Саморегуляція є найбільш реальним шляхом виживання регіональних ЗМІ — такого висновку дійшли учасники круглого столу «Як реанімувати регіональну журналістику: медіареформи та саморегуляція», що відбувся 16 липня в Києві. Захід організовано Інститутом демократії імені Пилипа Орлика за підтримки USAID через «Інтерньюз Нетворк». В ньому взяли участь редактори та журналісти всеукраїнських та регіональних медіа; медіаексперти; координатори та експерти регіональних експертних груп Інституту, який проводить моніторинг регіональних ЗМІ;  медіаюристи; представники авторитетних медіа організацій.

Серед ключових думок, які лунали протягом обговорення: тільки усвідомлення відповідальності перед суспільством  і дотримання Кодексу журналістської етики допоможе українським медіа пристосуватися до нових умов ринку та потреб аудиторії.

 Джинсові ЗМІ: аналіз медіаринку

Три з половиною роки експертна група у складі 25 медіаекспертів Інституту демократії імені Пилипа Орлика проводить моніторинг українських ЗМІ на предмет дотримання ними професійних стандартів і розміщення матеріалів із ознаками політичної й комерційної замовності. Проект діє в Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Львівській, Сумській, Харківській, Одеській і Чернівецькій області. До анексії Криму охоплював також територію півострова.

«За час моніторингу наші експерти засвідчили велику кількість матеріалів з ознаками замовності та низький професійний рівень журналістів. Мусимо констатувати: ситуація у ЗМІ після Майдану, на жаль, не покращується. що кожен п’ятий матеріал у регіональних медіа, а перед парламентськими виборами кожен третій, містить ознаки замовності. Більше джинси розміщують комунальні газети, — розповіла виконавчий директор Інституту демократії імені Пилипа Орлика Світлана Єременко. — Це свідчить про залежність медіа від влади. Причому влада змінюється, а ситуація в ЗМІ – ні. Тому ми наполягаємо на тому, що дуже потрібен закон про роздержавлення медіа. І чим швидше він буде, тим більше користі принесе».

Світлана Єременко

За словами Світлани Єременко, прийняття закону про роздержавлення дасть можливість вижити на медіаринку лише найсильнішим, що збільшить конкурентність, а відтак — у ЗМІ залишаться найбільш професійні журналісти.

«Як свідчать дослідження, тільки 30 % журналістів знайомі з Кодексом журналістської етики. Це особливо небезпечно саме зараз — у час неоголошеної війни й інформаційної небезпеки», — зазначила пані Єременко.

Одним із постулатів Кодексу є служіння журналіста інтересам суспільства, а не влади чи власників. Крім того, в Кодексі зазначено, що інформаційні та аналітичні матеріали мають бути чітко відокремлені від реклами відповідною рубрикацією. Саме ці два положення найчастіше порушують журналісти, особливо це стосується працівників електронних ЗМІ. Про це зауважила координатор ІДПО (Одеса) Наталя Стеблина: «Ми дослідили чотири сайти із Донецька, Харкова, Одеси та Львова. Відсоток ексклюзивної інформації на них доволі незначний і коливається від 4 до 10 %. Причиною є копіпасти, якими часто грішать журналісти. Все решта — це, здебільшого, “паркетні” матеріали: третина контенту — повідомлення влади, 20 % — інформація від силовиків, 10–15 % — від бізнес-структур», — каже експертка.

Наталя Стеблина

Так званий прес-релізм — дуже поширене явище в регіональних медіа. Його причини пов’язані зі збільшенням обсягів журналістської праці та активністю прес-служб у просуванні інтересів своїх власників. Прес-релізм призводить до того, що в повідомленнях журналістів нерівномірно представлені інтереси різних сторін. «Як правило, найбільше повідомлень у стрічці новин надходить від влади, яка таким чином отримує можливість піаритися. Журналісти ж, які дбають більше про кількість, а не про якість, просто не встигають подати іншу сторону, а що вже говорити про незалежних експертів», — сказала пані Стеблина.

Яким чином вирішити цю ситуацію? Експерти Інституту імені Пилипа Орлика вважають, що необхідно постійно моніторити регіональні сайти та, що більш важливо, широко оприлюднювати результати моніторингу й роз’яснювати їх. Бо часто причиною низької оцінки за стандарти є банальне незнання про них. (Із детальними результатами моніторингу інтернет-сайтів можна ознайомитись тут.)

