Конференцію з актуальних питань професійної журналістики «Журналістика та журналістські стандарти у кризові часи» організували Українська асоціація видавців періодичної преси (УАВПП) та Незалежна асоціація телерадіомовників (НАМ). Журналісти й медіафахівці обговорювали важливість дотримання журналістських стандартів у складні для країни часи, про виклики інформаційної війни та моделі саморегуляції ЗМІ.

Не лише військові сьогодні ведуть бойові дії. На інформаційному фронті теж неспокійно — російська пропаганда завдає шкоди державі не меншої, ніж збройне протистояння. На захист країни мають стати не лише державні органи, військові формування, а й медійники, адже, як правильно наголосила на початку конференції Катерина М'ясникова, виконавчий директор НАМ, сьогодні перед кожним журналістом стоїть величезна відповідальність — неупереджено подавати факти, добросовісно виконувати свою роботу, будучи активним учасником інформаційної війни проти Росії.

Журналістські стандарти під час кризи

Наталія Лигачова, голова правління ГО «Телекритика», у своєму виступі акцентувала увагу на порушенні балансу поглядів на телебаченні, що, на її думку, стає зараз однією з найбільших проблем медіа в Україні та ознакою інформаційної олігархічної війни. Цензура медіавласників — один із основних факторів порушення професійних стандартів. Багато хто з журналістів, на жаль, змирився з такою ситуацією. Якщо цензура влади сьогодні серйозно ослабла, то цензура власників лише набрала обертів.

Із державною цензурою проблема досі лишається актуальною в регіонах, для місцевих ЗМІ. Наталія Лигачова наголосила: зараз на часі є питання виводу органів влади із числа засновників ЗМІ: «На сьогодні маємо законопроект авторства Томенка та Абдулліна про роздержавлення друкованих ЗМІ — він, звісно, не ідеальний та потребує доопрацювання. Також маємо групу “Медіареформи” в Реанімаційному пакеті реформ, яка напрацьовує проект Постанови КМУ про вихід місцевих адміністрацій зі складу засновників державних ЗМІ та проект Закону про мораторій на заснування органами публічної влади нових Державних ЗМІ. Зараз потрібно вирішувати: або ми підтримуємо перший шлях, законопроект Томенка-Абдулліна, і просуваємо його, або другий шлях — кількома локальними постановами та законопроектами поступово роздержавлюємо ЗМІ».

Про журналістські стандарти казав і Зураб Аласанія, генеральний директор Національної телерадіокомпанії. Він вважає, що орієнтація на європейські стандарти також не є беззаперечно правильною. «Стандарти європейської та американської журналістики стали ідолами, вони навіть прописані в законах, — зауважив він. — Втім, вони також мають недоліки, і теж мають змінюватися».

«Сьогодні назріла нагальна потреба провести широку медійну дискусію за участю різних гравців ринку й виробити спільні правила, які б дозволили нам зберегти дві життєво важливі цінності для України: суверенітет і свободу слова, — наголосила виконавчий директор ГО «Телекритика» Діана Дуцик. — Свобода слова не може існувати поза рамками суверенної незалежної держави. А незалежна демократична держава немислима без свободи слова».

Діана Дуцик вважає, що медіаспільнота не може самоусунутися від вирішення цих питань і залишити все на відкуп державі, яка сьогодні йде шляхом заборон; журналісти мають взяти на себе частину відповідальності й почати процес саморегуляції галузі.

Виконавчий директор ГО «Телекритика» представила проект рекомендацій для різних гравців інформаційного поля, розроблений під час круглого столу «Протидія російській інформаційній агресії: спільні зусилля задля захисту демократії». Він поділений на три сектори — «правила гри» для ЗМІ, органів державної влади та громадських організацій. Проект пояснює, як протидіяти російській пропаганді на територіях, підконтрольних українській владі, на окупованих землях та за кордоном.

Алла Федорина, медіаексперт, голова Сумського прес-клубу, викладач кафедри журналістики Сумського державного університету, розповіла про результати моніторингу ЗМІ, здійсненого Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика. Досліджували, зокрема, як змінюється кількість замовних матеріалів у вибраних для аналізу друкованих та інтернет-ЗМІ. Моніторинг засвідчив, що кількість замовних матеріалів коливається залежно від часової наближеності виборів. Їхня кількість знизилася вдвічі після подій на Майдані в лютому минулого року, але це тривало лише до квітня — до президентських виборів.

