3-го вересня Національна спілка журналістів України (НСЖУ) та Незалежна медіа профспілка України (НМПУ) в рамках співпраці із женевським Офісом Верховного комісара ООН з прав людини провели круглий стіл «Проблема “мови ворожнечі” в українських медіа».

У вступному слові модератор заходу, секретар НСЖУ Сергій Томіленко зазначив, що у ситуації конфлікту між Росією та Україною мова ворожнечі широко вживається в російських ЗМІ, особливо таблоїдах. Це є нагальною проблемою, тому в жовтні конференція на цю ж тему відбудеться уже на міжнародному рівні – спільно з колегами із РФ, які прагнуть засудити мову ворожнечі по відношенню до українців у російських ЗМІ.  «Ми часто говоримо, що слово – зброя. Але сьогоднішня наша конференція спрямована на доведення того, що слово це ще й інструмент роззброєння і примирення», - підкреслив пан Томіленко.

Сергій Томіленко

Учасники заходу - медіаексперти, редактори-практики та викладачі журналістики українських вишів - обговорили причини, приклади і наслідки використання hate speech в українських ЗМІ. Спікери констатували, що мова ворожнечі в наших медіа завжди існувала, проте активного вжитку набула з початку Майдану та згодом війни.  Учасники круглого столу також запропонували шляхи подолання цієї проблеми.

«Мова ворожнечі – це своєрідна реакція на біль, який переживає країна. Його відчувають всі: і журналісти, і активісти,і політики, останні ж часом ще й на  цьому грають», - зазначив директор інформаційного агентства «Українські новини» Денис Іванеско і навів приклад вживання слова «сарана» на позначення переселенців від одного з народних депутатів. Учасники дискусії наголосили, що від українських політиків можна  почути й інші образливі висловлювання у бік переселенців.  

Денис Іванеско

«Не треба виховувати населення в дусі ненависті. Це дуже погано для країни, яка вже розколота, а мова ворожнечі тільки поглибить розкол, якщо  називати частину населення “ватниками”,  показуючи при цьому  на великих каналах  емоційно забарвлені ролики», - зазначив Денис Іванеско.

За результатами соціологічних досліджень останніх  років ЗМІ помітно втрачають довіру, особливо на сході України, а за рік, що минає, цей показник тільки погіршився.

Виконавчий директор ГО «Телекритика» Діана Дуцик зазначила, що рівень довіри аудиторії до українських ЗМІ суттєво впав: «Рівень критичності до журналістів зашкалює, так само як і рівень агресивного сприйняття інформації. Часто люди вважають, що в усіх їх бідах винні саме медіа, які щось не так показали чи сказали. Тому те, як ми добираємо слова, особливо висвітлюючи чутливі теми, є надзвичайно важливим».

Діана Дуцик

Діана Дуцик також охарактеризувала частоту вживання висловлювань, які належать до мови ворожнечі у різних категоріях ЗМІ. У сепаратистських медіа таких слів більше, ніж в російських. Однак у ЗМІ РФ рівень вживання також високий, так само як на сторінках користувачів соціальних мереж прихильників обох сторін конфлікту. За словами виконавчого директора ГО «Телекритика», в  українських медіа рівень вживання лексики ворожнечі низький, але поширення стереотипів – середній.

Пані Дуцик згадала дослідження КМІС 2011 року щодо об’єктів кіберненависті. Серед основних об’єктів були політики, люди з іншими політичними поглядами,  українські націоналісти, а також окремо представники різних національностей – українці, росіяни та євреї. «Чи не здається вам парадоксальною така ситуація, коли 42% коментарів з мовою ненависті щодо самих українців, 43% – щодо росіян, 13 – щодо євреїв. Тоді ми на це не зважали, думали, що це минеться і протягом 20 років незалежності докотились до війни», - зазначила пані Дуцик. Вона констатувала, що мова ворожнечі спрямована також на кримськотатарську спільноту й ромів. Місцева преса нерідко застосовує мову ворожнечі до мешканців інших регіонів. Активно hate speech використовується і у візуальних формах – фото, відео, демотиваторах. Експертка переконана, що журналісти не повинні використовувати образливу лексику в жодному з жанрів.

Мова ворожнечі на адресу людей з Донбасу

Учасники дискусії  звернули увагу на проблеми висвітлення теми переселенців. Керівник регіональної мережі газети «Голос України» та колишній власний кореспондент газети у Донецькій області Ліна Кущ зазначила,що першу хвилю виїжджаючих з Донбасу ЗМІ характеризували як патріотів, що зробили вибір на користь України. А вже з минулого літа в медіа закріпилися концепти «неправильних» переселенців – невдячні нероби. Особливо багато матеріалів в такому ключі пані Кущ помітила у регіональних ЗМІ. Часто заголовки таких видань уже містять негативну оцінку людей зі сходу.

