістики у суспільно важливих публікаціях шести загальнонаціональних видань. Результати моніторингу показали, що, зокрема, балансу у представленні думок всіх сторін конфлікту у журналістському матерілі було дотримано лише у 72% випадках, а, отже, кожна третя публікація містила незбалансовану інформацію.

Результати дослідження, проведеного Інститутом Масової Інформації, свідчать, що баланс думок в пресі порушується приблизно на такому ж рівні, як достовірність та повнота інформації, водночас стандарти оперативності, точності та відокремлення фактів від коментарів залишаються на досить високому рівні.

Кожна журналістська тема є або конфліктною або, як мінімум, неоднозначною. Це потребує від журналіста чіткого визначення, хто є сторонами конфлікту або хто є компетентним і незалежним експертом у темі, яку розкривають у матеріалі. Під «експертом» мається на увазі людина, яка є цілком компетентною в темі, але не є стороною конфлікту чи учасником подій.

Звичайно, є журналістські жанри, в яких буде достатньо лише озвучити позиції сторін конфлікту, наприклад, — репортаж. Проте, коли журналіст «копає глибше», проводить журналістське розслідування, обов’язковою стає аргументація цих позицій і незалежна експертна оцінка.

Керівник Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» Єгор Соболєв вважає, що недостатньо збалансований матеріал означає непрофесійність журналіста, або може бути спеціальною маніпуляцією. «Автор повинен зібрати усі можливі значущі точки зору щодо проблеми. В тому числі має бути позиція сторони, яку в публікації засуджують. Думаю, в наших ЗМІ великий потенціал для росту в цьому стандарті», — каже Єгор.

Зазвичай порушення стандарту балансу інформації у журналістських публікація видно досить чітко. Наприклад, публікація в газеті «Факти» від  25.01.2013: «После проверки Генпрокуратуры временно запрещены вакцины от гепатита В, производящиеся на предприятии, в состав акционеров которого якобы входят сын Министра здравоохранения Украины Раисы Богатыревой». У матеріалі подається інформація лише з повідомлення прес-служби Андрія Сенченка, хоча новина є суспільно важливою і потребує більш детального роз’яснення. Немає позиції ні Міністерства охорони здоров’я, ні представників фірми «Фармстандарт-Біолік», яку звинувачують, ні пояснення лікарів чи фармацевтів.

Інший приклад — публікація «2008 і 2012: Найдите п’ять отличий» в «Комсомольській правді» за 07.12.2012. Журналіст Сергій Тищенко порівнює дії Нацбанку зараз і 4 роки тому. Він подає п’ять пунктів діяльності НБУ, в яких беззаперечну перемогу здобуває Арбузов.  Фото тодішнього і попереднього голів НБУ супроводжує промовистий підпис: «Нинешнему главе НБУ Сергею Арбузову в отличие от его предшественника Владимира Стельмаха удалось удержать курс гривны». Вкінці матеріалу подається коментар лише одного з обговорюваних персон — Сергія Арбузова, тоді як думки Стельмаха немає.

Тут уже можна стверджувати про не просто нефаховість журналіста при підготовці матеріалу, а про відверто хвалебну «джинсу» на користь тодішнього глави Нацбанку Арбузова.

Порушення стандарту балансу часто виправдовують тим, що у журналістів щоденних газет просто немає часу з’ясовувати позиції усіх сторін конфлікту. Хоча моніторинг показує, що рівень дотримання стандартів журналістики, приміром, у тижневиках не надто відрізняється від щоденних газет. Найкращі показники за останні три місяці мав журнал «Кореспондент» (5,64 з 6 балів), тоді як найгірші — газета «Факти» (4,63 бала).

На думку експертів ІМІ, порушення балансу часто є найпершою ознакою «джинси».  Адже над висвітленням суспільно важливих тем в редакціях працюють найдосвідченіші журналісти, які вміють писати правильно і збалансовано. Якщо ж чиюсь думку не вказують навмисно — мова вже йде про маніпуляції.

Яскравий приклад цього — публікація «Рада провалила роботу» в «Комсомолці» за 06.02.2013. Журналістка Анастасія Золотарьова пише про блокування опозицією трибуни Верховної Ради і при цьому дає коментарі лише депутатів від Партії регіонів — Ярослава Сухого та Володимира Олійника, які, звісно, критикують таку позицію їхніх опонентів, пояснюючи це лише бажанням попіаритись і способом відволікти ЗМІ від даних під час виборчої кампанії обіцянок, називають опозиціонерів «босяками» і «хуліганами».

Подається також «експертна думка» політолога Дмитра Джангірова. Він називає причиною таких дій опозиції їхню неможливість мобілізувати сили для прийняття рішень і невміння виконувати Конституцію. Натомість позиція «Батьківщини», «УДАРу» чи «Свободи» у матеріалі не представлена взагалі, що є грубим порушенням стандарту балансу думок та чіткою ознакою замовності даного тексту.

Можна назвати дві основні причини порушення професійних стандартів в українській журналістиці. Перша  — це розповсюдженість «джинси» і цензури, які є наслідком спотворення ідеї, що ЗМІ – це бізнес. Друга причина – банальна лінь і непрофесійність. Дуже часто ЗМІ просто передруковують прес-релізи, інформацію з соціальних мереж тощо, не завдаючи собі клопоту передзвонити і уточнити деталі. Таким чином, журналістика з інтелектуальної роботи перетворюється на механічний копіпейст.

На фоні порушень професійних журналістських стандартів та інформаційних маніпуляцій у ЗМІ в Україні, в європейських країнах навпаки спостерігається тенденція до більш агресивної моделі професійної журналістики, заснованої на перевірці фактів та збалансованій їх подачі. Ця тенденція викликана появою нових інформаційних технологій, розвитком соціальних мереж, блогерських платформ, внаслідок чого публіка стає все більш вимогливою до інформації, яку вона отримує від звичайних ЗМІ. Без урахування нових викликів і тенденцій  українська журналістика справді ризикує остаточно перетворюється в непотрібну професію.