Повністю текст рекомендацій тут.

1. Уникайте таврування (стигматизації): стереотипи дуже швидко формуються щодо будь-якої групи. ВПО можуть стати групою, яку легко таврувати з приводу чутливих соціально-економічних тем, включаючи тему житла, зайнятості або соціальної допомоги. Ґрунтовно досліджуйте тему, не дозволяйте стереотипам впливати на ваш вибір героїв чи подачу матеріалу.

2. Ретельно підбирайте слова: терміни ВПО і біженці не є взаємозамінними. Це дуже специфічні терміни, затверджені національними та міжнародними організаціями, включаючи ООН. Біженці – це ті, хто покинули свою власну країну, тому вживання цього терміну по відношенню до ВПО некоректне.

3.Не поспішайте: хоча часто існує дефіцит часу, особливо важливо надати ВПО стільки часу, скільки можливо, на розповідь своєї історії. Кращий спосіб отримання позитивної відповіді від особи, яка зазнала втрати, - це проявити терпіння.

4. Постарайтеся не роздувати полум’я: чутливість питання означає, що журналісти повинні бути особливо обережними, максимально збалансованими, наскільки це можливо, й уникати написання статей, що розпалюють ворожнечу. Оскільки журналісти ніколи не повинні ухилятися від істини, задавайте уточнюючі запитання, запитуйте, чи певна інформація дійсно займає центральне місце у сюжеті.

5. Не вважайте ВПО іншими: багато ВПО обурюються, коли їх визначають за їхнім статусом, і наполягають на тому, що вони у першу чергу громадяни України з такими самими правами як і будь-який інший громадянин.

6. Не відокремлюйте ВПО від загалу: до конфлікту всі громадяни України могли вільно пересуватися по всій країні, але тепер ВПО повинні доводити свій статус спеціальною довідкою. Це не означає, що вони не українці.

7. Захищайте їхню ідентичність/приватну інформацію, коли це необхідно: на непідконтрольних уряду територіях все ще залишаються сім’ї багатьох ВПО, які можуть постраждати від несприятливих наслідків, якщо їх будуть ототожнювати з членом сім’ї, який підтримує Україну.

8. Проявляйте співчуття і розуміння: багато ВПО дуже важко переживають втрату житла, а часто й сім’ї. Деякі з них можуть страждати від посттравматичного стресового розладу (ПТСР), що може проявитися у будь який час.

9. Захищайте дітей, де це можливо: діти часто додають переконливості сюжету, але вкрай важливо переконатися, що їх не використовують як інструмент пропаганди, а інтерв’ю необхідно брати лише з дозволу батьків та дуже делікатно. Будуйте довіру: деякі ВПО дуже підозріло ставляться до ЗМІ і бояться, що у журналістів є свій ‘таємний план’.

10.Визначте загальні інтереси, де це можливо, у сферах від спорту до сім’ї. Поясніть, що вони цікаві Вам як особистості.

11.Задавайте відкриті питання: відкриті питання – це ті питання, що заздалегідь не припускають відповіді. Так фраза «розкажіть мені про свою поїздку сюди» є більш доречною, ніж питання «на Вас нападали на шляху сюди?»

12.Зробіть крок назад: особливо якщо Ви тільки що провели емоційне інтерв’ю, дуже важливо мати час подумати, перш ніж писати. Завжди намагайтеся надати матеріалу з інтерв’ю більш широкий контекст – тільки не зривайте строки подачі матеріалу редактору. Подача матеріалу в послідовності, де спочатку буде історія людини, яку Ви проінтерв’ювали, а потім загальна статистика, дозволить тримати фокус Вашого матеріалу на людській долі.

13.Робіть історію гуманною/персоніфікуйте її: шукайте деталі, які допомагають людям отримати більш повне уявлення про людину в якої Ви взяли інтерв’ю. Колір очей і волосся, жести, одяг і те, як вони говорять - все варто описувати для створення більш повної картини.

14.Будьте аналітичними: завжди намагайтеся побачити історію за історією і робіть її більш повною, розвивайте її. Чи може це мати більш масштабні наслідки або чи може вона привести до змін у ставленні до ВПО? Це – одиничний випадок чи багато ВПО страждають від цього?

15.Відокремлюйте факти від думок: якими б сильними не були Ваші почуття щодо проблеми, журналісти зобов’язані зберігати свої власні думки для редакційної або авторської статті, які чітко позначені як такі.

16.Ставте під питання офіційні заяви: дуже важливо, щоб журналісти покладали відповідальність на державних чиновників і експертів за те, що вони говорять. Просіть про надання доказів для підтвердження заяв і статистичних даних.

17. Розглядайте цифри у контексті: занадто часто журналісти приймають цифри, не питаючи, на основі чого вони були розраховані. Якщо це опитування, не забудьте встановити кількість опитаних осіб, оскільки інформація, отримана від менш, ніж 1000 осіб, не може бути статистично достовірною.

18.Здійснюйте подальше дослідження теми: Якщо Ви взяли добре інтерв’ю, не забудьте повернутися і зробити ще одне інтерв’ю після певного періоду часу, щоб з’ясувати, як все змінилося.

19.Контактуйте з організаціями громадянського суспільства (ОГС): громадянське суспільство в Україні значно розвинулось після кризи на сході. ОГС часто мають хороші контакти з спільнотою ВПО і можуть полегшити діалог з потенційними героями сюжетів.

20.Відображайте обставини, що змінюються: ніщо не залишається нерухомим, і положення ВПО сьогодні не таке, яким воно було, коли вибухнула криза. Чи ВПО досі вважають, що вони повернуться, або зараз вони оселилися у своїй новій громаді? Чи роблять вони більше, щоб допомогти собі? Чи вдалося дітям подолати свої травми?

Впорядкував рекомендації, напрацьовані під час підсумкового форуму для редакторів, що відбувся в Києві 13- 14 лютого, 2017 року, Марк Вебстер, консультант Фундації Томсон,. Проект «Голос місцевих ЗМІ: професійні стандарти та етичні норми висвітлення конфліктів» фінансується Європейським Союзом та імплементується медіа-консорціумом на чолі з Фундацією Томсон. МГО «Інститут регіональної преси та інформації», Мемо98, Асоціація «Спільний простір» та Європейський центр журналістики входять до консорціуму.