Про це йдеться в матеріалі Фіони Макдональд «Фотожурналістика: правда чи обман?» для BBC Culture.

Експозиція пана Камбера «Змінені зображення: 150 років поставленої та обробленої документальної фотографії» проходить у Нью-Йорку. На ній представлено близько 40 документальних історичних фото, які не відбивають реальність правдиво – від пропаганди XIX століття до інформаційних технологій XXI. 

Саме обурення фотоманіпуляціями у ЗМІ змусило Майкла Камбера взяти участь в організації цієї виставки. Він розповідає, що багато легендарних знімків початку війни виявляються постановочними або підробленими.

«Раніше ми вірили, що фото не змінюють, але тепер сумніваємось. Зараз ви дивитеся на фото і думаєте – чи не обробили його в «Photoshop» настільки, що воно більше не має нічого спільного з реальністю? Може, це вже змінена реальність? Щоб повідомити людям, що фото справжні, скоро доведеться ставити на них спеціальні позначки», - каже журналіст. 

На його погляд, фотожурналістика зараз переживає серйозну кризу довіри, оскільки підробка знімків, фейкові та постановочні зображення стають майже звичними.

«Я працюю фотожурналістом вже 25 років, і те, що відбувається зараз, руйнує нашу професію», – додає він.

Майкл Камбер працював фотожурналістом у багатьох гарячих точках світу, серед яких Ірак, Афганістан і Сомалі. Він був свідком того, як його колеги та друзі жертвували життям, щоб зняти події на лінії фронту. Водночас нині деякі фотографи дискредитують професію, і це, на думку Майкла, «неповага до загиблих журналістів». 

Прапор для зйомки цієї світлини Євген Халдей привіз із Москви

Одна з причин, чому фальсифікація знімків поширюється настільки швидкими темпами - революція технологій. 

Фотожурналіст пояснює: «Коли я був дитиною, змінити негатив фотографії було надзвичайно важко... Сучасна молодь зростає в цифрову добу. Трансформація предметів, рухомих об'єктів навколо – на фотографіях, у відеоіграх та фільмах – для них звичайна річ. Тому їхній мозок орієнтований на можливості, яких я не знав у дитинстві».

Ще одна причина цьому - фінансвий тиск. «Газети і видавці звільняють професійних штатних співробітників або скорочують їх ставки і наймають фрілансерів майже без підготовки. Молоді фрілансери не отримують ані гідної зарплати, ані належного навчання».

Роботи, презентовані в експозиції, демонструють історію документальної фотографії, за більш ніж 150 років. Так, серед знімків - славетна фотографія Роджера Фентона «Долина смертної тіні».

На фотографії, знятій під час Кримської війни 1855 року, зображене поле бою з розкиданими гарматними ядрами. Але на іншому знімку, який пан Фентон зробив раніше того ж дня, ті самі ядра лежать складені в канаві, тобто фотограф переніс їх, щоб драматизувати сцену, пише журналіст.

Це фото у своїй книзі «Дивитися на біль інших» описувала дослідниця Сьюзен Зонтаг. Вона зауважила: «Не дивно, що багато з хрестоматійних знімків початку війни виявляються постановочними чи підробленими».

Так само сфальсифікованим є знімок, що відбиває ключовий момент світової історії і став символом перемоги СРСР над фашистською Німеччиною. Його зробив фотограф радянської армії Євген Халдей. На фото солдати Червоної Армії піднімають прапор над Рейхстагом у травні 1945 року. Та її можна вважати постановочною, оскільки пан Халдей спеціально приїхав з Москви у Берлін із великим зшитим прапором, щоб відтворити легендарний знімок американських морських піхотинців, які піднімають прапор над островом Іодзіму (місце однієї з найзапекліших битв кінця Другої світової війни між військами Японської імперії і США).

Халдей розташував солдатів на даху німецького парламенту, а на вже готовому знімку заретушував ручні годинники у солдат (доказ мародерства радянської армії) і додав стовпи чорного диму на задньому плані.

Дослідники сумніваються, що легендарний «Солдат, що падає» не був поставленим знімком

Дослідники також висловлюють сумніви щодо справжності ще одного легендарного знімку - «Солдата, що падає» Роберта Капи, хоча достовірних доказів фальсифікації цього фото немає.

Майкл Камбер каже: «Я вважаю, що «Солдат, що падає» – це поставлене фото, я фотографував бої багато років, і мені ніколи не вдавалося схопити момент смерті. А на одній плівці Капи – цілих два зображення солдатів в момент смерті... Думаю, шанси того, що ці знімки реальні, дуже малі».

Водночас він акцентує увагу на тому, що такі фотографи, як Роберт Капа, працювали за іншої доби, коли правил фотографічної етики ще не існувало. Тож він не порушував жодних норм, більше того, його професіоналізм, який розвивався, відіграв важливу роль у творенні стандартів, що ми маємо зараз. 

Майкл Камбер вирішив організувати виставку після скандалу, який вибухнув навколо Конкурсу світової документальної фотографії цього року. П'ята частина фіналістів конкурсу була дискваліфікована за фальсифікацію. Зокрема, минулого року в заключних раундах Конкурсу дискваліфікували лише 8% учасників.

Голова Британської асоціації фотожурналістів Джефф Мур каже, що Конкурс світової документальної фотографії мав відзначити досягнення новинної, спортивної та редакційної фотографії, а не демонструвати мистецтво постобробки.

Останні два роки організатори Конкурсу світової документальної фотографії просили учасників подавати лише необроблені файли.

Автора світлини «Засуха в Південній Дакоті» Артура Ротштейна звинуватили у використанні цього черепу на багатьох інших знімках