Ліна Кущ

Мешканців же окупованих територій ЗМІ часом називають «ватниками», «терористами», «сепаратистами», які кликали «Руський мір». «До цього вдаються і деякі політики. Немає осуду, а політик за це не поплатиться кар’єрою. Таким чином політики ідуть за настроями певної групи. Дискримінація будь-якої групи громадян веде до ізоляції, ізоляція до агресії, а агресія до продовження конфлікту», - вважає пані Кущ. Вона переконана, що для завершення війни потрібно йти шляхом примирення, в тому числі й у мові ЗМІ.

Медіа-експерт та ведуча «Громадського радіо» Тетяна Трощинська визнала, що журналістам, як і іншим людям, часом важко стриматися від емоцій і відповідної лексики. Особливо під час прямих ефірів. Однак для «Громадського радіо», за її словами, критично необхідно бути максимально нейтральними, адже їх слухають мешканці окупованих територій, на частині яких обмаль джерел інформації з вільної частини України. «Серед загроз мови ворожнечі – те, що вона стереотипізує, дегуманізує, генералізує та робить ворожнечу соціально прийнятною», - каже пані Трощинська.

Тетяна Трощинська 

Найуживаніші слова

На круглому столі представник«Центру контент-аналізу» Олексій Харченко вперше оприлюднив результати моніторингу їх компанії щодо мови ворожнечі в українських ЗМІ за серпень цього року. В рамках дослідження проаналізували майже 950 тисяч повідомлень з медіа простору та +1500 блогерів у Facebook, попередньо визначивши групу з 50 слів, які належать до hate speech.

 Олексій Харченко

«Ми здивувалися, що частка повідомлень, які мають мову ворожнечі не така вже й велика – це 1,7% повідомлень, тобто 4746 повідомлень», - зазначив пан Харченко. Пан Харченко зокрема назвав 9 найчастіше вживаних слів: «ватник» (22%), «москаль» (18%), «рашист, рашизм» (16%), «Мордор» (13%), «Лугандон»(9%), «колорад» (7%), «Раша, рашка» (7%), «кацап» (5%), «московит»(3%).

Також «Центр контент-аналізу» проаналізував, які ЗМІ найчастіше вдаються до мови ворожнечі. Лідером серед них виявилося видання – Korrespondent.net. 30% усіх повідомлень з мовою ворожнечі були опубліковані там. Також поширеною мова ворожнечі є на ресурсах 24tv.ua, Tsn.ua, «Цензор.нет», «Голос України», «Укрінформ», «ЛігаБізнесІнформ», Gazeta.ua та Segodnya.ua.

Олексій Харченко констатував, що більшість висловів hate speech спрямовані на Росію, а не на мешканців Донбасу. «Отже,  відкритої ворожнечі по відношенню  до мешканців України з іншою позицією на основі цього дослідження ми не помітили», - зазначив він.

Переважно мова ворожнечі звучить у цитатах, рідше – в авторській думці журналіста. Але в двох медіа переважає у авторських текстах–  це Korrespondent.net та «Ліга», оскільки вони мають потужні блогплатформи.

Юридичний аспект

Головний юрист НСЖУ, секретар Комісії з журналістської етики Тетяна Котюжинська навела значення терміну «мови ненависті» Комітету міністрів Ради Європи. Під нею слід розуміти «всі види висловлювань, котрі поширюють, розпалюють, підтримують або виправдовують расову ненависть, ксенофобію, антисемітизм та інші форми ненависті, викликані нетерпимістю, в тому числі нетерпимістю, що виявляється у формі агресивного націоналізму та етноцентризму, дискримінації меншин і ворожого ставлення до них, а також іммігрантів та осіб, що за своїм походженням належать до іммігрантів». У цьому сенсі поняття «мова ненависті» поширюється на всі висловлювання, які спрямовані проти якоїсь однієї особи або якоїсь визначеної групи осіб.

Тетяна Котюжинська

Все, що не підпадає під ці категорії може тлумачитися як політична дискусія. Слова політиків, на думку юриста, найчастіше не підпадають під цей термін і заборону, адже політичним діячам дається максимальна свобода висловлення своєї позиції.

За словами пані Котюжинської, основна ознака власне мови ворожнечі – це підбурювання, відкрито чи приховано висловлений заклик до чогось. «Мета у держави має бути не покарати когось чи діяти в своїх інтересах, а припинити розпалення і пропаганду ненависті. Часом важко визначити межу, що є дискусією, а що потрібно жорстко заборонити,так само як і визначити відповідальність автора слів, ЗМІ та поширювача», - зазначила пані Котюжинська.  

Регіональний вимір

На круглому столі було представлено також декілька досліджень щодо мови ворожнечі у регіональних ЗМІ.Викладачка журналістики Запорізького національного університету Наталія Виговська відзначила, що зустріла чимало висловів hate speechв редакторських колонках запорізьких видань. Серед причин використання такої лексики, на її думку:  емоційна залученість журналістів в конфлікт, ультрапатріотизм – підтримка державної політики (особливо актуально для державних ЗМІ), а також некомпетентність, лінь, вплив власника й – все ще – відсутність досвіду висвітлення війни.

 Наталя Виговська

Завідувач кафедри журналістики Черкаського національного університету Тетяна Бондаренко провела дослідження«Післясмак мови війни: соціолінгвістичний вимір». 

