Законопроект №2763 «Про доступ до публічної інформації», зареєстрований ще влітку 2008 року головою Комітету з питань свободи слова та інформації Андрієм Шевченком (Блок Юлії Тимошенко), за дорученням голови Верховної Ради Володимира Литвина було включено до розкладу засідань Верховної Ради на 8 липня 2010 року, але його було знято з порядку денного. Наступного дня, 9 липня, Верховна Рада не підтримала цього законопроекту в другому читанні та в цілому, відправивши його на повторне друге читання. 21 жовтня Рада перенесла розгляд законопроекту на 2 листопада. На перенесенні наполягли члени фракції Партії регіонів. Однак законопроект зник із порядку денного, а на погоджувальній раді 1 листопада Володимир Литвин доручив комітету провести засідання і розглянути цей законопроект, запросивши уповноваженого з прав людини та всіх охочих.

Ухвалити закон про доступ до публічної інформації депутатів неодноразово закликали журналісти, зокрема і рух «Стоп цензурі!». 1 листопада активісти провели театралізоване дійство біля офісу Партії регіонів, вимагаючи від цієї політичної сили підтримати свого лідера Віктора Януковича, який висловлював підтримку законопроекту, і проголосувати за цей закон. 2 листопада на спеціальному засіданні Комітет з питань свободи слова та інформації ще раз розглянув проект закону «Про доступ до публічної інформації» №2763. Обговоривши пропозиції, члени комітету більшістю голосів урахували частину з них повністю або частково. Тим часом Олена Бондаренко та Володимир Ландік зареєстрували свій законопроект про доступ до інформації. Тарас Шевченко, директор Інституту медіа права, характеризує законопроект регіоналів так: «…дуже слабкий, у багатьох питаннях він не покращує, а погіршує ситуацію як щодо доступу до інформації, так і щодо свободи слова в цілому».

5 листопада, з огляду на загрозу провалу законопроекту, Андрій Шевченко ініціював перенесення його розгляду на тиждень, щоби провести консультації з Партією регіонів та спробувати досягти з нею консенсусу. Дотепер поведінка ПР, її спроби в будь-який спосіб відкласти ухвалення законопроекту або підмінити його своїм, свідчила про відсутність намірів виконувати обіцянку, неодноразово дану представниками партії в присутності емісарів західних інституцій.

Закон «Про доступ до публічної інформації» належить до тих актів, без ухвалення та виконання яких Україна не має жодних шансів називатися повноцінною демократією. Це перший крок до ліквідації непрозорої бюрократичної стіни, що відділяє державу від суспільства. Певна річ, практичну користь він у першу чергу принесе журналістам – точніше, журналістиці, яка отримає набагато більше свободи, щоби контролювати діяльність чиновників і політиків. Та насправді цей закон важливий для всіх громадян, які не задоволені нинішньою ситуацією в країні та хотіли б її змінити на краще. «Ви маєте платити комунальні тарифи. Але ніколи не дізнаєтесь, на що йдуть ваші виплати. Ваша пенсія може бути за межею реальності. Але законом вам заборонено знати, скільки отримує міністр. В кінці кожного року ви повинні здавати декларацію про доходи. Але ви не можете знати, акціями якої компанії володіє ваш президент. Ваша дитина в школі може перестати отримувати уроки англійської, бо нічим платити заробітну плату вчителям. Але ви не зможете дізнатися, скільки обраний вами політик заплатив за послуги американського технолога. Ви завжди повинні. І вам завжди заборонено знати. І незалежно від того, чи ви – журналіст, юрист, вихователь, шахтар, кожні чотири-п’ять років вас регулярно ведуть до виборчих дільниць. І ваш вибір, як правило, буде сліпим», – пише Мустафа Найєм у статті «Публічні страхи Віктора Януковича» на «Українській правді».

Однак у більшості телевізійників, очевидно, з доступом до публічної інформації й без того все гаразд, проблеми у status quo вони не бачать, тож боротьба за ухвалення цього законопроекту не стала для них інформаційним приводом. Про це, принаймні, свідчить відсутність у новинах шести з восьми загальноукраїнських ефірних телеканалів будь-яких згадок про законопроект «Про доступ до публічної інформації». Лише два канали – 5-й та СТБ – висвітлювали цю тему з понеділка по четвер.

Так, 1 листопада у новинах 5-го каналу вийшов сюжет Марії Коренюк про театралізовану акцію, організовану громадськими організаціями та рухом «Стоп цензурі!» на підтримку ухвалення законопроекту. Окрім позиції учасників акції було наведено синхрон депутата-регіонала Михайла Чечетова, який пояснив зволікання з ухваленням закону зауваженнями, які виникли щодо нього в уповноваженого ВР із прав людини Ніни Карпачової. СТБ висвітлив акцію в новинах о 18.00, однак у головний випуск о 22.00 матеріал не потрапив.