Саморегуляція ЗМІ: щеплення проти цензури

Питання саморегуляції ЗМІ час від часу зринає на поверхню вже протягом десятиліття. Останні кілька років тема постійно на часі. Учасники процесу медіареформування сходяться на думці, що її необхідно запроваджувати у ЗМІ, адже це єдиний спосіб відійти від «радянської» журналістики, і наблизитися до європейських стандартів.

Член комісії з журналістської етики Сергій Штурхецький переконаний, що на шляху до саморегуляції є кілька бар’єрів, подолавши які, вдасться перетворити українські засоби масової інформації на якісно новий продукт: «Коли ми починали говорити про саморегуляцію ще у 2000-х роках, то перша перешкода, яку ми побачили — це був так званий державний апарат. Важко сказати, що ми подолали цензуру, але ми знайшли дієві механізми протидії».

Також, за словами пана Штурхецького, саморегуляції заважають власники — їхній диктат у регіональних ЗМІ доведений до найвищої точки. Бар’єром до саморегуляції можуть бути й самі журналісти, які не готові до змін.

Пан Штурхецький зауважив, що українська медіаспільнота вже має напрацювання на шляху до саморегуляції. Одним із досягнень він вважає прийняття Кодексу журналістської етики. «Мені здається, це дуже знакова подія: ми об’єднали різні кодекси, які у нас були, в один — КЖЕ. Його визнає НСЖУ, Незалежна медіапрофспілка, інші професійні організації. Крім того, вже 15 років існує Комісія з журналістської етики. Незабаром планується відкриття представництв комісії в регіонах», — анонсував Сергій Штурхецький та закликав усе-таки об’єднатися заради саморегуляції, щоб не втратити права на професію та приносити користь суспільству.

Сергій Томіленко, Сергій Штурхецький

Сергій Томіленко, перший секретар Національної спілки журналістів України, вважає саморегуляцію способом протидіяти тиску ззовні, а ще — можливістю суттєво підвищити професійну майстерність та якість матеріалів.

«На жаль, ми бачимо, що поки у самих журналістів є небагато енергії й бажання, аби кооперуватися навколо якихось засобів професійних стандартів», — каже він.

Щоби зробити таке об’єднання більш реальним, Сергій Томіленко пропонує журналістам виступити з повною нетерпимістю до джинси. «Ми говоримо, що з нею треба боротися, але це очевидно, що ми її не поборемо, це системне явище. Інша справа — напередодні місцевих виборів ми можемо оголосити бойкот таким речам як з’ясування стосунків, чорний піар тощо».

Ще одна теза для об’єднання журналістської спільноти — боротьба з безкарністю за злочини проти журналістів. «Зараз на території Луганської області, що підконтрольна сепаратистам, у полоні знаходиться одна журналістка — Марія Варфоломєєва. Загалом же за 2014 і 2015 рік у полоні перебувало понад 80 представників ЗМІ», — пояснив пан Томіленко.

Законодавчий аспект

Ігор Розкладай розповів про стан медіареформ в Україні, акцентувавши увагу на аудіовізуальних ЗМІ: «У ситуації з телебаченням і радіомовленням ми маємо складну проблему із ефірним цифровим мовленням. Вже минули всі мислимі й немислимі строки, які надавалися для переходу на цифру. Тепер повинні реактивно якось це вирішувати. Очевидно, що це має стати точкою зміни у нинішній закон про телебачення і радіомовлення».

Ігор Розкладай

У контексті реформування ЗМІ важливим є питання діяльності медіа під час виборів. На жаль, досі на час передвиборчих перегонів більшість регіональних ЗМІ стає об’єктом, який політики використовують на власний розсуд, а не є суб’єктом — який має допомогти зробити обдуманий вибір та донести правдиву інформацію, каже Ігор Розкладай:

«Ми пропонували внести поправки у виборче законодавство, зокрема і в пункт щодо дебатів. Платні дебати — це абсолютно ненормальна ситуація, вони мають бути безкоштовні й проводитися за ініціативи телерадіоорганізації, а не політиків».

Також Ігор Розкладай наголосив, що Інститут медіа права виступає проти наявності в аудіовізуальних ЗМІ політичної реклами. «Є більш компромісний варіант, коли вона жорстко лімітується: чітко визначається кількість часу, який може купити політична сила».

За словами медіаюриста, вирішення ситуації й прийняття законів восени залежить не лише від роботи парламенту, але й від активності медіаспільноти.

