Упродовж останніх 30-40 років у Франції відбулися вагомі зміни в медійному просторі, розповів в інтерв'ю Deutsche Welle Квентін Дікінсон, багаторічний експерт «Радіо Франс», який уже протягом багатьох років відстежує медійній ландшафт у Франції. Якщо раніше певні видання ідентифікували себе з тими чи іншими політичними силами, то нині ситуація вже виглядає інакше. «Приміром, раніше навколо видання «Уманіте» групувалися комуністи, і відповідно були помітні паралелі у політичніх поглядах редакційної групи та політиків. Але в останні десятиріччя все змінилося».  

Купувати матеріали – зась

Квентін Дікінсон розповів, що французькі журналісти та політики знають один одного дуже добре, часто зустрічаються, утім, між ними зберагіється чіткий бар'єр. І якщо якийсь журналіст явно виступатиме на чийомусь боці, він не залишиться надовго в журналістиці. Водночас, за словами Квентіна Дікінсона, у Франції невідомі випадки, коли б політики відкрито чи приховано купували статті у виданнях або ж сюжети на телебаченні. «Звичайно, час від часу журналісти, які лише розпочинають свій шлях у журналістиці, можуть потрапити у пастку, розставлену прес-секретарем чи речником політика. Але така людина ніколи не зможе зробити собі кар'єру в журналістиці».

За словами експерта, французьким масс-медіа певною мірою властиве таке явище, як самоцензура журналістів, коли працівник ЗМІ схильний писати саме те, що від нього очікують – насамперед через боязнь вратити роботу. «Відбувається концентрація ЗМІ в руках певних бізнесових груп. Тож, журналісти є певною мірою залежними від інтересів власників. Утім, дві сторони свідомі того, що є межі дозволеного, адже журналісти несуть відповідальність перед суспільством».

Доведи профпридатність!

Тому, якщо в останніх з'являється бажання взяти гроші за замовну статтю чи написати те, чого очікує керівник чи власник, такому працівникові необхідно міняти професію, каже Дікінсон. Він також зауважив, що у Франції існує доволі складна система акредитації журналістів. Щороку необхідно доводити, що ти маєш право називатися журналістом. Зокрема заповнювати декларацію, в якій вказувати, який саме відсоток заробітку отримано від журналістики та який від інших джерел. Якщо друга стаття доходу перевищує першу, журналістське посвідчення відбирають. Людина ж, яка називає себе журналістом, але не має журналістського посвідчення, за французькими законами, має понести покарання. 

Автор: Тетяна Карпенко

Джерело: Німецька хвиля