2 листопада, коли розгляд законопроекту було відкладено, в новинах СТБ о 22.00 вийшло повідомлення з синхронами голови ВР Володимира Литвина та голови Комітету з питань свободи слова та інформації Андрія Шевченка. Щоправда, зміст висловлювання Литвина було нелегко зрозуміти: «Давайте не спекулювати на правах чи повноваженнях головуючого. Давайте не будемо переводити це питання у політичну площину. Я просив би вас, давайте не будемо розмовляти мовою вимог. Давайте ми виконаємо рішення погоджувальної ради. Ми прийняли рішення, щоб комітет провів засідання, розглянули вони це питання і подали відповідні документи. Я ваші папірці, які ви показуєте, не бачив». Натомість із процитованих слів Шевченка стало ясно, що все залежить від політичної волі ПР. 5 канал дав повідомлення без синхронів, однак докладніше розповів про перебіг подій; також у матеріалі згадано про альтернативний законопроект, до числа авторів якого долучився не чужий каналові нунсівець Юрій Стець. Також у 5-му детальніше розкрито причини зволікання: «У Партії регіонів наполягають, що ухвалення документа бютівця Шевченка може паралізувати бюрократичну систему, адже документ передбачає відповідь на запит громадян протягом 5 днів і встановлює для чиновників відповідальність за ігнорування таких запитів, зокрема і журналістських».

3-го листопада 5 канал нагадав про відкрите питання законопроекту «Про доступ до публічної інформації» в сюжеті Ольги Сніцарчук, присвяченому подіям дня у Верховній Раді. 4-го – нагадав іще раз окремим повідомленням, використавши як інформаційний привід заяву Литвина про намір депутатів розглянути законопроект 5 листопада.

5 листопада, у п’ятницю, в день чергового перенесення розгляду законопроекту, до висвітлення теми долучився канал ICTV. Тетяна Анкудінова підготувала для випуску «Фактів» ґрунтовний сюжет із коментарями журналістів, які ілюструють необхідність ухвалення закону; зауваженням, що «доступ до інформації не лише важливий для журналістів. По суті, будь-який платник податків має право знати, куди пішли його гроші»; позицією Андрія Шевченка та Олени Бондаренко, а також юриста ІМІ Романа Головенка. Автор сюжету самостійно зробила досить категоричний (хоча не позбавлений рації) висновок про недосконалість пропозицій законопроекту від влади, через які він поступається опозиційному: «Правки провладної фракції недосконалі. Чиновники матимуть право за 25 днів, з них 5 днів чиновник думатиме, відповідати чи ні. Нині це триває місяць. Законопроект від опозиції скорочує цей термін до 5 днів. Юристи, які вивчали обидва документи, переконані – Україні давно необхідний окремий закон». Завершується сюжет твердженням: «А ще фахівці ламають голову, як реально зобов’язати чиновників не давати формальних підписок, а правді відповідати» – таким чином, тема залишилась відкритою. Отже, ICTV не лише першим із каналів провладного пулу прорвав інформаційну блокаду навколо законопроекту, але й зробив професійний матеріал.

5 канал повідомив про поточну ситуацію навколо законопроекту та про збір підписів під зверненням до Президента Євросоюзу Германа ван Ромпея, ініційований рухом «Стоп цензурі!».

З усіх підсумкових тижневиків тема боротьби за закон була висвітлена тільки в програмі «Час. Підсумки» того-таки 5-го каналу – хоча, видається, тут є що розслідувати, аналізувати й узагальнювати. Для аудиторії «Інтера», «1+1», Нового каналу, «України» та Першого національного інформація про спроби цивілізувати відносини між суспільством і владою так і залишилася недоступною – чи то за вказівкою влади, яка не в захваті від перспективи ухвалення закону, чи то із власної запопадливої ініціативи каналів.

«Телекритика» звернулася до керівників інформаційних служб цих телеканалів із проханням пояснити відсутність сюжетів про долю законопроекту «Про доступ до публічної інформації».

Михайло Шаманов, Новий канал («Репортер»):

– Мое личное мнение, что на данном этапе эта тема больше интересна самим журналистам. Вот если этот законопроект примут, тогда мы расскажем о его достоинствах и влиянии на жизнь общества. Сразу оговорюсь, что никто нам не запрещал говорить на эту тему. Но в ВР ежедневно обсуждается куча разных законопроектов, и все их освещать не получится. У нас сами журналисты формируют темы выпуска, и могу сказать, что никто из них не обратил внимания на тему обсуждения этого законопроекта. К тому же у нас канал работает в формате инфотейнмента, в политику мы стараемся не влезать. Но, как я уже сказал, мы с удовольствием подключимся к освещению данной темы, когда законопроект станет законом.

Сподіваємося, що на наш запит відреагують і інші телеканали.