Як і будь-який інший користувач інтернету, знайшовши посилання на новину із заголовком «Україна готується до війни з Росією» на сайті Vvnews, я кажу «хм» і відкриваю посилання. Виявляється, «сенсаційна» замітка – про спільні українсько-російські військові навчання. Хочеться злегка плюнути у ні в чому не винний екран.

Питання надто вже гучних заголовків насправді актуальне віддавна, аж із тих пір, як журналістика стала масовим явищем. Але з переходом журналістики в інтернет воно загострилося. Власне, тут ідеться про заголовки матеріалів інформаційних жанрів, бо в інших текстах виправданням будь-якої дикості завжди може бути авторська позиція, художній прийом, образне мислення, і на то нема ради.

Якщо в паперових газетах, як кажуть теоретики, значний відсоток читачів переглядає лише заголовки, і вже з них вирішують, що читати, а що ні, то в інтернеті все по-іншому, тут суб’єктивний фактор виключений – заголовки в інтернет-ЗМІ залишаються єдиним «посередником» між матеріалом і читачем. Бо на головній сторінці кожного інтернет-видання всі матеріали представлено виключно гіпертекстовими заголовками, у кращому разі ще й із врізами.

У звичайній газеті, зрештою, можна випадково натрапити на потрібні чи цікаві ключові слова й усередині тексту, а в інтернет-ЗМІ такої можливості немає. Відтак, лише від заголовка залежить, чи відкриєте ви даний матеріал.

Є багато типологій заголовків, але найпростіша поділяє їх на два умовні типи: інформативні та мотивуючі. Інформативний заголовок несе в собі головну суть новини, а мотивуючий інтригує читача, заманюючи його прочитати весь матеріал. Звичайно, для інформаційної журналістики перший тип набагато виправданіший, саме він відповідає вимогам чіткого й концентрованого формулювання новини вже на початку повідомлення. Але в такому випадку читачеві часто виявляється просто непотрібним далі відкривати сторінку з матеріалом. А це реклама, трафік, рейтинги.

Тому для будь-якого інтернет-видання, навіть такого, що намагається дотримуватися стандартів інформаційної журналістики, завжди існує спокуса вдатися до заголовків мотивуючих, аби заманити читача.

За великим рахунком, мотивуючі заголовки можуть спрацьовувати у два способи. Або приховувати головну інформацію, лише натякаючи на неї, і таким чином інтригувати вас, або сказати більше, ніж насправді є у повідомленні. Перший варіант не завжди означає сумнівність, маніпуляцію, обдурення і т.п., другий варіант це майже гарантує. Можу сказати, що за десять років мого спостереження за українськими інтернет-ЗМІ практика застосування заголовків другого типу дещо скоротилася. Але не зникла.

І якщо згаданий на початку цієї статті приклад є ідеальним і класичним, то, навмисне сконцентрувавшись на короткому періоді 11-12 січня, на основних сайтах я побачив лише більш м’які та стримані варіанти.

«СБУ: Раду заминировали», повідомив «Левый берег», коли йшлося тільки про анонімний дзвінок. «В Киеве уменьшили кукольный театр» – заголовок замітки в «Сегодня», яка розповідає про появу зменшеної копії театру в парку, де розташовані аналогічні копії київських пам’яток. На тлі загострення ситуації з пам’ятками архітектури повідомлення могло сприйматися зовсім інакше – наприклад, як попередження про зазіхання на цілісність ансамблю театру тощо. Інший перебільшений заголовок цього сайту – «На станции метро „Крещатик” – потоп». Ідеться про те, що в районі ескалатора зі стелі крапала вода. Ну й, щоб закрити тему метро і «Сегодня» – «ЧП в метро: пассажиры метро получили хорошую встряску». Новина насправі розповідає про те, як біля станції «Лівобережна» у Києві невеличкий кран врізався в міст метро над автошляхом. Про жодні пошкодження вагонів, зупинки руху бодай одного поїзда, постраждалих чи переляканих пасажирів або інші прояви «хорошей встряски» у замітці – ані слова.

From-Ua хоче здивувати читачів: «Новый конфуз: Янукович попал на мушку снайперу прямо на улице. ФОТО». А річ лише в тому, що на одному з рекламних щитів під час зміни картинки так вийшло, що людина з рушницею, яка з’являлася на новій рекламі, цілилася просто в обличчя Януковича, що зникав разом з попередньою рекламою. «Из скорой помощи уберут всех врачей?..» – запитує видання. Насправді ж мова про ідею замінити лікарів, що приїздять зі швидкою допомогою, на спеціально перепідготовлених фельдшерів, не обов’язково всіх і лише в Києві.

«Обком» узяв такий підхід собі за фірмовий стиль. У поєднанні зі злісним стьобом виходить ефектно й кумедно. З приводу того самого дзвінка про замінування Верховної Ради сайт журиться – «Саперы выяснили, что возможность умереть в один день счастливым нардепам пока не грозит». Некоректність заголовків і не лише їх в «Обкомі», зрештою, настільки підкреслена і послідовна, що, мабуть, тут не варто говорити про маніпуляцію, а радше про мутації жанру.

Досить дрібні викривлення в заголовках дозволила собі «Українська правда» – «Литвин обіцяє віддати „серце, душу і здоров’я”, щоб зліпити з Ради орган» (доволі незграбні слова чиновника тут обіграно задля примітивного кумедного ефекту, без особливого інформаційного навантаження).

Ще раз зазначу, що це були лише сайти відносно респектабельні та рейтингові. Ясна річ, що на інших можна зустріти на кілька порядків масштабніші перекручення у заголовках.

Чи можливо боротися з таким явищем? Звісно, можна стежити за тим, які сайти більше, а які менше маніпулюють із заголовками, аби підвищувати за ваш рахунок відвідуваність, і, відповідно, більше чи менше їм довіряти. У деяких інтернет-ЗМІ також існує практика виділяти заголовки дійсно найважливіших повідомлень іншим кольором, жирним шрифтом або ще якимись графічними засобами. І якщо гучний заголовок не супроводжено таким виділенням, очевидно, це лише гра слів. Але повністю вберегтися від заголовкових маніпуляцій в інтернеті, на жаль, неможливо. Особливо це стосується періодів суспільних, природних чи ще якихось катаклізмів, коли «інформаційний вал» стає надто потужним і насиченим. Залишається тільки сподіватися на почуття відповідальності й міри самих журналістів та підтримувати ті видання, котрі таку відповідальність і міру демонструють, зокрема і в заголовках.

А ще варто було б відродити досить поширену на початку двотисячних років практику «підказок» у заголовках – тобто «табличок» із першими абзацами повідомлень, які виникають, коли на їхній заголовок наводять курсор. Тільки чи захочуть редакції пожертвувати заради такої необов’язкової коректності відвідуваннями обдурених читачів? Тим паче, вони ж витрачають лише лічені секунди, про котрі, здається, нема чого шкодувати? Проблема тільки в тому, скільки тих крадених секунд набіжить, наприклад, за день, і скільки негативу вони продукують у підсумку. А ще – звичка читача не вірити гучним заголовкам, яка неминуче виробляється, призводить до ризику вчасно не помітити справді важливу новину.