Тетяна Бондаренко

Вона опитувала молодь Черкащини щодо значення деяких висловів, які можна віднести до мови ворожнечі, зокрема «ватник», «жидобандерівець», «Путлер», «майдауни» та ін. Далеко не всі учасники опитування правильно розуміли значення висловів, однак більшість зазначила, що вважає використання подібної лексики небажаним в ЗМІ. Так, наприклад, опитані розуміють вислів «київська хунта»:

Журналістка  україномовного порталу Донеччини NGO.donetsk.ua та піар-менеджер НМПУ Катерина Жемчужникова зазначила, що донецькій пресі ще задовго до революції і війни була властива антиукраїнська риторика та мова ворожнечі. Вона розділила всі її прояви, наявні нині в сепаратистських ЗМІ на такі групи як: мілітаристичного характеру («хунта», «каратели»), українські слова як зневажливі («власть незалежной», «разговаривать на мове»), змінення імен та прізвищ («Педро Потрошенко»), а також візуальні елементи, зокрема фотомонтаж. Ці категорії зустрічаються як в друкованих та інтернет-виданнях, так і на сепаратистському ТБ.

Журналістка ТРК «Чорноморська» та член Комітету НМПУ Анна Андрієвська проаналізувала кримські ЗМІ – як ті, що існують уже багато років («Крымская правда»), так і створені після анексії («Крыминформ»). Найпопулярнішими словами у них є «бандеровцы», «хунта», «украинские каратели» та  «укропы». Журналістка вважає, що вживання «страшилки» «бандеровцы» під час та після Євромайдану багато в чому посприяло швидкій анексії півострова.

Анна Андрієвська

«Якщо раніше мова ворожнечі була спрямована на нацменшини, то тепер – на українців. З кримською аудиторією зараз немає кому працювати. Деякі ЗМІ, які переїхали, намагаються це робити, але більшість людей можуть отримувати інформацію з місцевих ЗМІ, які насичені  мовою ворожнечі. Тому відповідальність за припинення вживання таких висловів у цій ситуації лежить на російських колегах. Але чи вистачить у них волі і бажання – це велике питання. А владі це вигідно», - зазначила пані Андрієвська. За її словами, ворожі терміни виникають хвилями залежно від інформпривідів з материкової України.

Термінологія

У черговий раз повернувшись до питання, як називати протилежну сторону конфлікту на Донбасі, телевізійники Ірина Федорів (10 років досвіду в команді «Вікна-новини», СТБ) та Ірина Герасимова (редактор програми ЧАС.Підсумки, 5 канал) констатували коректність вживання терміну «терорист», адже офіційно в країні відбувається Антитерористична операція і такою є риторика влади. Пані Герасимова наголосила, що 5 канал намагається не давати  в ефір синхрони, в яких звучать слова агресії від мешканців сходу або у їх бік, а також щодо переселенців.

Водночас Валерій Іванов,  президент Академії Української Преси, вважає, що слова «pro-russian rebels» (проросійські повстанці), достатньо повно, чітко та беземоційно передають значення, якщо йдеться про інформаційні жанри.

Експерти погодилися, що щодо людей, які змушені були переїхати з окупованих територій Донбасу та Криму в інші регіони України, коректно вживати саме слово «переселенці».

Шляхи подолання проблеми

Валерій Іванов підкреслив, що використання мови ворожнечі відкидає Україну від європейських орієнтирів. «Треба дивитися, як в такому разі чинить Європа, а не думати, що ми дуже оригінальні. Ми не відповіли на виклики конфлікту. Українські ЗМІ почали працювати як своєрідний вид зброї. Це неприпустимо для демократичної країни. Вихід – включити професіоналізм, повернутися до стандартів», - вважає він. Адже, відзначив пан Іванов, британські журналісти в умовах внутрішнього конфлікту в Північній Ірландії можуть бути максимально нейтральними,так само, як і іспанці, в країні яких також є сепаратистські настрої.

Валерій Іванов

Тетяна Котюжинська вважає, що усунення слів ворожнечі зі ЗМІ навряд чи вирішить конфлікт, але принаймні не буде поглиблювати його.

Щоб вирішити проблему, необхідно проводити моніторинги, тренінги, освітні семінари та інші подібні заходи для журналістів, а також  співпрацювати з державними структурами і військовими. Діанаі Дуцик висловила ідею створити термінологічний словник,який би полегшив роботу журналістів в умовах конфлікту та зазначила, що обговорення цього проекту вже ведеться у ЗМІ.

Цю думку підтримав і Денис Іванеско. Він запропонував інші засоби регулювання мови ворожнечі. Зокрема законодавчий – на його думку 161 стаття КК не досконала, адже у ній не чітко визначений предмет ворожнечі, потрібно додати до неї категорію представників інших регіонів. «Колись мир настане, і нам треба зменшити прірву між регіонами», - підкреслив він.

Також він, як і інші учасники дискусії, вважає, що впливовим може бути осуд ЗМІ або журналіста, який вдався до мови ворожнечі, громадськістю та колегами.

 Фото Максима Лісового