«Журналістська етика і стандарти — це прекрасно, однак більше, ніж говорити про них, хочеться їсти. Часто коли ми кажемо про джинсу в регіональних виданнях, то йдеться про виживання, і їм можна повірити. Але чомусь виживання не пов’язують із якістю контенту, і в цьому найбільша проблема», — зауважила пані Федорина.

Підтвердив думку пані Алли Сергій Гузь, редактор дніпродзержинської газети «Наш репортер». Він розповів, як завдяки дотриманню журналістських стандартів їм вдалося збільшити наклад газети. Відмова від джинси дозволила підвищити рівень довіри до видання, розширити аудиторію. За якісну журналістику люди готові платити — газету почали купувати більше й довелося збільшити наклад. «Тепер нас регулюють читачі — якщо ми інколи пишемо щось неякісне, припускаємося помилки, в нас різко падає кількість читачів. Аудиторія звикла до якісного продукту, іншого вже їй пропонувати не можна», — сказав Сергій Гузь.

Нова модель саморегулювання ЗМІ

Одним зі шляхів підвищення стандартів є тотальне реформування системи саморегулювання ЗМІ, яка би дозволила проводити нормальну ефективну співпрацю медіа й суспільства.

Під час конференції радикальну пропозицію зробила Наталія Лигачова — вона вважає за необхідне ліквідувати Комісію з журналістської етики, оскільки в нинішньому стані такий орган більше не є ефективним.

«Треба розпочати медійну дискусію про те, як далі впроваджувати механізм саморегуляції. Я думаю, цього разу засновниками Комісії з журналістської етики не має бути група журналістів у 100–200 осіб, — зауважує Наталія Лигачова. — Саморегуляція має базуватися на участі в процесі великих медійних об'єднань, які представляють як власників і менеджмент ЗМІ, так і журналістів. НСЖУ, НМПУ, ІТК, НАМ — членські організації, рух “Стоп цензурі!”, а також медійні ГО. І треба шукати шляхів, яким чином робити Комісію ефективною та впливовою. На мою думку, це можна робити,  надаючи комісії більших повноважень. Наприклад, зараз у Британії активно дискутується створення подібного органу, який матиме можливість накладати навіть великі штрафи. Або, навпаки, разом із реформою суддівської системи, коли рішення суду вже не можна буде купити, робити Комісію своєрідним третейським судом у медіа, завдяки якому позивач та відповідач зможуть вирішити проблему досудовим шляхом. Також важливим має стати моніторинг Комісії, яка таким чином матиме змогу розглядати не лише конкретні справи, а й робити власні експертні висновки по загрозливих тенденціях у медійному полі».

Зураб Аласанія також наголосив, що Комісія з журналістської етики нині не в змозі виправити ситуацію. З одного боку, вона багато зробила для розвитку журналістики, дала зрозуміти, що ми маємо професіоналів у професії, яким не байдуже і які бажають працювати якісніше і краще. З іншого боку, в країнах, де успішно та ефективно реалізована саморегуляція ЗМІ — це не є заслугою регуляторних органів. Це є свідомим вибором самих журналістів — їхнє розуміння та бажання виправити ситуацію, працювати краще. Хороший приклад — японська система журналістського саморегулювання, де «покаранням» є попередження, як в Україні. «Ти не можеш у них спитати, чому вона працює, бо вона працює сама по собі. У них є таке поняття як Culture of Shame — культура сорому, і додаткових механізмів не потрібно. В нас поки що вона не працює», — каже пан Аласанія.

Антон Подлуцький, головний редактор РБК «Україна», бачить проблему у відсутності комунікації з аудиторією. Адже саме вона має впливати на те, якими будуть видання: зрозуміло, що всі хочуть чути правду та відгородити себе від неякісної, непотрібної інформації. «Ми не працюємо зі своєю аудиторією, не знаємо, хто вона. Зараз практика зворотнього зв’язку дуже ослабла, випадки дзвінків у редакцію поодинокі. В першу чергу треба досліджувати запити глядачів, — каже пан Подлуцький. — А щодо стандартів, то настав час об’єднуватися з низів, створювати саморегулюючі організації, наприклад, як у страховиків — самим собі писати стандарти й самим їх контролювати, бо на законодавчому рівні, як у Європі чи Америці, швидко затвердити їх не вдасться».

Після конференції відбувся з’їзд Комісії з журналістської етики, де обрали її новий склад, переглянули та внесли поправки до Статуту та Положення КЖУ на вимогу Закону України «Про громадські об’єднання». Після конференції відбулася також церемонія нагородження переможців VІ конкурсу професійної журналістики «Честь професії 2015».

 Фото Ярослава Костюка