Відповідаючи на питання щодо доцільності прийняття законопроекту № 1831, метою якого є забезпечення прозорості медіавласності, Ігор Розкладай зауважив, що ухвалення закону — це лише підґрунтя для справжньої роботи: «Те, що громадськість не цікавиться, хто насправді є кінцевим власником того чи іншого ЗМІ, — це питання медіаграмотності (згідно з соцдослідженням, більшість українців не знають, хто є власниками телеканалів. — MS). Якщо ви дивитеся в магазині, якої якості сир, то чому ви не дивитеся, хто вам пропагує інформацію? Інформація — це така ж їжа, тільки для нашого мозку. Чому ми дозволяємо собі використовувати незбалансовану, неякісну інформацію? Очевидно, що медіаграмотність — це один із кроків, які ми маємо зробити, реформуючи українські ЗМІ».

За правдиві новини треба платити

Інші учасники круглого столу теж погодилися, що некритичне сприйняття громадянами інформації прямо впливає на велику кількість джинси в медіа. Якщо громадяни могли би належним чином оцінити якість продуктів ЗМІ, то вони б відмовлялися від незбалансованих новин — це у свою чергу спонукало би журналістів до змін у роботі. «Наш народ не готовий читати правдиві новини й, найголовніше, не готовий платити за правдиві новини, — каже Сергій Штурхецький. — Якщо ми хочемо бути в тренді, в європейському контексті, то треба “йти в народ” і пояснювати — для чого їм треба ця правдива новина й чому за неї треба платити».

Експерт ІДПО із Чернівців Тетяна Смолдирєва звернула увагу на проблему медіаграмотності не тільки аудиторії, а й самих журналістів: «Ми вчимо студентів: чим вищі стандарти і якість ЗМІ, тим більше зацікавлений у ЗМІ рекламодавець. Медіаграмотність нам потрібна для того, щоб уміти аналізувати, ставити під сумнів кожну інформацію, порівнювати кілька джерел інформації. Дізнаватися не тільки джерело інформації, а й автора. Дивитися між рядків — що є метою цієї інформації, виробляти критичне мислення. Таких підхід корисний і для споживачів контенту і для тих, хто його створює, — журналістів».

Тетяна Смолдирєва

Нинішні регіональні видання не задовольняють інформаційних потреб аудиторії — про це красномовно свідчать результати соціологічного дослідження, яке презентував програмний директор ГО «Телекритика» Роман Шутов (дослідження здійснено КМІС на замовлення «Телекритики»). Згідно з ним, 51 % громадян кажуть, що якби перестали існувати місцеві газети, це ніяк би не вплинуло би на їхню обізнаність про місцеві новини. Регулярно купують місцеву пресу 24 % міських мешканців і 8 % сільських, передплачують — 33 % жителів села та 9 % містян.

Більш практично підходити до потреб аудиторії порадив представник Української асоціації видавців періодичної преси Олексій Погорєлов: «Світова статистика свідчить, що 45 % дорослого населення світу є аудиторією газет у тому чи іншому вигляді. 42 % дорослого населення є читачами газет у цифрі, безвідносно платформи».

Він наголосив, що користувач шукає інформацію все більше в інтернет-мережі, тож мобільність поступово повинна стати домінуючою платформою, відео — ключовим носієм.

Олексій Погорєлов

Говорилося на зустрічі й про вдалі приклади саморегуляції в регіонах. Так, представниця видання «Новости Донбасса» Юлія Хованська розповіла, що сайт повністю відмовився від публікації джинси й політичної реклами. Однак, за її словами, така незалежність передбачає фінансування від інших структур, тож радить шукати донорів, які би підтримували ЗМІ.

 Головний висновок, який висловила Світлана Єременко, і який підтримали учасники круглого столу: ситуацію в українських медіа потрібно кардинально змінювати, і чим швидше, тим краще. Адже з такими ЗМІ, якими вони є сьогодні, нової України, якої прагне суспільство, яку виборювала Революція Гідності, ми побудувати не зможемо. Але ці необхідні й актуальні зміни в медіасфері можуть відбутися тільки за участі самих журналістів. Тому крім медіареформ такою важливою є саморегуляція.

За результатами роботи круглого столу для представників ЗМІ та громадських  медіаорганізацій будуть розроблені рекомендації для використання у роботі та впровадження у власних виданнях.

Фото Олі Ластівки